Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Той шторм в твою чашку прокрався не вчора й не нині,
І ти не подумай, насправді нічого такого —
Він там заховався відколи тобі, ще дитині,
Відкрилися очі на зламаний космос довкола,
На тріщини в стелі, занадто глибокі і давні,
Засохлі струмки, які звикли під землю втікати,
Розкришені речі, які, як ти думав, незламні,
На пустку у грудях, яку вже нема де ховати.
І той ураган не розтане за тисячу років,
Ні навіть тоді, як згорить уся наша планета.
Ти завжди шукатимеш свої загублені кроки,
Та вічно лічитимеш свої нездійснені злети.
Бо скільки б разів ти не мріяв про янгольські крила,
Про вміння топити сніги лише доторком пальців,
Та ти в непривітному світі всього лиш людина,
Яка вже давно розівчилась щось бачити в чашці.