Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Коли тобі кажуть: «Не потрібно ворожити на кавовій гущі
Лити віск на воду чи виходити надвір,
Аби знати — безтурботні, розпечені сонцем дні скороминущі,
Не варто занадто прив’язуватись до них», — не вір.
Ти краще підкоти рукави по лікоть — сьогодні ще літо,
Сьогодні в деревах ще гомонять цикади,
Сьогодні ще небо безхмарне, ще пахне травою повітря.
Ластівки літають у вишині, як автівки по автостраді.
Тож ти не журись, а ліпше отой останній у році теплий вечір
Візьми у долоні, запхай до конверта, віднеси на пошту
Та відправ собі у майбутнє, щоб закутати ним свої плечі,
Коли осінь з зимою будуть лежати тобі на колінах з усім своїм холодним старечим почтом.
Бо літо — і ти це знаєш — насправді не надворі, воно тут, за ребрами, ходить по краєчку серця,
Та обережно, наче лисиця хвостом, змітає з нього пилинки.
Тобі просто треба закрити очі, відкрити душу та згадати те, що зветься
Найтеплішим, найяснішим і найсонячнішим зі всіх можливих слів — Дитинство.