Частина 21 (Бонус 18+)

··›·‹··

Мін ніяк не стомлювався розціловувати юнака на своїх колінах: ніжні обережні поцілунки стрімко переходили у наполегливі і вʼязкі та навпаки. Важко дихаючи, Чімін врешті відсторонився від старшого, та збито зашепотів:

– Хьон-н, я сказав поцілуй мене, а не зʼїж мене, – усміхнувся молодший.

– Ти не уявляєш, скільки разів я мріяв про твої губи, тому помовчи і дай мені насолодитися.

Губи Чіміна знову почали наполегливо зминати та покушувати, юнак переривисто посміювався і врешті знову вирвався із солодкого поцілунку.

– І як саме часто ти про них мріяв? 

– Достатньо, щоб почати їхати дахом.

Мін лизнув нижню губу хлопця і ніжно причмокнув її.

– Он як — то я не помилявся, коли думав, що ти збожеволів… – пирснув сміхом юнак, ігноруючи нахмурені брови навпроти. – Я просто не знав, що причиною твого раптового божевілля — став я. 

– Ага, не збираєшся взяти за це відповідальність?

– Хмм, нє-а.

– Пак Чімін, я ж по-хорошому прошу.

– Тоді паскудні твої справи, Мін Юнгі, бо я по-хорошому не розумію.

– Так, тут ти правий.

 

Раптом Юнгі підхопив хлопця обидвома руками за стегна та піднявся з ним на ноги. Від несподіванки Чімін легко зойкнув і інстинктивно обвив старшого ногами, руками обіймаючи його за шию.

 

– Ах-х, хьон, ти куди мене несеш?? – запанікував Пак.

– У куток перевиховання.

 

Мін всадив хлопця на обідній стіл у кутку вітальні та сперся на нього руками по обидва боки від бедер Пака. Старший вдивлявся у ледь злякані, але заінтриговані очі юнака і усміхнувся.

 

– Здається, ти знову не додивишся фільм.

– Я прочитаю коротку рецензію.

– То ти мене просто так змусив страждати?

– То час проведений разом зі мною для тебе страждання?

– Взагалі-то так, Пак Чімін, ти причина всіх моїх страждань. 

– Хьон, ти б вибирав слова ретельніше, в моїх руках тепер значно більше важелів впливу, – хитро усміхнувся хлопець. – І на твоєму місці, я б спонукав мене застосовувати лише ті, що приносять задоволення. 

– Хороша порада, – хмикнув Юнгі.

– От-от.

Мін залишив розмитий поцілунок на щоці хлопця та вперся носом у його ключицю.

– Хьон… ти ж залишишся сьогодні зі мною?

– Якщо ти цього хочеш, тоді звісно.

– Хочу, – Чімін нахилився трішки вперед та зімкнув свої руки за спиною старшого, міцно його обійнявши. – Я справді цього хочу.

 

Серце Юнгі часто тріпотіло, захоплюючи якомога більше кисню з легень. Така близькість жаданого тіла розливала по шкірі море мʼяких, теплих хвиль. Мін обійняв хлопця у відповідь, несміливо поцілувавши його у скроню, все ще побоюючись, що той може зникнути немов міраж будь-якої миті. Але натомість юнак із задоволенням тулився до нього ще ближче. Для Чіміна все це все ще в новинку, але вперше за довгий час його думки притихли, повністю довіряючи керування серцю, котре достеменно знало, чого хоче. І зовсім не важливо, що воно зовсім не знало, як саме втілювати всі ці нові “хочу” в життя — цю частину, він впевнений, він обовʼязково зʼясує разом із хьоном.

 

– Чімін.

– Мм?

– Дякую, що тоді переступив поріг мого мирного дому.

– Тобто — смертельно нудного дому?

Мін жартома прикусив вухо хлопця.

– Айц, боляче ж…

– І вибач, що тобі довелося пройти стільки всього через мене.

– Тобто — вибач, що я такий мудак?

Мін знову прикусив вухо юнака, цього разу сильніше.

– АУЧ! – прошипів Чімін, – Та хто так вибачається взагалі…

– Тому це і називається: “Куток перевиховання”.

– Швидше — “Куток безконтрольного кусання”…

– Поки воно дуже навіть під контролем, але якщо ти продовжиш переводити мої слова на свій лад, то я можу і втратити цей контроль.

– Добре, зрозумів я, не бурчи… – хмикнув Чімін.

Юнгі ледь відхилився, все ще обіймаючи хлопця, та заглянув йому у вічі.

– Я серйозно, мені справді шкода. І, так… я був дурнем.

– …мудаком?

– Мудаком.

– Хм. Звучить не так задовольняюче, коли це кажеш ти, – крутив носом хлопець.

Чімін зловив на собі скептичний погляд, що от-от хотів змінитися на вовчий, і юнак розплився в мʼякій посмішці.

– Хьооон~, ну не злись, я просто намагаюсь отримати свою невеличку компенсацію. 

– І як — отримуєш?

– Ага. Ти милий, коли вибачаєшся.

Мін ще більше нахмурив брови, пропалюючи очі молодшого крижаним поглядом.

– І ще миліший, коли хочеш мене вбити, – на свій страх і ризик додав Чімін.

– Нагадай мені — чому ти мені подобаєшся?

– Тому що я милий, коли тебе злю, і ти мазохіст?

– Хм… в цьому навіть є доля сенсу.

– Зачекай — серйозно? – розширив очі Пак.

– Ні, просто насправді ти мені подобаєшся не завдяки — а всупереч.

– Гм, звучить не дуже, хьон, – цокнув язиком хлопець і розчаровано хитнув головою. – Але поки мій настрій не зовсім зіпсований, я обмежусь попереджувальними 20-ти хвилинами без поцілунків. Як тобі ідея? – юнак швидко закотив губи всередину рота і насмішливо підняв брови.

– Пак Чімін, ти диявол! – награно приклав руку до привідкритого рота Юнгі. – Як добре, що мене це не хвилює.

 

Мін спустив обидві руки на бедра Пака і різко підтягнув його ближче до себе, усміхнувшись в очі шокованому юнаку.

– Здається, ти забув, що цілувати можна не лише губи.

 

Старший припав до шиї хлопця та ковзнув по ній язиком, а його руки міцно стискали пружні стегна, водячи по них круги великими пальцями. Стриманий стогін молодшого вібрував під губами Міна та змушував бажати більшого.

Свідомість Чіміна стрімко плавилась під наполегливими діями старшого. Пак відчував себе безвільною лялькою, котра слухняно віддавалась у руки свого власника та мліла від кожного його подиху. Язик Міна пройшовся по адамовому яблуку та спустився вниз до яремної ямки, ніжно вилизуючи її та подразнюючи гарячим повітрям. Мін запустив одну руку під вільний светр хлопця, погладжуючи мʼяку шкіру спини і легко стискаючи її пальцями. Юнгі розціловував улюблені ключиці переходячи до плечей; тонка оксамитова шкіра вмить червоніла під його губами, і її нестерпно хотілось розфарбувати ще більше. Мін зупинився трішки нижче ключиці та змочив пряну шкіру язиком, щоб потім мʼяко втягнути її до рота ледь посмоктуюючи.

Врешті з губ Пака злетів яскравий стогін, що знаменував успішність зухвалого саботажу старшого. Він ледь відхилився, щоб роздивитися свій витвір і вдоволено облизнув губи.

 

– Чорт-т… хьон, ти з глузду зʼїхав? – збито дихав юнак.

– Здається, ми це вже зʼясували декілька хвилин тому, – усміхнувся Юнгі.

– Тепер я в цьому остаточно переконався…

– Твій маленький страйк все ще триває, чи може закінчимо його раніше? – по-лисячи вдивлявся у очі молодшому Мін.

– “Мій маленький страйк” щойно переріс у великий — 40 хвилин, – хмикнув Пак.

– Що ж, у капіталістичному світі все одно завжди виграють лише великі корпорації, але “ваш страйк дуже важливий для нас, залишайтеся, будь ласка, на лінії”.

– Щ-що за..?

 

Шиї Пака знову торкнулися знайомі шорсткі губи, що залишали по собі доріжку поцілунків аж до самого вуха. Якщо за сьогоднішній вечір Чімін для себе щось і зрозумів, то це те, що у нього і справді чутливі вуха; і йому жах як подобається, коли їх торкається старший. Проте, на жаль чи на щастя — Мін знав про це так само добре як і сам Пак.

Юнгі ледь прикусив мочку вуха хлопця, одразу ж широко мазнувши по ній язиком; він легко поціловував хрящик та захоплював його всередину рота. Чімін відчайдушно стискав поперек старшого руками і солодко закочував очі; а щойно всередині його фігурної вушної раковини вільно почав гуляти теплий мокрий язик, він не зміг стримати протяжного стогону і невільно міцно стиснув ноги старшого між своїми стегнами.

Мін вдоволено усміхнувся про себе та спустився губами до шиї, чуттєво виціловуючи її, та подекуди втягуючи ніжну шкіру у приємну вологість рота. Чімін шипів, та не пручався — лише сильніше притискаючись до міцного тіла та охоче надаючи доступ до шиї, відхиливши голову убік. Він вʼязнув у цих нових для себе відчуттях немов у плавкій смолі, все тіло мліло та благало про більше.

А тому, коли його шкіру покинули улюблені губи, він несвідомо потягнувся вперед, мало не перехиляючись зі столу. Юнгі відсторонився всього на кілька сантиметрів, щоб заглянути хлопцю у вічі, а той безтямно блукав поглядом по обличчю Міна у невдалих спробах сфокусуватись, та наосліп тягнувся до нього губами.

 

Юнгі хмикнув та приклав вказівного пальця до вуст юнака.

– То що там із твоїм страйком?

– Я… мм… – хлопець жував слова та важко дихав, а палець Міна тільки ускладнював його й так непросту ситуацію.

 

Раптом очі юнака ледь блиснули від яскравої ідеї, що повністю охопила його збуджену свідомість. Чімін напівприкрив повіки та ледь привідчинив губи, випускаючи вперед язик; він несміливо торкнувся ним пальця Міна, і, відчувши як той здригнувся, але так і не зник з його губ, вже сміливіше мазнув по ньому язиком. 

Тепер настала черга Юнгі плавитися від гарячих та вологих дотиків: Чімін все сміливіше полизував шорстку шкіру, і зрештою відкрив рота ширше, повністю впускаючи палець старшого всередину; він важко дихав, ганяючи розпечене повітря по поверхні пальця, що зручно вмостився на подушці його мʼякого язика. У Міна зовсім їхав дах від такого Чіміна, той діяв на нього сильніше за будь-який наркотик, та прагнув вибити все повітря з грудей. Молодший примкнув рота, легко стискаючи зубами довірливий палець, а потім ніжно загладжував свою провину гарячим язиком, виводячи ним круги довкола слідів своїх злодіянь. Він ледь привідкрив очі і поглянув на старшого, що, здавалось, скоро взагалі втратить свідомість і гепнеться спиною на землю.

 

Зухвалий вигляд хлопця, що подарував Міну маленьку усмішку куточком своїх губ, все ще тримаючи пальця у теплій порожнині привідкритого рота, змушував втрачати всі залишки здорового глузду та терпіння. Юнгі обережно витягнув свого пальця та торкнувся ним пухких губ, розмазуючи по них власну слину хлопця, який неприкрито насолоджувався цим процесом. Мін не став більше себе стримувати та притягнув Пака за шию до себе, розпачливо впадаючи в його понсові губи. Кожен їх поцілунок не був схожим на попередній: вони ставали все вправнішими з боку молодшого, та все напористішими з боку старшого. Чімін мугикав у губи та хапався за спину Юнгі, безсоромно встромляючи у неї нігті. Проте старшому не було до цього жодного діла, він був готовий на все, навіть якщо Чімін вважатиме за потрібне подрібнити його на найдрібніші шматочки — він добровільно ляже під його нагострений ніж.

 

Хлопці неохоче відірвались від поцілунку, хапаючи стисле повітря ротом, та притулившись чолом один до одного.

 

– Пак Чімін, ти справді диявол. Просто до дідька спокусливий диявол.

– Хм, мені подобається таке формулювання, – задоволено усміхнувся молодший. – Ти також нічого так, хьон.

Хлопця мстиво вщипнули за стегно.

– Аййй, боляче ж.

– Так і повинно бути.

– Визнаю, я помилявся — ти садист, а не мазохіст.

Пак знову відчув щипок, цього разу трішки сильніший.

– Айц. Ти щойно наче штамп під моїми словами поставив, знаєш?

– Ага. І в мене ще багато таких “штампів”, тому не наривайся.

– Та коли я…

– Чімін.

– Добре-добре, мовчу, О великий і жахаючий Мін Юнгі.

– Все, ти нарвався.

 

Мін переніс руки на талію хлопця та почав лоскотати його по боках, підіймаючись уверх до пахв. Чімін заливисто сміявся, намагаючись скинути з себе руки хьона та відштовхнути його, але переможено опинився розпластаним на столі під вагою старшого, котрий все ще продовжував його лоскотати і перейшов однією рукою під особливо чутливе коліно хлопця. Молодший зрозумів, що будь-який його спротив каратиметься тільки більше, і тому вирішив діяти хитріше. Він притягнув старшого обидвома руками за шию до себе та втягнув у вологий поцілунок, на який йому одразу ж почали палко відповідати. Здається, Чімін врешті зрозумів, яким величезним впливом володіє, та в майбутньому неодноразово ним скористається. Адже старший всього за секунду із О великого та жахаючого Мін Юнгі перетворився у розбитого, млосного кота із мокрими від задоволення очима, щойно йому великодушно піднесли найсмачніше лакомство у вигляді пухких солодких губ.

 

– То як — я пробачений? – шепотів у губи хьона молодший.

– Ти… ох, Пак Чімін…

– Що?

– Як тобі це вдається… Ти зводиш мене з розуму.

– Хьон, –  Чімін ледь припідняв голову та зашепотів у саме вухо, – Я ще навіть не починав.

 

Ось він, прямо тут, перед очима Юнгі — справжній інкуб у тілі невинного хлопця. Здається, Мін і гадки не мав, на що себе підписував, коли із кожним днем все більше закохувався у свого милого із вигляду донсена. Кожне слово котрого зараз безжалісно встромляло наелектризовані електроди прямо в його слабке серце.

Мін важко видихнув та ледь похитнувся на ліктях, що впиралися у поверхню столу і були більше не в силах тримати налите свинцем тіло. Натомість Чімін розпливався у радісній посмішці, безумовно будучи задоволеним ефектом, що його слова справили на старшого. 

Хлопці навіть не помітили, як фільм вже давно закінчився, і у кімнаті панувала повна тиша, яку раптом перервав голосний звук повідомлення, що надійшов з телефону Міна. Він невдоволено скривився, але не смів відводити очей від молодшого.

 

– Хьон, тобі повідомлення прийшло.

– Ага, – байдужо кинув Юнгі.

– Не подивишся?

– Я зайнятий, нехай пишуть завтра.

– А якщо це щось важливе?

– У моєму житті немає нічого важливішого за тебе.

Хлопець пирснув сміхом і легенько гупнув старшого у плече.

– Це дуже романтично, хьон, – лагідно посміхався Чімін. – Але що, як і справді щось важливе?

– Тоді я дізнаюсь про це з новин.

Раптом на всю кімнату пролунала серія ще кількох повідомлень, і Юнгі невдоволено простогнав.

– Треба було-таки вирубити звук, я зараз.

Юнгі підвівся, протягуючи руку хлопцю, та підтягнув його догори, повертаючи у сидяче положення.

 

Мін підійшов до журнального столику і підхопив з нього телефон.

 

– Хто тобі написав? – обережно поцікавився молодший.

– А що — ревнуєш, Пак Чімін?

– Пф, звісно ж. Цікаво просто, хто тобі може писати так пізно і так настирливо…

 

Мін незацікавлено пробігся очима по сповіщеннях, не відкриваючи їх, та вже збирався перевести телефон у режим сну, коли він раптом голосно задзищав, сповіщаючи про вхідний виклик.

– Та він знущається… – невдоволено буркнув Мін таки підіймаючи трубку.

– Хто — він? – знову запитав Чімін, зістрибуючи зі столу.

 

– Чого тобі треба?

– Оооо, хьон! Ти живий!

– Це все, що ти хотів знати? Кидаю трубку.

– СТІІІІЙЙ!!!

 

Із раптом неспокійно бухкаючим серцем, Чімін саме підходив до старшого, коли почув голосний знайомий голос, і, на своє власне здивування, полегшено видихнув.

 

– Техьон, якщо ти ще раз, коли-небудь, при розмові зі мною підвищиш свій голос за межі 50-ти децибел — я розглядатиму це як замах на життя і назавжди заблокую твій номер.

– Господи, і чого саме він мій брат…

– У тебе 10 секунд, щоб пояснити мені, чого ти хотів.

 

Чімін тихенько посміювався, слухаючи, як завжди, любʼязну розмову братів, та не стримався, щоб не підійти і обійняти старшого зі спини. Він переплів свої руки на животі Міна і вклав підборіддя йому на плече, нишком і далі підслуховуючи розмову. Юнгі стиснув губи та накрив вільною долонею руки Пака.

 

– Я просто хвилювався і хотів дізнатися де ти, і чи взагалі збираєшся зʼявлятися вдома? 

– Не хвилюйся, сьогодні я виграв свій щасливий квиток у пекельну печеру підступного диявола, і він великодушно дозволив мені в ній залишитися на ніч.

Чімін боляче ущипнув старшого за живіт і той зойкнув від несподіванки.

– ЩО?! Хьон, ти в порядку?!! Це якась кодова фраза на випадок того, що тебе тримають в заручниках?! – запанікував Техьон.

Юнгі покосився на Чіміна несхвальним поглядом, а той висунув йому язика у відповідь.

– Не думаєш, що було б розумніше не казати уголос, що мої слова можуть бути кодовою фразою, якби мене і справді тримали в заручниках? – скептично цокнув язиком Юнгі.

– Вибач, хьон, я пожартував, ха-ха-ха, – награно радісно засміявся Техьон, а потім ледве чутно зашепотів. – Хьон, скажи правду — ти в небезпеці?

Від такої “конспірації” друга Чімін тихо посміхнувся у плече Юнгі, та переніс одну свою руку нижче живота, повільно заповзаючи нею під светр старшого. Шкіра Міна миттєво вкрилась мурахами, і він важко задихав, боючись поворушитись.

– Ем… все в порядку, Техьон (наскільки це можливо). Але тобі варто розвинути в собі деякі навички дискретності і дипломатії — пригодиться в житті.

– Хм, матиму на увазі. А ти такими володієш, хьон?

 

Зважаючи на те, що Чімін зараз вільно розгулює рукою по його оголеному животу, і без краплі сорому доводить його вологими поцілунками у тильну сторону шиї, що змушує коліна та голову старшого стрімко перетворюватися у рідке желе — так, можна ствердно сказати, що Мін дуже вправно володіє навичками дискретності та дипломатії.

 

– Хьооон, алоо? Ти тут? – непокоївся Техьон по той бік дроту.

– Кхм… так, це все що ти хотів?

– Ні. Хьон, чого наш холодильник пустий? Що мені їсти?

– Ти не мала дитина, придумаєш щось.

– Ну хьооон, ти не міг мене бодай попередити, що не ночуватимеш вдома?

– Не міг.

 

А тим часом рука Пака безсоромно підіймалась уверх по ребрах Міна, і він хутко перехопив її напівдорозі, міцно стиснувши, на що молодший голосно хмикнув і мстиво прикусив його шию.

 

– Цц… – прошипів Мін.

– Ти точно в порядку, хьон? Мені здається, я чув ще чийсь голос… Ооо, ні… тільки не кажи, що ти там зараз трахаєшся з кимось?!

Не втримавшись, Чімін пирснув сміхом, обдаючи шию Міна гарячим повітрям.

– Чекай, я знаю цей сміх…

– Кладу трубку.

– ЕЙЙ, це що — Чімін?! Хьон!!!

 

Юнгі швидко закінчив дзвінок, перевівши телефон у режим сну, та жбурнув його на диван. Він різко розвернувся до молодшого, пропалюючи поглядом його безсовісно спокійні очі.

 

– Це що було таке?

– Нудьга?

– Чімін.

– Слухаю, – кліпав очима юнак.

– Ти ж розумієш, що він тепер все знає?

– Він все одно би дізнався.

– Не обовʼязково йому про це дізнаватися саме зараз і саме таким чином.

– Чому? Хіба не все одно? Чи у тебе не серйозні наміри щодо мене, хьон? – забавлявся молодший.

– Цц, і відколи ти так вправно крутиш мною…

– З того часу, як моя прекрасна нога переступила поріг твого смертельно нудного дому?

– Ох, Пак Чімін, інколи ти і справді мене лякаєш…

– Лише інколи? А що з іншою частиною часу?

– А іншу частину часу, – Юнгі різко підтягнув хлопця до себе за талію, – Ти мене до оніміння збуджуєш.

 

Обидвоє важко задихали та не відводили погляду один від одного. Чімін переніс свою руку на щоку старшого та потягнувся вперед.

 

– Хьон… я не знаю як… але я хочу тебе.

– Чорт. Ти точно станеш причиною моєї смерті.

 

Очі Міна встелила мла, і він більше не хотів її відганяти. Він впився у солодкі губи навпроти та підійняв хлопця за стегна, а той слухняно обвив його ногами і руками. Мін обережно ступав сходами нагору, поки Чімін густо встеляв шию Міна дрібними поцілунками. 

 

– Двері справа, – підказував напрямок молодший.

 

Юнгі легко штовхнув ногою двері в кімнату і заніс хлопця всередину. Він обережно всадив його на середину ліжка і підповз на колінах ближче, та не розриваючи зорового контакту із хлопцем, розташувався поміж його ніг. Очі юнака блистіли наче їх застеляв пекучий дим — йому було страшно та цікаво водночас. Він вже давно перестав звертати увагу на хаотичні думки, що так нікуди і не зникли, але тепер він їх впевнено ігнорував, виказуючи свою безумовну довіру старшому. Все його тіло нило та просило доторків: будь-яких, хоч якихось.

 

– Х-хьон, я… мені здається, я зараз помру, якщо ти не почнеш мене торкатися.

– Тоді погані наші справи — бо мені здається, що я задихнусь, щойно торкнусь тебе.

 

Щирі слова старшого геть розніжили Чіміна і викликали на обличчі лагідну посмішку. Він вперше бачив хьона таким відкритим та лякливим. Юнгі дивився на нього немов на безцінну кришталеву вазу, з котрою гадки не мав як поводитись, і це не могло не підкупати.

 

– Здається, я знаю як вирішити нашу маленьку проблему, – посміхнувся юнак.

 

Чімін сам потягнувся рукою до грудей Міна, поволі ведучи нею догори, відчуваючи шалене серцебиття, що пришвидшувалось по мірі того, як Чімін підіймався вище. Юнак обережно торкнувся шиї старшого, відчуваючи під подушечками пальців швидко пульсуючу венку, яка на фоні білосніжної шкіри видавалась льодяно-синьою. Він ковзнув рукою вище та огорнув палаючу щоку своєю прохолодною долонею. Мін наче прокинувся від солодкого сну та опинився у ще солодшому. Накривши маленьку руку юнака своєю, він легко схилив голову убік та потерся об мʼяку шкіру долоні хлопця.

 

– Ти зараз нагадуєш кота, котрий пеститься до руки хазяїна, – хихикнув молодший.

Мін лагідно вдивлявся у кохане обличчя та міцніше стиснув руку юнака, ледь змістивши її до своїх губ, і залишив на відкритій долоні мʼякий поцілунок.

– Так і є. Моя душа і тіло вже давно у твоїй повній власності, Чімін.

 

У Пака на мить перехопило дихання і його лице залило яскраво-червоною фарбою. Якимось дивовижним чином старшому щоразу вдавалось повністю зносити землю з-під його ніг, де єдиною міцною опорою між ним та безоднею залишався лише Юнгі.

 

– Дідько, хьон.

– Мм?

– Я справді тебе побʼю, якщо після таких слів ти мене не поцілуєш.

 

Мін нестримано пирснув сміхом і лагідно широко посміхнувся, оголюючи зуби та ясна. Такою посмішкою, здавалося, можна було заліковувати будь-які рани. Чіміну рідко доводилося її бачити, але коли вона зʼявлялась на обличчі старшого — було просто неможливо відвести погляд. Та ця щира, щаслива посмішка вперше адресувалась виключно йому, і це усвідомлення змушувало все всередині перевертатися та заливатися теплом.

 

– Ти мій маленький бандит, – Юнгі так само вклав руку на щоку молодшого та ніжно погладжував його вилицю великим пальцем. – Так сильно сподобалось цілуватись?

– Дуже.

– І на що ти готовий заради мого поцілунку? – хитро усміхався старший, випробовуючи терпіння хлопця.

– На вбивство — твоє, – нахмурив брови юнак. – Я серйозно зараз стукну тебе, якщо продовжиш знущатися.

– Не можу нічого з собою вдіяти — твоє нахмурене обличчя мій давній фетиш. А нахмурене і благаюче — мій новий, – томливо прошепотів Мін.

Щоки Чіміна спалахнули з новою силою і він різко повернув голову, мстиво вкусивши старшого за долоню.

– Айц, Пак Чімін, сила є — розуму не треба?

– Губи є — але нікому не потрібні, – капризно наморщив носа молодший.

– Ти такий милий, коли хочеш мене.

 

Легені Пака раптом заповнились сіркою і з грудей вирвалося полумʼяне повітря. Його знесли слова старшого, а одразу за ними — його губи. Мін запустив руку у волосся Пака, легко шарпаючи та відтягуючи його, поки губи віддавалися довгоочікуваному пристрасному поцілунку. Чімін нестримано хникав та чіплявся руками за плечі і спину старшого. Мін заціловував його рот, достеменно вивчаючи кожен закуточок; їх язики то спліталися разом, то стикалися у ворожому поєдинку. Вони по-вовчому кусали один одного за губи, а потім вибачалися кількасекундним чуттєвим поцілунком.

Мін різко відхилився назад, ловлячи пронизливе скиглення молодшого, що забито дихав та вдивлявся у пустку плутаним поглядом. Скуйовджене волосся та розшарпані червоні губи робили його ще красивішим та спокусливішим, хоч раніше здавалося, що далі вже нікуди.

 

– Хм, а найкращі студенти університету і справді швидко вчаться, – потішався Юнгі, насолоджуючись результатом свого кропотливого менторства на лиці хлопця.

– Як же… як же ти дістав говорити всяку срань… – намагався вирівняти дихання юнак.

– Ая-яй, Пак Чімін, тобі ж потім цим язиком зі мною цілуватися, – несхвально зацокав старший.

– Тоді не змушуй мене говорити таке своїми сраними коментарями.

– Навчання — 5 з плюсом; дисципліна — 2 з мінусом.

– Ще батькам подзвони, професор на півставки, – зневажливо прошипів Чімін.

– Мова, молодий чоловік, слідкуйте за чистотою мови, – загрозливо помахав вказівним пальцем Мін.

– Тоді, як щодо того, щоб показати мені приклад і допомогти очистити такий брудний, поганий язик, мм?

Пак повільно відкрив рота і провокативно висунув язика, із насмішкою вдивляючись у шоковані очі старшого.

Повіки Міна поважчали, а в горлі миттю пересохло.

– Ти справді хочеш мене сьогодні вбити.

 

Юнгі легко привстав на колінах та нахилився до хлопця, підхопивши двома пальцями його язика. Пустотливий погляд юнака вмить змінився на покірний, він сперся на свої руки, розклавши їх по боках, та вичікуюче вдивлявся у очі старшого.

Мін хмикнув і схилився нижче, спочатку на пробу лизнувши верхню губу Чіміна. Він коротко зазирнув йому у вічі, а потім ще трішки відтягнув пальцями язика вперед і залишив посередині нього невагомий поцілунок. Мін легко торкнувся язика хлопця своїм, після чого одразу ж широко мазнув по ньому, щедро змочуючи своєю слиною висушену поверхню язика Пака. Чімін видав нестриманий стогін, що завібрував по всій довжині його язика та передав тремтливі лоскочучі хвилі Юнгі. Старший вдоволено усміхнувся і розімкнув свої пальці, одразу ж ловлячи стомлений язичок своїми губами, та легко посмоктуючи його онімілий кінчик. Чімін безсило похитнувся на руках, завалюючись назад, і Юнгі швидко підхопив його рукою за спину, дбайливо вкладаючи хлопця у горизонтальне положення. 

 

Мін повис над ним та ще кілька секунд насолоджувався мʼякими рисами обличчя юнака, що загубленим поглядом бігав зі сторони в сторону та важко дихав. Старший ніжно чмокнув хлопця у губи, а потім у підборіддя, розціловував витончений контур його нижньої щелепи аж до самого вуха, та спускався вниз по шиї до тонкої ключиці. Мін ледь відтягнув светр молодшого донизу і всипав густими поцілунками його тендітне плече, щоб потім прикусити чутливу шкіру та зірвати маленький зойк хлопця.

Юнгі потягнувся однією рукою до ґудзиків на кардигані юнака і обережно розстебнув один із верхніх, вдивляючись у тремтячі очі Чіміна.

 

– Все в порядку? Ти не проти?

Пак сутужно проковтнув слину.

– Т-так, в порядку…

 

Мін лагідно посміхнувся і залишив мʼякий поцілунок під ключицею хлопця, продовжуючи розстібати решту ґудзиків один за одним. Він трішки піднявся та відслонив светр по обидва боки, повністю оголюючи груди та живіт Пака. Золотиста шкіра часто тріпотіла від прискореного серцебиття. Юнгі акуратно провів рукою по животу хлопця, і той одразу ж сильно напружився та вкрився мурахами.

 

– Ти такий красивий, Чімін.

Дихання молодшого вкотре збилося і змусило нерівномірно скорочуватися мʼязи ледь помітного пресу.

– Ч-чорт, хьон, не кажи такого… – хлопець вклав одну руку на лице, зніяковіло закривши нею очі.

– Хм, виходить, що б я не казав — тобі не подобається. Ти хочеш, щоб я взагалі мовчав?

– Було б чудово, – бурмотів хлопець собі під ніс.

– Можливо, мені ще й світло повністю вимкнути, тебе ковдрою накрити і голосну музику включити?

– А можна? – одразу ж пожвавився юнак і забрав руку від лиця, з надією в очах дивлячись на старшого.

– Ага — мрій, Пак Чімін, – закотив очі Юнгі. – Не так давно ти був більш сміливішим.

– Не так давно я не лежав під тобою на своєму ж ліжку… – буркнув Чімін.

– Якщо проблема тільки в цьому, то ми можемо зробити все стоячи, на кухні, – зловтішався старший.

– Чесно — як тільки мені попадеться під руки якийсь важкий предмет — я тебе ним огрію… 

– Домашнє насилля не вирішить твоєї невеличкої проблемки, – хмикнув Мін і вказав поглядом на випуклість в штанах Пака.

Хлопець миттю вкрився вже сотим шаром червоної фарби та закрив лице обидвома руками, протяжно зашипівши. 

– Ненавиджу тебе… – пробурмотів у власні долоні Чімін.

– Зате, здається, твоєму тілу я дуже навіть подобаюсь, – самовдоволено усміхнувся Юнгі, невагомо проводячи рукою по животу та грудях Пака.

– Воно нічого не розуміє… 

– О, повір, воно розуміє все дуже добре, – Мін торкнувся губами грудини хлопця та провів язиком доріжку аж до самої шиї, а потім зашепотів у неї. – Якщо знати, як з ним розмовляти.

Крізь долоні молодшого вирвалося гаряче спресоване повітря. 

– Чімін.

– Гмм..? – приречено протягнув хлопець.

– Забери руки.

– Не можу, вони приросли.

– Чіміна-а. Не змушуй мене йти на крайні міри і лоскотати тебе.

– Ти просто жахлива людина, Мін Юнгі, – хлопець приречено заскиглив та помалу забрав руки від лиця.

– Ти забув відкрити очі.

– Не забув, про очі умови не було.

– Чімін, моя рука вже наближається до твого коліна.

Хлопець миттю широко розпахнув очі і вперся зляканим поглядом у обличчя Міна перед собою. Юнгі приклав долоню до його шиї і ніжно погладив її великим пальцем.

– Хьон… – проскиглив Чімін, нервово покусуючи щоку зсередини, – Мені страшно… і я, я не знаю, що робити… 

Мін мʼяко поцілував хлопця у щоку, яку той нещадно тярбав зубами зсередини.

– Я розумію, мій хороший, все в порядку, – заспокійливо шепотів старший. – Я обіцяю тобі, сьогодні ми не робитимемо речей, до яких ти не готовий. Я просто хочу допомогти тобі розслабитися та насолодитися процесом. Довірся мені, добре?

 

Чорні зіниці юнака розпливалися, змішуючись із райдужкою, та блистіли від вологи — він дивився на Міна очима повними довіри, бажання і любові. Якимось дивовижним чином, поруч зі старшим Чімін відчував себе у безумовній безпеці і немов вкутаним у теплу ковдру, навіть не дивлячись на те, що зараз він був наполовину оголеним, а волосся на шкірі ставало дибки, та не від холоду — а спраги. Спраги по доторках довгих пальців, тонких губ та шипучого повітря від насиченого баритону, що без спротиву проникав крізь одяг, шкіру та навіть кістки.

 

Чімін слухняно кивнув головою, за що одразу ж був нагороджений теплою посмішкою і коротким поцілунком у губи. Старший ніжно торкався його шиї, блудив вустами по обличчю: по мʼяких щоках, по прикритих повіках та солоному чолу. Мін не поспішав, зараз він бажав подарувати всю свою увагу і ласку тендітному хлопцю під собою. Він хотів здобути його повну прихильність, бути гідним кришталевої довіри, яку йому легковірно вклали прямо у загрубілі долоні. 

Юнгі розціловував чутливе вушко, лоскочучи його гарячим повітрям, поки рука наосліп торкалася шовкової шкіри на талії хлопця. Він спускався до шиї: то встеляючи її невагомими поцілунками, то вбираючи тонку шкіру до рота та залишаючи по собі палкі червоні квіти. Чімін несміливо хапався за тонкий светр на боках старшого, гублячи тихенькі скиглення у, контрастне його тілу, прохолодне повітря. Мін спускався рукою все нижче, лагідно пестячи довгими пальцями чутливий низ живота хлопця, водячи по ньому кола, та легко тиснучи на нього. Груди хлопця здіймалися все частіше, відчайдушно хапаючи повітря; старший легко прикусив кісточку ключиці, щоб трохи перемкнути увагу хлопця і відтягнути задоволення, до якого той так прагнув. Пак зойкнув і міцно стиснув рукою поперек старшого. 

 

– Якщо так часто дихатимеш, то помреш від гіпервентиляції легень, – усміхнувся Мін.

– Я помру значно швидше, якщо ти врешті не торкнешся мене там, – хлопець знічено відвів погляд убік.

– Хм, там — це де?

– Хьон… не змушуй мене говорити цього. Ти чудово знаєш де…

– Можливо… тут? – Мін ледь підчепив довгим пальцем краєчок штанів біля бедренної кісточки юнака.

Чімін приглушено хмикнув і напружив живіт.

– Чи тут? – продовжував знущатися Мін, ковзнувши пальцем по шкірі під лляною тканиною уздовж лінії паску.

– Хмпф… ти… – жалісливо хмикав Чімін, відчуваючи як натягується тканина штанів від кожного поруху старшого. – Мені боляче, хьон… 

 

Юнгі розривався між бажанням ще трішки помучити цього солодкого юнака, та негайно полегшити його страждання. Ще донедавна такий далекий і неприступний хлопець зараз лежав прямо під ним, та всім своїм виглядом благав торкнутися його члена — така влада над піддатливим тілом легко пʼянила і затьмарювала розум. 

Але Мін пообіцяв собі, що, принаймні сьогодні, він зробить абсолютно все, щоб задовольнити молодшого. Та й потрібно було б володіти титановою витримкою, щоб встояти перед таким розбитим, благаючим поглядом — і у Юнгі її явно не було. Йому хотілось якомога швидше довести свого слухняного хлопчика до солодкої розрядки.

 

Старший спускався поцілунками по грудях Чіміна і зупинився губами біля ореолу соска, пропалюючи його гарячим повітрям. Юнгі по-котячи лизнув шкіру довкола, а потім накрив її своїми губами, захоплюючи чутливий випуклий виріст до рота. Молодший голосно застогнав та стиснув губи у тонку смужку. Здавалося, все тіло юнака було суцільною пороховою бочкою, біля котрої Юнгі легковажно чиркав сірниками. Мін тихо хмикнув, пускаючи додаткові вібрації по твердому змоклому соску у своєму роті, та потягнувся пальцями до ґудзика на штанях юнака і повільно витягнув його із петельки; він наосліп знайшов маленький замочок на ширінці, та неспішучи тягнув його донизу, змушуючи молодшого здригатися від кожного посуву застібки уздовж металевих пластинок. І коли врешті останній зубчик було подолано — Мін невагомо торкнувся пальцями тканини чорних боксерів, а потім нирнув рукою між розстебнутої застіжки, накриваючи долонею гарячий орган хлопця. Він лагідно пестив його, легко натискаючи та погладжуючи. Молодший збито хникав, стримуючи голос, і ледь прогнувся в спині, міцно скручуючи в долоні міновий светр. Така чутливість хлопця змушувала старшого майже що стікати слиною, жагуче бажання володіти цим згубним тілом геть встеляло свідомість. 

 

Юнгі відхилився трішки назад та вдивлявся у туманні очі молодшого, він схилився до його обличчя, щоб залишити швидкий поцілунок на чолі і скроні.

– Мені подобається, що ти такий чутливий, – прошепотів старший на вухо палаючого хлопця.

 

Раптом Мін відхилився назад та присів на пʼяти. Чімін збентежено зминав між собою губи і уникав погляду старшого. Юнгі приклав руки до талії юнака по обидва боки і слизнув ними по шкірі до лляної тканини штанів, підчипаючи її пальцями і тягнучи до низу.

 

– Піднімись трішки.

– Хьон… – в очах хлопця блиснув знайомий вогник, що розганяв хмаринки ніяковості.

– Що?

– Тобі не здається, що так не чесно? – крутив губами молодший. – Ти також повинен щось зняти.

– Будь-яке твоє бажання.

Мін потягнувся пальцями до краєчку свого светру, але його одразу ж зупинили руки молодшого, що різко піднявся та опинився прямо навпроти обличчя Юнгі.

– Я хочу зробити це сам.

 

Мін здивовано хмикнув, та мовчки розвів руки в боки. Чімін ледь прикусив нижню губу і схопився за низ чорного светра, поволі тягнучи його догори. На контрасті із вугляною тканиною, шкіра Міна видавалась ще більш світлою, аніж зазвичай. Пак поглядав на старшого і мовчки попросив його підняти руки догори. Коли надокучливий одяг опинився поза ліжком, огляду молодшого нарешті повністю відкрилися міцні руки, пружній живіт та підтягнуті мʼязи грудей старшого. Варто визнати — Чімін сильно помилявся, коли відпускав свій насмішливий коментар про те, що Юнгі “нічого важче зошита з нотами не піднімає”, але він йому в цьому не зізнається (хіба що тільки його видасть здивований, захоплений погляд). 

Пак із цікавістю розглядав кожен закуточок тіла Міна та несміливо вклав руку йому на груди, легко водячи нею по шкірі. Юнгі нервово ковтав слину, намагаючись стримувати власне серцебиття, пальці молодшого торкалися його із такою ніжністю і дбайливістю, наче боялися ненароком забруднити білосніжну шкіру. Чімін ледь нахилився вперед і залишив мʼякий мокрий поцілунок посередині грудей, він підвів погляд угору і зустрівся із важкими розмитими очима хьона, той спостерігав за ним, важко дихаючи та не сміючи поворухнутися. Бачити старшого таким приносило Паку дивне задоволення, наче варто йому було лише забажати — і суворий хьон перетвориться у жалібного песика, готового на все, що його тільки попросять. Але одночасно із цим, він сам щомиті ризикував стати слухняним хьоновим хлопчиком, готового червоніти та пронизливо хникати знову і знову.

Чімін так захопився своїми роздумами і розціловуванням грудей та шиї Міна, що навіть встиг забути про власне збудження між штанями, на щастя — про це ані на мить не забував старший. 

 

Юнгі підійняв пальцями підборіддя хлопця і встромився поглядом у його спантеличені очі, юнак ледь похитнувся та був одразу ж оперезаний міцною рукою старшого на талії. Мін жадібно вʼївся в солодкі губи хлопця і повільно вклав його назад на постіль. Їх оголені тіла вперше торкалися і тісно притискалися один до одного, шкіру потрушувало і лихорадило: вона то гарячіла, то холонула від поту. Мін покусував губи молодшого та притиснувся пахом до його розстебнутої застіжки на штанях, обидвоє проронили збитий стогін у привідкриті губи і важко задихали. Юнгі зробив ще кілька легких поштовхів бедрами та нестримано засмоктав шкіру на ключиці хлопця.

 

І поки у Міна остаточно не поплавилась свідомість, він швидко повернувся у сидяче положення і врешті стягнув лишній одяг із Пака, котрий цього разу слухняно йому це дозволив. Юнгі прикусив губу і обережно торкнувся пальцями гарячого, пульсуючого органу юнака, розмазуючи передеякулят по всій його довжині. Чімін несміливо спостерігав за тонкими довгими пальцями старшого, що водили по його статевому члену, та був готовий закричати у всі груди від сорому і задоволення одночасно. 

 

– Хььон-н, – тремтячим голосом покликав молодший, – Будь ласка… я помру від сорому, якщо ти так дивитимешся. Ти міг би знову лягти..?

– Тобі нічого соромитися, ти виглядаєш немов довбана антична скульптура, що ожила.

Чімін хникнув і закрив обличчя рукою.

– Ти мені цим не допомагаєш, хьон… – бурмотів Чімін.

 

Мін усміхнувся, його дивувало, як в одній людині можуть так вдало поєднуватися краса, розпуста і соромʼязливість — і все це зараз було тільки для нього. І поки хлопець стидливо прикривав червоне обличчя рукою, старший вирішив його ледь провчити (чи, швидше, нагородити — просто за сам факт його існування). Мін схилився до поясу молодшого та залишив невагомий поцілунок на його виступаючій бедренній кісточці. Пак, очікувано, одразу ж припідняв голову, щоб зрозуміти, чи він ще не зовсім втратив розум — ні, хьон і справді зараз розціловував його талію, живіт і бедра, і все це в якихось нещасних кількох сантиметрах від його збудженого члена. Чорт, сон це чи реальність — але вони змушували серце юнака вкриватися кригою і заливатися окропом знову і знову. І коли здавалося, що найгірше вже сталося — головки його члена торкнулися мʼякі вологі губи, що залишили по собі скромний чеснотливий поцілунок. А крім того, Міну в цей момент вистачило зухвалості ще й дивитися молодшому прямо у вічі та усміхнутися опісля, і такої напруги мʼязи шиї хлопця вже просто не витримали і зрадливо відкинули його голову назад на подушку.

 

– Чорт, хьон, ти що твориш…

 

Ясна річ, ніхто Паку відповідати не збирався, Мін все так само надавав перевагу улюбленій мові дій. А тому, вже за наступну секунду: замість того, щоб спритно відбивати звук по повітрю — його язик старанно вигладжував венки уздовж ерегованого пульсуючого органу. Чімін запрокинув голову назад, міцно вхопившись руками за простирадла, а Мін продовжував дразнити його, полизуючи шийку налитої кровʼю головки. Все тіло молодшого тремтіло і посіпувалося, шкіра натягувалась від надмірно глибокого дихання. Здавалося, тільки ткни у нього тупим цвяхом — і він вибухне наче величезна метанова кулька при пожежі. 

Це божевілля у його голові та всьому тілі шукало знайомого притулку мʼяких стін, і йому його ласкаво надали — у вигляді мокрого теплого роту, що гостинно запрошував у свою мʼяку порожнечу. Чімін голосно простогнав і сильно напружив мʼязи живота. Мін посмоктував гарячу головку, а потім спускався ротом все нижче; він рухався помалу, даючи змогу собі та молодшому звикнути до нових відчуттів. І коли він відчув, як Пак вже сміливіше та нетерплячіше сам штовхається у його рот бедрами — він почав рухатися швидше та глибше, допомагаючи собі рукою, що розташувалась на корені члену, поки інша рука лагідно пестила гарячий низ живота хлопця. 

Мокрі, хлюпаючі звуки змушували свідомість Чіміна розмиватися у розпусних та соромливих думках, все тіло поколювало і нестерпно пекло; було все важче стримувати себе від ганебних схлипів та скиглень, а тому він зрештою перестав їм пручатися та пронизливо стогнав щоразу, як голова старшого опускалась до рівня його живота. Йому критично не вистачало кисню, ці відчуття травили його власним вуглекислим газом, що вперто відмовлявся покидати стінки легень. Вібруючі теплі хвилі задоволення підходили все ближче і ближче, аж поки із протяжним стогоном не розійшлися ударною хвилею по всьому його животу і бедрах, змушуючи мʼязи часто скорочуватись та посіпуватись. Мін із задоволенням і вдячністю приймав плоди своєї старанної праці і проковтнув кожну краплю, опісля ніжно вилизуючи втомлений посіпуючийся орган хлопця. 

Старший всіював гарячими невагомими поцілунками тіло паруючого, важко дихаючого юнака. Він піднімався вище до грудей, ключиць та шиї, не забуваючи про улюблене вушко, котре все так само чутливо реагувало на гострий язичок старшого. Мін розціловував щоки і вилиці, та залишив схвальний теплий поцілунок на мокрому чолі юнака. 

 

– Ах-х… хьон, – все ще збито дихав юнак, – Ти… ти що проковтнув моє… не потрібно було, це ж, напевно, жахливо…

– Чіміна-а, не змушуй мене бити тебе по губах одразу ж після оргазму.

– Але, хьон… 

 

Хлопця перебили зухвалі палкі губи, що безцеремонно втрутилися у “приватний” простір юнака і наполегливо вилизували з нього кожну дурницю, що той попередньо намагався вимовити. Язик старшого невпинно блудив по порожнині рота хлопця та облизував пухкі губи, немов встиг смертельно за ними скучити. Йому завзято відповідали, з кожним разом все наполегливіше проштовхуючи власний язик всередину рота. Чімін готовий був поклястися, що він зійшов з розуму, бо власний смак на губах старшого видавався йому гріховно ласим, і ця думка немов блискавка шпарко вдаряла по грудях.

 

– Хмпф… х-хьон… – хникав Чімін, розʼєднавши солодкий поцілунок, – Це не дуже схоже на “биття” по губах, але я тебе зрозумів.

– Чемний хлопчик, – погладжував волосся молодшого Юнгі.

– Мені здавалось, ти казав, що сьогодні ми не будемо робити того, до чого я не готовий.

– Правда? А мені здавалось, що ти був дуже навіть готовим до цього, особливо в той момент, коли почав трахати мій рот.

Обличчя Чіміна вмить залилося густою червоною фарбою і він боляче штовхнув старшого у груди кулаком.

– Чорт, хьон, не говори такого.

Юнгі заливисто засміявся, оголюючи рожеві ясна, і відкинувся на спину.

– Пак Чімін, думаю, тобі варто трохи попрацювати над контролем гніву.

– А тобі над почуттям такту, – дувся молодший. 

– Ну все, не злись, морщинки завчасно зʼявляться.

Чімін припіднявся, спершись на лікоть, і у груди Міна знову приземлився вже знайомий кулак.

– Ти ж сам мене провокуєш, – надув губи хлопець.

– А ти і ведешся, – зухвало усміхнувся Мін.

Ну, кажуть, третій раз то на щастя — а тому легку синюватість на грудях Юнгі можна сприймати за щасливий штамп-підтвердження.

– Нагадай мені пізніше заборонити Чонгуку брати тебе на бокс… – насупився Мін.

 

Чіміну врешті стало трохи совісно, адже удари у нього і справді далеко не ніжні, про що він інколи забуває, але тонка білосніжна шкіра йому вмить про це нагадала розквітаючим небесним ірисом під лівою ключицею старшого.

Хлопець схилився над Міном і потягнувся губами до травмованої шкіри, він залишив на ній мʼякий поцілунок, а потім чутливо провів язиком по тому ж місцю. Пак відчув як груди старшого нерівномірно здійнялися і знову почав зализувати тендітну шкіру, вміло вибачаючись та збуджуючи одночасно. 

 

– Хьон… – пускав вібрації по шкірі молодший, – Я також хочу тобі “допомогти”.

– Все в порядку, не переймайся про це.

– Але хьон, тобі ж, мабуть, боляче… і ти так старався для мене, – улесливо шепотів юнак, все ще розціловуючи груди старшого та поволі спускаючись рукою до його джинсів.

– Чімін, ти справді не забовʼязаний. Я “так старався”, тому що хотів принести тобі задоволення, а не тому, що очікував від тебе чогось у відповідь, – Юнгі відчував, як швидко пересихає його горло, бо акуратні пальчики молодшого дразливо ковзали по шкіряному паску його джинс.

– Мм, я знаю. Але вважай, що це буде частиною і мого задоволення також, – усміхнувся хлопець. – Дозволь мені, хьон, сьогодні я вже й так порушив всі можливі існуючі кодекси перших побачень, – вмовляюче кліпав віями юнак.

 

Мін нервово проковтнув слину та сутужно видихнув через рота, щойно відчув, як його димних очей торкнувся лисячий погляд молодшого, в той час як нігті хлопця зухвало царапали чорну джинсову тканину під металевою бляшкою ременя старшого. Без сумніву, Чімін володів природнім талантом зваблення — йому просто неможливо було відмовити.

 

– Чорт. Я ніколи ще нікого так не хотів як тебе, Пак Чімін.

– Це дуже добре, хьон, – вдоволено усміхнувся юнак.

 

Здається, у Чіміна щойно зʼявився перший фетиш у його житті — дражнити та доводити старшого до скреготіння зубів, щоб чорна райдужка розливалась по білій склері встеляючи очі, і щоб мʼязи по тілу викручувало у вузли та не давали поворухнутися. Знемагаючий Мін, залежний від кожного руху та погляду Пака — його хотілось нескінченно повільно руйнувати та збирати по шматочках знову і знову.

Чімін проводив пальцями по випуклому паху старшого, тісна тканина джинсів дратувала та приносила неймовірний дискомфорт. Проте це було ніщо, порівняно із хлопцем, що знайшов собі нову забавку і безжально надавлював кінчиками пальців уздовж металевої застібки, а потім повністю накрив її долонею, тиснучи та погладжуючи увʼязнений ерегований орган. Пак прислужно злизував невдоволене шипіння із губ старшого, відтягуючи мʼяку мокру шкіру зубами. 

 

– Мені подобається, що ти такий чутливий, – із краплею злопамятності, Чімін безсоромно повертав Юнгі його ж слова.

 

На що у відповідь йому лише безсило цикнули і мстиво стисли у великій міцній долоні пружну сідницю хлопця. А тому Пак вирішив завершити своє невеличке збиткування і врешті розстебнути ремінь і тугі джинси. Мін зміг бодай трохи полегшено здихнути, але рівно до того моменту, як пишні губи змістилися на його шию, а пронирлива маленька ручка торкнулась його крізь тонку змоклу тканину боксерів. З рота старшого вперше виринув нестриманий стогін, і Чімін задоволено посміхнувся йому у шию, облизуючи вібруючу від звуку шкіру. Юнгі викручувало та скребло зсередини, кожен до болі ніжний рух руки молодшого вичавлював із нього останні сили та одночасно пробуджував червоні вогні у очах. А улюблені пухкі губи і сороміцький язик хотілося з коренем вирвати з рота юнака та закрити у темну чорну скриню назавжди, бо прямо зараз вони безжально виплавлювали його шкіру грудей, заціловуючи і облизуючи її кожен сантиметр, не забуваючи про тверді соски, лижучи і покусуючи їх по черзі.

 

Чімін припіднявся та ледь зсунув джинси та білизну старшого донизу, не знімаючи їх повністю. Йому до скреботіння в пʼятах подобалась різниця молочної шкіри і чорних джинс на старшому, а ще вони його додатково обмежували у русі, що виявилось несподівано привабливим фактором. Хлопець мимоволі затримався поглядом розглядаючи свого хьона, він вперше бачив його настільки доступним і збудженим: потемнілі очі готові були у будь-який момент назавжди згаснути, або розірвати все довкола на найменші клаптики; скуйовджене чорне волосся ледь завивалося від вологи; а крейдяна шкіра де-не-де була вкрита червоними плямами і краплями поту; налитий кровʼю ерегований член легко посіпувався та стікав змазкою, до нього хотілось якомога швидше торкнутися та огорнути у теплі обійми мʼякої руки. Молодший обережно торкнувся пальцями червоної головки, водячи довкола неї кола, потім спускаючись по стовбору нижче і розмазуючи передеякулянт по поверхні пульсуючої шкіри. Він прискіпливо та зацікавлено вивчав кожну венку, намагаючись запамʼятати її точне розташування — найкращі студенти і справді завжди підходять до навчання дуже відповідально. 

 

Але, на жаль, Міну зараз було зовсім не до оцінювання (молодший й так, по замовчуванню, що б він не робив, завжди отримуватиме від нього лише найвищі бали і рецензії). Юнгі мало не задихався від бажання та болючого збудження, що не залишало його ані на мить вже дуже довгий вечір. Чімін врешті оговтався від легкого щипку в своє оголене стегно, старший із привідкритим ротом видихав парке повітря і дивився на нього онімілим поглядом, більше не в змозі ані рухатись, ані говорити. А тому Пак винувато куснув себе за губу та прилинув всім тілом до грудей старшого, даруючи їм бодай невеличку прохолоду. Хлопець встеляв собі доріжку до губ старшого легкими поцілунками уздовж його шиї та все впевненіше охоплював пульсуючий член, даруючи йому таке необхідне тертя теплої руки. Наче знущаючись, він легко причмокнув губи хьона, що очевидно жадали значно більшого. Тил шиї Чіміна одразу ж провчально огорнула велика гаряча долоня і втиснула вустами прямо у палаючий відкритий рот. Юнгі безрозбірно зминав його губи та язик, не переймаючись ані про капаючу слину, ані про будь-які інші хороші манери. Груди розпирало від вуглекислого газу, тканини органів, здавалося, стрімко відмирали, але в погоні за довгоочікуваною розрядкою це було найменшим, на що Мін зараз звертав увагу. Бо зараз вся його увага цілеспрямовано концентрувалась виключно на все швидому терті оксамитової шкіри долоні старанного хлопця уздовж його ерегованого члену, та на диявольськи пухких малинових губах, що безбоязно вичавлювали із нього хрипкі мокрі стогони, останній подих та саму душу. Мʼязи живота і знерухомлених стегон востаннє сильно напружилися, а по горлу пробігло тремтяче повітря, перетворюючись у протяжний стогін на виході — тепла, вʼязка рідина бриснула у повітрі, розтікаючись по поверхні живота, вкриваючи його ковдрою задоволення та солодких посіпувань. Юнгі голосно дихав у щоку молодшого, стискаючи у руці біляве волосся на його потилиці. 

 

Чімін мелодійно-дзвінко посміхнувся та поцілував старшого у вилицю, ледь відхиляючись узад. Він розглядав вдоволене, розслаблене обличчя старшого і полизував його губи, що швидко пересихали від частого дихання.

 

– Хьон… а ти милий, коли кінчаєш, – якби у Юнгі були хоч якісь сили, то він би зараз добряче прокашлявся та вдарив молодшого по оголеній сідниці, але його вистачило лише на те, щоб широко відкрити очі, – Ну, знаєш — на кота, що пчихає, схожий, – продовжував забавлятися молодший.

– Я… я радий, що тобі весело, – безсило відповів Мін.

– Звісно, якби я знав про це раніше, то давно б тебе заради такої злачної фотокартки звабив і на дошці оголошень в університеті її вивісив. Про кращу розплату і годі мріяти, – веселився Пак.

– Чіміна-а, я тут зараз подумав, може мені на магістратуру наступного року перейти, щоб твоє покарання ще на два роки продовжити, м? Що думаєш?

– Щ-що… – веселий вогник в очах хлопця швидко згас, – Але, хьон…

– Умова покарання ж базувалась на періоді мого навчання, – глузливо здійняв брови Мін прямо в обличчя надутого хлопця.

– Мін Юнгі, не смій. Інакше можеш назавжди забути про ці губи, – юнак швидко пробігся угору пальцями по шкірі старшого аж до свого обличчя, та приклав ледь захляпаний спермою пальчик до своїх губ, – І про ці руки також зможеш забути.

 

Чімін показово повільно втягнув пальця у рота, охоплюючи його пухкими губами, і зробив кілька посмоктуючих рухів. Напевно, не варто пояснювати, наскільки сильно округлилися очі Міна та як міцно стиснулась його щелепа, стираючи емаль зубів між собою. Пак вдоволено витягнув пальця з причмоком і зухвало посміхнувся — так, тепер в його руках і справді нескінченне джерело влади над старшим, головне не перестаратись та не довести його до серцевого нападу.

 

Юнгі похапки ковтав нагромаджену слину та кусав щоку зсередини. Мабуть, карма-таки існує — і вона та ще лярва. Бо Міну доведеться ще довго розплачуватись за свої дурні вчинки, та щоденно балансувати на межі життя і смерті поруч з — чи то ангелом, чи то демоном.

 

– Чорт, ти просто довбане втілення Демона спокуси. І найгірше те, що я готовий підписати з тобою будь-який, бісів, контракт.

– Хмм, звучить смиренно і обнадійливо — мені подобається. Давай почнемо з контракту на щоденне приготування прославленої збалансованої їжі від Мін Юнгі, м?

– Закріпимо поцілунком?

– Довгим і мокрим, – розплився у посмішці Чімін, яка вже за мить розмивалась в теплих, розніжених губах старшого.

 

Вони щасливі поруч один із одним — а все інше більше немає жодного значення.

 

___________________________

Привіт, Дорогі читачі! 

Фух, не віриться, що я врешті завершила цей фф. Це був величезний виклик самій собі (особливо з бонусною частиною, оскільки першопочатково я взагалі не планувала жодних bedroom scenes 🙈, енівей, сподіваюсь, воно було того варто і ніхто не залишився розчарованим). Взагалі, мені просто було цікаво спробувати себе у написанні чогось подібного, сформувати історію, редагувати її; а головною мотивацією служила думка якісно поповнити україномовний bts fanfiction фонд (можливо, це звучить надто амбіційно, вирішувати вам).

І, скажу чесно, я не очікувала, що історія розтягнеться на стільки частин, але так вирішили самі персонажі, blame them  ┐( ˘ ､ ˘ )┌ 

В будь-якому випадку, мені було весело при створенні цього фіку, а це головне. І я сподіваюсь, що ваш час за прочитанням цього фф пройшов так само добре — дайте знати в коментарях! Також, якщо у вас виникли будь-які питання — теж сміливо пишіть в коментарях чи повідомленнях. 

Дякую за час присвячений на прочитання, всі ваші збереження та коментарі. Всіх люблю та, з вашого дозволу, цілую у щічку :*