Байдужість. Найстрашніше почуття, яке людина може до когось відчувати. Кохання чи ненависть – вони обоє мають хоч якесь забарвлення, байдужість же безбарвна.
Хазан ніколи б раніше не подумала, що сидітиме поруч із Сінаном у вітальні і зовсім нічого не відчуватиме. Спітнілі долоні, прискорене серцебиття – все це було в такому далекому минулому. Між двома людьми, які вважалися парою, виникла висока стіна з непорозуміння та зруйнованих надій.
– І про що ти хотів поговорити? – Хазан першою порушила мовчанку. Сінан сидів навпроти неї на дивані, його очі дивилися кудись у далечінь.
– Я бачив вас з Ягизом сьогодні! – випалив він, у голосі чулася образа. – Ви були разом у дитбудинку, а потім ще сиділи в кафе біля набережної. З якого часу ви стали такими близькими?
Хазан ледь придушила нервовий смішок. Руки мимоволі стиснулися в кулаки, весь гнів, що накопичився за кілька тижнів, ладен був вирватися назовні.
– Де ти був, Сінан? – незважаючи на всі емоції, її голос залишався спокійним і безпристрасним. – Коли я тонула в басейні, коли мою матір відвезли до лікарні, а потім у поліцейський відділок, де ти був, Сінан? Чому тебе не було поряд? Чому весь цей час мені допомагав Ягиз, а не ти?
– Вибач.
– Вибач? І це все, що ти можеш мені сказати?
– Ти маєш рацію, – Хазан ущипнула собі руку від злості. – Я винен у тому, що не був поряд, не дзвонив, уникав тебе. Але я прийшов сюди не для того, щоб сваритися. Мені треба дещо тобі розповісти, дві речі: перша про мене та наші стосунки, а друга про Ягиза. Після цього можеш злитися скільки завгодно, можеш навіть побити мене, але спершу вислухай. Тож з чого мені почати?
Хазан вагалася з відповіддю, вона й сама не знала, що хоче почути першим.
– Давай спочатку поговоримо про нас, – все ж таки вона вирішила, що краще відразу розставити всі крапки над і, вони й так надто довго зволікали з цим.
– Добре. Ти пам’ятаєш Ніль?
– Звичайно.
Ще б Хазан не пам’ятала цю ненормальну! Кілька разів, коли Сінан займався у них в спортзалі, туди приходила його дівчина та влаштовувала гучні скандали. Від колег Хазан вдалося дізнатися про те, що батьки цієї солодкої парочки давні друзі, тому союз молодих людей був їм на руку. Тільки ось Ніль була зайвим баластом для хлопця, розгульний спосіб життя якого забороняв йому мати кохану. Вони часто сварилися, а одного разу Ніль навіть спробувала накласти на себе руки після чергової п’янки Сінана. Після цього її відвезли на лікування закордон, хлопець про неї більше не згадував.
– Вона повернулася, – він вимовляє два слова і Хазан хмикає, закушуючи губу, щоб не розплакатися. Результат цієї історії вже зрозумілий, її гордість вкотре розбита. – Ми зустрілися в клубі, я був дуже п’яний і ми з нею…
Він не домовляє, боїться її реакції. Хазан робить це за нього:
– Переспали.
На душі гидко, зрада випалює нутрощі.
– Так. Це вийшло спонтанно, я навіть сам нічого не зрозумів, – Хазан голосно реготнула, подібні виправдання були якраз в стилі Сінана. – Коли я прокинувся вранці, Ніль… Загалом вона заговорила.
– Що ти маєш на увазі?
– Місяць тому Ніль виповнилося 30 років, відтоді вона перестала розмовляти. Після нашої зустрічі, поцілунків і… вона заговорила і це означає… ну ти сама розумієш, що це означає.
Хазан голосно сміється до хрипоти в голосі. І який біс смикнув її почати стосунки з Сінаном? Адже вона нічого не отримала від цього. Хіба що слинявий перший поцілунок, який, на її думку, мав відбутися зовсім за інших обставин. Якою ж наївною дурепою вона була! Мріяла про гарненького ловеласа, думаючи, що зможе змінити його і вони житимуть разом довго і щасливо. А виявилося, що його споріднена душа – Ніль. Наївна Хазан! Хоча, хай живуть у злагоді та любові.
– Хазан, ти в порядку? – вперше за весь час Сінан виглядає стурбованим. – Мені справді дуже жаль, я знаю, що ти любиш мене і моя зрада розбиває тобі серце.
Хазан не витримує, сміх стає ще голоснішим, ще лютішим.
– Сінан, ти досі так і не зрозумів? Мені начхати на те, що ти зрадив мені, але мені не начхати на те, що це зробив мій хлопець. Усвідомлюєш різницю?
Спостерігати за його виразом обличчя цікаво. Це як казати злодієві, який заліз до тебе в кишеню, що там немає грошей. Сінан явно здається розчарованим, напевно, він чекав, що вона рватиме на собі волосся. А може все-таки краще не розбивати його очікування і заїхати хлопцеві кулаком у ніс, хоча б разок?
– Яку ж другу новину ти хотів мені розповісти? – Хазан таки вирішує не чіпати його, навіщо бруднити руки? – Давай, розповідай швидше і провалюй звідси.
Сінан мовчить, намагається зібратися з духом. Хазан кидає погляд на годинник, через 40 хвилин мають прийти домашні.
– Я повинен був розповісти тобі це давно, – хлопець прочищає горло і починає розповідь, – але я злякався. Йтиметься про те, чому в той день, коли я знайомив тебе з батьками, Ягиз кинув у тебе 100 доларів.
І тоді Хазан напружується, витягає спину дугою і прислухається кожною клітиною свого тіла. Ця загадка мучила її протягом усього цього часу. Саме вона стала тією причиною, через яку Чамкиран почала ненавидіти Холодильника і через яку з’явилося це прізвисько. Загадка, через яку вона так і не змогла пробачити собі те, що так швидко розтанула по відношенню до того, хто зачепив її гордість.
– Я тебе уважно слухаю.
*Флешбек*
– Сьогодні батько заявив мені, що якщо я не стану розсудливим і не знайду собі нормальну дівчину, то він заблокує всі мої кредитні картки, забере машину і викине на вулицю.
Роздратований голос хлопця лунав крізь прочинені двері у ванній кімнаті. Однією рукою Сінан тримав біля вуха телефон, а іншою – рушник на своїх стегнах.
– Ну нічого, я йому ще покажу. Найму за гроші якусь повію і примушу її представитися моєю дівчиною. Потім познайомлю з батьком, він розімліє і пом’якшиться. Веселощі триватимуть.
Сінан задоволено вишкірився, думаючи про свій геніальний план. А батько ще дорікав, що в нього немає мізків. Попрощавшись зі своїм другом, він кинув слухавку і пішов одягатися, сьогодні хлопець мав багато справ. Він так і не почув приглушеного звуку від слабкого удару в стіну. Так і не побачив постать Ягиза, який зайшов до кімнати 5 хвилин тому, щоб попросити молодшого брата нарешті набратися розуму.
***
– Тобто ти хочеш сказати, що скористався вдалою нагодою і замість дівчини легкої поведінки представив батьку мене? – обурено процідила Хазан крізь зуби. Руки так і свербіли вирвати з тупої головешки Сінана всі кучерики. – І весь цей час ти дозволяв своєму братові вважати мене однією з тих жінок?
Чамкиран піднялася зі свого місця і почала міряти кроками кімнату, заламуючи при цьому руки.
– Присягаюся тобі, все було не так. Ця телефонна розмова відбулася якраз того дня, коли ти врятувала мене від бандитів. Побачивши тебе, я зрозумів, що мені підвернувся вдалий шанс, – під час розповіді від постійно поглядав на дівчину, мабуть, боявся, що вона може запустити в його голову настільну лампу, або ще щось важче. – Але ти була зовсім іншою, не схожою на тих дівчат, що готові були кинутись мені на шию, варто мені тільки поманити пальцем. Ти справді здалася мені цікавою і я подумав, що, можливо, це мій шанс, щоб змінити своє життя. Я справді не хотів тебе використовувати заради своїх цілей, просто так співпало. Ну а щодо Ягиза, я навіть спочатку не знав, що він чув ту розмову. Брат розповів мені про це пізніше, вже після того випадку. Він збирався розповісти тобі, навіть запитав у мене адресу спортзалу, в якому ти працюєш.
Хазан згадала жахливе зіткнення з водою та міцні руки, що витягли її на поверхню. Так ось чому він тоді прийшов до неї на роботу. Потихеньку всі шматочки пазла складалися воєдино в одну картинку. – Чому він цього не зробив? – частково Хазан розуміла, що виною був її стан, але після цього вони проводили багато часу на зйомках. Невже він не міг розповісти?
– Він передумав, бо не захотів псувати наші з тобою стосунки. Сказав мені, що я сам повинен тобі розповісти.
– А ти, звичайно, цього не зробив. Добре, розкажи мені ще дещо і тоді можеш котитися на всі чотири сторони.
– Добре. Що ти хочеш дізнатися?
– Розкажи мені про свого брата, – Хазан пішла ва-банк, їй більше не було що втрачати. – Розкажи мені про Ягиза.
Сінан здивовано витріщився на неї, широко відкривши рот від подиву. У цей момент він нагадував їй викинуту на берег рибу, навіть очі такі ж вибалушені. Очевидно, подібне запитання застало хлопця зненацька, він навіть не думав, що його зрада викличе у Хазан менше інтересу, ніж пояснення вчинку його брата. Вдихнувши якнайбільше повітря, Сінан все ж таки дав відповідь.
– Ягиз, він… він дуже хороший брат. Скільки себе пам’ятаю, він завжди допомагав мені, завжди прикривав перед батьками, замітав сліди моїх походеньок. Проте ніколи не потурав, навпаки намагався напоумити. Я… – він запнувся, – я не зовсім розумію, що саме ти хочеш дізнатися.
– Він і в дитинстві був таким замкнутим і таким, – Хазан замовкла на кілька секунд, намагаючись підібрати правильне слово, – таким холодним?
– Я не зовсім пам’ятаю його дитинство, якщо чесно. Коли він був малим, то мене ще не було, а потім у 12 років його відправили вчитися до Америки. Не можу точно стверджувати, але, по-моєму, після того як він звідти приїхав, він змінився. Ягиз ніколи не був товариською людиною, але після приїзду взагалі замкнувся в собі.
– Як давно він не розмовляє?
– Два роки.
– У нього так ніколи й не було дівчини? – голос затремтів, але вона одразу спробувала надати йому якомога більше впевненості.
– Ні. Принаймні, я ніколи його ні з ким не бачив. Була в нього одна подруга з Америки, яка точно любила його, але він… Ягиз ніколи ні до кого не виявляв таких почуттів, до жодної жінки.
– Зрозуміло, – поки Хазан і сама не знала, чи задовольнила її ця відповідь чи ні. – А тепер напиши мені адресу його квартири, я знаю, що він не живе з вами.
Сінан помітно напружився, прохання видалося йому підозрілим.
– Навіщо тобі його адреса?
– Запитаю його, як пройти до бібліотеки! – Сінан скривився, раніше Хазан ніколи не розмовляла з ним у такому тоні, а навпаки – була ніжною та лагідною. Але це було до того часу, як їх стосунки полетіли в прірву. – Мені треба з ним поговорити, наодинці.
– Гаразд.
– А тепер можеш провалювати! – рішуче промовила Чакмиран після того, як отримала бажане.
Сінан неохоче підвівся з дивана, йому не хотілося розлучатися на такій ноті. Але судячи з вигляду Хазан, яка навіть не дивилася в його бік, йому нічого іншого й не залишалося. Кинувши їй тихе «прощай», він пішов, залишивши дівчину наодинці з бурхливими емоціями.
Побачивши через вікно постать свого колишнього, Хазан нарешті змогла полегшено зітхнути, розмова її добряче втомила. Але попереду була ще одна, куди більш важлива і значуща. Погляд знову впав на годинник, здається, таки доведеться виправдовуватися перед матір’ю.
Сидячи в таксі, Хазан намагалася ще раз поміркувати над правильністю своїх дій. Але голова була настільки порожня, що вона не знайшла там жодного аргументу на свою користь.
»Ну й нехай, – подумала Хазан, – хтось же повинен покінчити з цією ситуацією. А якщо один з нас не здатний пожертвувати щастям брата, доведеться брати справу в свої руки».
Перед тим, як постукати у білі двері з номером 150, Хазан зупинилася. Здоровий глузд намагався напоумити дівчину, натякаючи їй на те, що краще вибрати інший день для з’ясування стосунків. Але впертість взяла гору.
Хазан рішуче підняла руку і кілька разів вдарила кулаком по твердій поверхні. Спочатку було тихо, а потім за дверима почулися кроки. Двері відчинилися і на порозі з’явився Ягиз Еґемен власною персоною.
Від несподіванки Хазан відкрила рота, щоки зрадницьки зашарілися.
На хлопцеві був лише банний халат.