Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Місячні кратери повні людськими тривогами —
З чорного космосу сипляться-стеляться килимом
Не-сподівання, не-долі, не-сни і не-спогади,
Щоби згоріти і в полі зростати ковилами.
Місячні кратери повні людськими надіями —
В небо зриваються, вгору летять насінинами
Не-зашкарублі, не-згаслі, не-вітром не-звіяні,
Майже не згадані, стерті піснями-билинами.
Місячні кратери повні людськими чеканнями —
Падають з сонця в холодні довколишні пустоші
Не-смолоскипи, не зорі, не-лампи не-зламані,
Завжди-палаючі, градом-дощем не затушені.
Місячні кратери повні людськими розмовами —
В тиші проріжуться звуки складними ефірами
Не-швидкоплинні, не-стислі, не-тихі. Не-хорами
Щоб задзвеніти — рознестися арфами-лірами.
Місячні кратери повні — по вінця закидані.
Камінь на камені, землі дрижать під оплотами
Не-марнування, не-щастя, не-смутку, не щирості.
Кратери й люди не вміють бути самотніми.