Братові

Запах беріз. Шурхіт листя. Непевний крок.
Ти не дотягнешся, сонечко, до зірок.
Скільки не пробуй, між пальців у вишині
Завжди шумітиме вогкий осичний ліс, 

Завжди шумітиме листя і листопад, 
Поки десь плаче Стугна і сипле Град, 
Вічно тектиме багрянець замість ріки, 
Вічно — лише молитва, а не казки. 

Тоскно на серці і стопи мов зі свинцю. 
Хоч і не скажнеш цього по твоїм лицю, 
Хоч і не скажеш цього по твоїй ході, 
Очі, обличчя та ноги — усе в воді. 

Пахнуть гриби. Ти ідеш по грибних слідах,
Поки за лісом Сирена, що без хвоста,
Виє й горланить «Ховайся чи помирай. 
Вмерти — болить, а проте ти одразу ж в рай» . 

Десь там у небі літають страшні птахи,
Свистом і гуркотом зносяться поверхи.
Довгий гудок. «Абонент…». Гучна лайка. Злість.
Страх твоє черево майже уже не їсть,

Страх разом з вітром зникає поміж снігів, 
Нишком лягає немовленим між рядків —
Як не вдивляйся, десь там, на самому дні, 
Завжди болітиме:
- Ти у безпеці?
- Ні.

*Тієї осені я багато ходила до лісу, бо тільки це я й могла робити, щоб не зійти з розуму. І хоч тут, на Галичині, я завжди була хоч у відносній, але безпеці, проте мій брат — ніколи. Він був воїном ЗСУ і загинув 29 листопада 2022 року, захищаючи рідну землю він москальської навали.