Частина 13: Страждання Сіріуса та поцілунки в обпечену дупу

Не зволікаючи на метушню, Сіріус сонно спостерігав за всіма здалека і намагався не заважати зборам. Вчорашня нічна зміна на чергуванні далася важко, але сьогоднішній вихідний мав все виправити.

Він дивився, як Ассель методично пхає речі в зачаровану валізу, де вочевидь не було дна, поки її батьки все ще шукали якісь документи на другому поверсі.

«Цікаво, а у Франції чари невидимого розширення легальні для побутового використання чи дядько раптом затесався в злісні порушувачі порядку?»

Сіріусу чомусь згадалося, що в Британії взагалі-то це закляття можна використовувати лише компаніям, що мають ліцензію на виготовлення шкільних валіз та сімейних палаток.

З цієї думки його збив Реґулус. Він притяг з комори декілька пакунків із зіллями та настойками та шумно вигрузив це на диван.

— Ти все знайшов? — Ассель підняла голову від валізи.

Реґулус витягнув з кармана зім’ятий пергамент зі списком та протягнув його дівчини.

— Здається, так.

Поки вони обережно впихували пакунки в валізу, Сіріус раптово зрозумів, що його брат так швидко влився в дядькову родину, наче завжди був тут.

Наче роки пригнічення від батьків, атмосфера триклятого будинку на Ґримо та спогади про всю цю історію зі смертежерами вивітрились за півроку.

І від цього спочатку йому стало трохи заздрісно — він взагалі-то також міг би жити тут родиною дядька після втечі з дому, якщо б Джеймс так слізно не вмовляв його залишитись.

Але, зрештою, Еффі та Монті стали йому як батьки; Сіріус любив їх так само, як і Альфарда. І, насправді, йому була дуже потрібна підтримка Джеймса в той період.

Саме тому він був вдячний дядьку, що той спокійно відреагував на прохання залишитись в друга вдома.

Тож, він дивився на Реґулуса і вже через мить забув про заздрість.

Зараз Сіріус скоріше радів за брата. 

Хоча трошки й засуджував за деякі нещодавно з’ясовані нюанси.

І з цими нюансами йому прийдеться якось ладнати наступні два тижні.

— Дяка Мерліну, ми знайшли все, що потрібно, — Альфард зійшов сходами, тримаючи цілий оберемок паперів.

Неріс за його спиною лише тяжко зітхнула, вже звична до цих панічних зборів кожного разу, коли її чоловіку потрібно їхати.

— Навіщо стільки документів? — поцікавився Сіріус.

— Ох, любий, я б також хотіла, щоб це була просто відпустка, —  Неріс тихо засміялася, — проте, на жаль…

— Я не проводжу експедиції по протоколам, інакше вони б не були такими успішними, але формальності — це формальності, — Альфард призвав чарами ще одну сумку, на цей раз для документів. — І всю цю волокіту мені потрібно буде мати під рукою, щоб робити примітки час від часу.

Сіріусу залишилося лише співчутливо хмикнути.

Ще через півгодини все нарешті було зібрано.

Альфард пройшовся кімнатами, перевіряючи, щоб нічого не було забуто, поки Неріс давала безкінечні настанови.  

— Якщо щось трапиться, поки Сіріуса не буде вдома…

— Так, спочатку повідомити вас, а потім написати йому через пергамент швидкого листування, — занудно протягнула Ассель, — ти казала вже тричі.

— І якщо він не відповість одразу, то спробувати зв’язатися через його роботу, — Реґулус продовжив фразу таким же тоном, бо чув її не вперше. 

— Доречі, не думаю, що в них є телефон, — раптом задумалась Неріс, — краще напишіть.

— Сіріусе, будь готовий, що ми турбуватимемо твого боса кожного разу, як в нас згоратиме яєчня і з’являться проблеми з відмиванням пательні, — пожартувала Ассель, спостерігаючи, як матір і сама сміється.

— Не блазнюй, — каже батько, виходячи до коридору, — ми просто будемо за вас хвилюватися, того і квокчемо, наче кури.

— Все буде нормально, — каже Сіріус, — вони не виглядають, як психічно хворі шукачі пригод, тому я впевнений, що ви дарма непокоїтесь.

Він несамовито гиготнув всередині, кажучи ці слова.

Дядько та тітка вочевидь нічого не знали про Реґулуса та Ассель.

— Але минулого разу… — Неріс не вспіває закінчитися речення.

— Я все сподіваюсь, що ви всі колись забудете про цю історію, — Реґулус волів би провалитися крізь землю кожного разу, коли хтось згадує про той раз, коли вони позбавились мітки.

Зрештою всі завершили довгі прощання.

І коли хлопок явлення затих, Сіріус розвернувся на п’ятках до брату та кузини.

— Напевно, вам дуже радісно в душі від того, що батьки покинули вас на довгі два тижні? — наче ненароком запитав він, поки вони крокували до вітальні.

Реґулус здвинув плечима та розвалився на дивані.

— А чого б нам плакати?

— Отож. Я ні разу в житті не залишалася вдома без батьків довше, ніж на пару днів, — промовила Ассель, — тож, зараз відчуваю явний запах свободи, і це не може мене не радувати.

Але Сіріус збирався говорити трохи про інше.

Він глибоко вдихнув і намагався обирати слова, щоб це прозвучало хоч якось серйозно.

— Я хотів сказати… З огляду на те, що я в курсі про вас, і поки я буду в Аврораті чи на чергуваннях Ордену, ви все одно будете тут стирчати лише вдвох, маю просто запевнитися, що ви не зробите мене дядьком в дев’ятнадцять. Чесно, я поки не готовий до цього.

Тиша, що запала на декілька секунд, приголомшувала.

Реґулус та Ассель переглянулися на мить.

— Слухай, при всій повазі, мені здається, ти суєш ніс не в свої справи, — жартівливо відповіла Ассель.

— Та, якось без тебе розберемось, — Реґулусу прийшлось задавити сміх, щоб вставити свої п’ять копійок.

Сіріус вже прийняв той факт, що спроба поговорити з ними про безпечний секс буде скоріше за все невдалою. 

І позорною.

— Зачекайте, на цьому моменті ви мали почати розповідати, що ви праведні янголи, які в житті нічого такого б не робили в мою відсутність.

— Тобто ти хочеш, щоб ми робили це в твою присутність? — награно наївно поцікавився Реґулус в брата.

Сіріус задихнувся від обурення.

«От мале гівно».

— Це було погано, — Ассель похлопала Реґа по плечу. — Дуже погано.

— Реально?

— Я майже заплакав, — зазначив Сіріус.

Місія була провалена.

— Якщо серйозно, то тобі нема через що турбуватися, — Ассель спробувала його заспокоїти, — ми достатньо обережні.   

— Так, підліткова вагітність не входить в плани, — знову ляпнув Реґулус з виглядом експерта, — на всяк випадок, якщо тебе це цікавило.

Добре, може місія була провалена не до кінця.

— От і чудово, — видихнув Сіріус.

І вже коли вони втрьох готували вечерю та обговорювали чергові сімейні плітки, Сіріус знов згадав їх розмову і тихо реготнув.

— Чого ти? — Реґ та Ассель відірвалися від монотонного нарізання салату.

Той хитнув головою.

Сіріус не скаже, що раптом замислився про старий родинний гобелен з їх маєтку. Він ніколи  не показував родину Альфарда, бо той, вочевидь, одружився за маґлівськими законами. Але що, якщо Реґулус згодом вирішить не шифруватися?

Хотів би Сіріус побачити цю трухляву ганчірку через деякий час.

Якщо матір досі не випалила з нього Реґулуса, то Сіріус готовий заприсягтися — протягом декількох років її буде чекати забавний сюрприз та суцільна плутанина гілок.

 

 

 

***

 

Ассель прискіпливо розглядала себе в дзеркало, як робила і завжди перед сном. Вона любила це від усього серця — пошарово намазуватись усім, чим потрібно, і неспішно роздумувати над життям.

Це було так звично та приємно.

Від рутини її відволік ледве чутний стук.

— Так? — вона повернулася до входу в кімнату.

Реґулус обережно просунувся в двері.

— Я на секунду, — він наче вибачався за несподіване вторгнення.

Він був в цій кімнаті десятки разів, але чомусь завжди відчував себе так, наче незаконно вліз в якесь дівоче святилище з персиковими шпалерами та пухнастими килимками.

Але той спогад, коли Ассель змусила його насолоджуватись та тримати рота закритим одночасно, був однозначно найкращім.

Двері за Реґулусом тихенько зачинились.

— Хочеш змусити твого брата перейматись ще сильніше? — сміючись, запитала Ассель.

— Та ні, — Реґ посміхнувся і обережно примостився на край її ліжка. — Він був занадто втомленим після роботи, щоб чатувати під дверима. Вже спить, напевно. А я тут просто задумався про дещо…

Ассель нарешті піднялася з кресла перед трюмо і опинилась поряд за декілька кроків.

— Що тебе занепокоїло?

Їй неіронічно подобалося, коли він був таким збентеженим та милим.

Бо він був таким лише тоді, коли забував про звичку їжачитись та закриватись в собі.

А забував Реґулус про це все частіше. 

—  Я, звісно, залишався самовпевненим, поки Сіріус мурижив нас цими розмовами про безпеку… — він обережно притягнув Ассель до себе, — але лише тому, що мене бісить, коли він докопується. Насправді я згадав про те, що ми неповнолітні, і що до мого дня народження ще декілька тижнів.

— І що?

— Ми не можемо використовувати чари, — розпачливо прошепотів він. — А якщо ми не можемо чарувати, то не можемо… Зробити так, щоб наш секс був безпечним. Потенціальний секс, звісно.

— Ти що, думав, що ми будемо використовувати чари для захисту? — вона підняла брів.

Ассель може й відьма, але в житті б не погодилась на махання паличкою в якості контрацепції.

Звучить, як чудовий план. Надійний, як швейцарський годинник.

— А в нас є вибір? — Реґулус щиро здивувався.  

— Та звісно. Маґлівська контрацепція вбачається мені набагато безпечнішою.

— Контрацепція?

Ассель раптом згадала, наскільки в Реґулуса все було погано з сексуальною просвітою.

— Це просто збірна назва методів, які дозволяють зробити секс безпечним. Вони попереджають небажану вагітність, а деякі ще й захищають від хвороб, що передаються статевим шляхом.

Він дивився на неї таким отупіло-скляним поглядом, що Ассель засміялась.

— Які ще хвороби? — тон був трохи нажаханим.

— Ладно, стій, забудь про це. Я поясню якось пізніше, — вона вирішила не заглиблюватись. — Давай зараз зупинимся на захисті від вагітності. Методів надійної контрацепції в маґлів багато, я читала про бар’єрні та гормональні. Але ідея постійно приймати якісь ліки чи пхати в себе металеву проволоку здається мені не дуже привабливою, тому думаю, що презервативи підійдуть нам найкраще.

— Я зараз відчуваю себе дуже недолугим і це демотивує. Ну знаєш, не розуміти приблизно половини термінів, які ти вживаєш, — Реґулус вклав голову на її плече і сумно зітхнув. —
Де я можу про це почитати?

— Нагадай пошукати тобі книжку про секс для дітей на горищі. Там має бути і про контрацепцію, — пожартувала Ассель. — А якщо серйозно, то тобі не потрібно розбиратись в усіх методах, якщо ми будемо використовувати лише один. Я краще покажу тобі, ніж буду пояснювати на пальцях.

Вона підвелась і пішла до шафи, де почала копирсатися в нижчих ящиках.

— Ти що, купила ці приблуди заздалегідь? — Реґулус з цікавістю спостерігав за діями Ассель.

— Є вірогідність, що я б відкинулась з сорому, якщо б прийшлося вголос просити це в аптеці, — вона нарешті дістала невеликий коробок. — Пам’ятаєш, я розповідала, що матір проводила зі мною «ту саму» розмову про доросле життя? Вона тоді ж впарила мені коробок з усім, що мені може теоретично знадобитись. І я тоді намагалася ніяково її спекатися, бо «Мамо, ти що! Мені таке поки не потрібно!», але прийшлося взяти і пообіцяти, що я буду дуже відповідальною про всяк випадок.

— Хто ж знав, хто ж знав…

Ассель всілася поряд з Реґом та відкрила коробочку.

Реґулус пробігся очима по декільком пакункам та парі пляшечок.

— Ну давай, показуй, — він приліг та підпер голову рукою. — Спусти на мене сяйво благословенних знань та сексуальної просвіти. Я вже втомився бути тупим.

Дівчина витягнула найближчий пакунок та висипала його вміст на ліжко. Реґулус взяв один з блискучих шурхотливих квадратиків

— Я цікавості заради колись вже відкривала. Просто подивитись, — зазначила Ассель, поки він задумливо крутив його в руках, — але взагалі це не для жінок.

Реґ підняв очі.

— Це якась медична штука, яку мені потрібно випити? — припустив він та спробував помацати вміст пакування навмання.

— Та ні, — вона тихо посміялась, — це потрібно надягти на себе. Просто відкрий, — додала Ассель, побачивши його здивований погляд. 

Трохи повозившись, пальці Реґулуса таки зачепились за потрібний край пакування та витягли презерватив.

— Я дуже вибачаюсь, але… Ти впевнена, що цим саме так користуються? — він вирячався на скручене латексне кільце декілька секунд перед тим, як перепитати.

В його голові поки не дуже вкладалося, як саме потрібно це надягати.

— Там ззаду пакунку намальовано. Можеш перевірити сам, — Ассель вихопила презерватив та почала обережно розгортати латекс, поки Реґулус взяв пакунок та з недовірою роздивлявся малюнок ззаду.

— О-о-о, — протягнув він, — я, здається, зрозумів.

— Ось, бачиш, — вона нарешті розгорнула кільце до кінця і повернула Реґулусу, — тут… багато місця, так би мовити.

— Це, типу, як бар’єр, який не дозволяє партнерці завагітніти, навіть якщо партнер не встигне вчасно витягнути?

— Ага.

Він обережно розтягнув презерватив.

— І наскільки воно міцне?

— Доволі міцне, — Ассель прокашлялась, — минулого разу я натягнула це на руку аж до ліктя, і воно все ще не порвалося.

— То ти натягала презерватив на руку в наукових цілях? — посміюючись запитав Реґулус.

— Виключно в наукових. Я ж не тримаю фалічних предметів в кімнаті просто так.

— Такий липкий…, — раптом Реґ помітив, як пальці ковзають на поверхні презервативу. 

Ассель знов потягнулась за коробкою, але цього разу дістала звідки не пакунок, а одну з пляшечок.

— Це через змазку. Її зазвичай додають в пакування презервативів, щоб він не засохнув та щоб зручно було надягати. Але ось цю в пляшечці можна використовувати і в процесі, щоб було… Мокріше. І приємніше.

— Господи, маґли такі розумні, — Реґулус все ще переварював інформацію, — це дійсно виглядає більш надійно, ніж чари захисту.

— Звідки ти про них взагалі знаєш? — Ассель згребла все назад до коробочку. — Не схоже, щоб вас цьому вчили на зайняттях в школі.

— Мої друзі користувалися і якось говорили про це, тож я запитав щодо цих чар. Ну знаєш, про всяк випадок.

— Я здивована, що у вас взагалі чимось подібним користуються, а не сподіваються на диво перерваного статевого акту, — запхавши коробок до схованки, вона повернулась до Реґулуса на ліжко.

— Всім хочеться насолоджуватись розпустою так, щоб про це не пронюхали батьки чи професори. А це складно зробити, якщо хтось залітає, тож… Не недооцінюй навіть таке сексуально неосвічене панство, як в Гоґвортсі.

— Як ти це назвав? Насолоджуватись розпустою? — вона реготнула.

— Ми, доречі, цим і займаємось майже все це літо. І це найкращий з можливих літніх відпочинків.

— Не можу з тобою не погодитись.

Реґулус хотів щось відповісти, але з думки його збив ледвечутний шурхіт з сусідньої кімнати.

Ассель перелякано смикнулася.

— Здається, Сіріус все ж таки не спить, — вона прислухалась.

— Ти так злякалася, наче ми тут саме насолоджуємося розпустою, а не сидимо повністю вдягнені на відстані в метр і просто базікаємо.

— Мало що він собі подумає, — вона хитнула плечима та пожартувала, — може він досі тримає на нас образу за те цькування ляльками і лише чекає приводу, щоб написати мойому батьку.

Реґулус скотився з ліжка, але на секунду сперся коліном на матрац та потягнувся до Ассель.

— Тоді, я мабуть піду до себе, — він коротко чмокнув дівчину, а потім потерся носом об її ніс.

— Надобраніч, — прошепотіла Ассель.

— До завтра, розпуснице.

Він безшумно вислизнув з кімнати.

 

 

 

***

 

 

 

Ранкова прохолода на Корсиці була неймовірною, але вона так швидко минала і змінювалась пекельною серпневою спекою, що її завжди було мало.

Реґулусу було навіть трохи шкода Сіріуса, який, на відміну від нього самого, ще не встигнув хоч трохи звикнути до цієї погоди.

— Краще б я просто використав чари, — простогнав старший, втомлено схиливши голову на стіл і відчуваючи, як на кухні температура стає вищою з кожною хвилиною.

— Ти, здається, чарував на кухні позавчора, — Ассель перегорнула чергову оладку.

— І вчора, — додав Реґулус.

— І я особисто не впевнена, що тобі вдасться посмажити щось чарами втретє, — дівчина майже закінчила з тістом, — я не ставлю під сумнів твої навички в цілому, але на кухні іноді краще забути про чарівну паличку.

— Так смачніше, — Реґулус витягнув одну з оладок і миттю запхався нею, щоб не попекти пальці.

Ассель ледве втрималася від бажання дати ляпаса лопаткою.

— Ти з яких це пір зробився таким кухонним експертом? — Сіріус підняв очі на брата.

— Ти навіть не уявляєш, скільки ці руки переробили на кухні літніми ранками, коли мені було нудно, — драматично зітхнувши, Реґулус відкинув волосся з чола, — тому думаю, що я чесно заслужив це звання.

Ассель лагідно хмикнула і перекинула на тарілку останню оладку.

— Реджі, я дуже ціню твої вміння чистити овочі, нарізати їх на салат та молоти каву. Але ти ж розумієш, що це не робить тебе експертом?

— Ну і що з того? Я все ще вмію робити багато гарних речей руками, — він залишався непохитним, — І не тільки на кухні, між іншим.

Дівчина здавила в собі регіт і спроміглася на найбільш засуджувальний погляд.

— Тобі має бути соромно, — вона похитала головою.

Реґулус же вочевидь пишався своїм жартом.

— Я вас щиро ненавиджу, — зізнався Сіріус. —  Ви невиховані, жахливо поводитесь і вбиваєте в мені весь апетит.

Він рясно намастив оладку арахісовою пастою та відкусив. Вона була занадто смачною, щоб давитися і показово страждати.

— Жахливі і невиховані? Це каже людина, що блювала з вікна Ґрифіндорської вежі після танців на столі під ABBA? — Реґулус знав, що колись ця інформація йому може знадобитися.

Сіріус все ж вдавився тією оладкою.

— Я…  — він чесно хотів почати виправдовуватися, але не зміг, бо це дійсно мало місце бути півроку тому. — Ти що, прокрадався в вітальню мого факультету, щоб шпіонити за тим, як я блюю у вікно? 

— Нога моя б туди не ступила.

Реґулус мовчки подякував Доркас, яка постійно зливала все, що бачила там, періодично відриваючись від своєї білявої подружки зі старшого курсу.

— Мене цікавить важливіше питання, — Ассель взяла чашку холодної кави з молоком та сіла між братами, а потім повернулась до Сіріуса, — чого майже завжди жартує один Реґулус, а засуджуєш ти нас обох?

Сіріус закотив очі.

— Як це чому? Ти мовчазно схвалюєш його погану поведінку.

— Я ж сказала, що йому має бути соромно! — дівчина обурилася.

— Ти сказала це з недостатньо суворим обличчям і навіть не побила його лопаткою.

— Не недооцінюй її. Можливо, вона планувала відшльопати мене лопаткою, як тільки ти підеш, — вклинився Реґулус, і через секунду відчув, як Ассель пхнула його колінкою під столом.

Сіріусу захотілося піднятися на другий поверх і покричати в подушку.

— Моє бажання піти на роботу стає сильнішим з кожною секундою, — простогнав хлопець. — Лише б не чути ваших збоченських розмов.

— І знову, «ваших», — помітила Ассель, — хоча я не промовила ні одного гидкого слівця!

— Він просто відчуває в тобі великий потенціал на подібні речі, — схвально сказав Реґ.

Сіріус зітхнув та виповз з-за стола.  

Вони були невиправними.

Смішними, але невиправними.  

— За оладки та каву дякую, дуже смачно. А жарти Реґулуса я б навіть оцінив на тверду сімку з десяти, якщо б не був вашим родичем, — Сіріус стряхнув крихти з сорочки та вихопив паличку, що завжди встромлював в зібране волосся, щоб пасма на падали на очі, — я повернуся як зазвичай, якщо не затримають. До вечора.

— Гарного дня. І попутного вітра в сра…, — Реґулус не доказав, бо відчув як Ассель знову відвішує йому копняка під столом, — та я ж з любов’ю!

— Гарного дня, Сіріусе, — каже вона з посмішкою.

Звично скориставшись камінною мережею в вітальні, Сіріус зник в спалаху.

Поки Реґулус згружав весь посуд в мийку, Ассель легко пройшлася рушником по поверхням навколо плити, а потім побачила забуту лопатку.

— І це також поклади в раковину, будь ласка.   

Реґ проігнорував її слова та протягнуту лопатку.

Він обережно підійшов до дівчини з хитрою посмішкою.

— Що вже таке? — вона повернулася до нього, залишивши плиту за спиною.

— Скучив за тобою, — мугикнув Реґулус.

— Скучив? — з Ассель вирвався смішок. — Ми наче весь ранок були разом.

— Не наодинці ж.

Кінчики його пальців пройшлися по її кучерям. Перебігли на вилицю на її вилицю, а потім зупинилися на щоці.

Реґулус тягнеться за поцілунком та миттю торкається її губ.

Так хочеться пригорнути її до себе прямо зараз. Або вкусити, або вчепитися пальцями в її стегна, або вдихнути аромат її волосся.

Хочеться все одразу.

Він легко підштовхує Ассель назад, щоб затиснути її між собою та іншою поверхнею — чомусь саме так Реґулусу подобається приставати до неї більше за все. 

Поцілунок стає глибшим, і в нього тремтять ноги від бажання.

Реґулус збирається запустити руки під нижній край її шортів, тож робить ще один різкий крок вперед, щоб її стегна нарешті вдарились о тверду поверхню.

— Реджі! — вона таки б’є його тією лопаткою, щоб вирватися з обіймів.  

— Га?…

— В дупі нога! Плита ще гаряча, — Ассель проводить рукою по стегнам, повертається до Реґа спиною, і він все ж бачить тонку ледве-червону смужку на її шкірі.

Приходиться якось зладнати з похіттю, що накочувалась завжди занадто раптово.

— Пробач… — він стримує сміх. — Я не хотів, чесно. 

— Повір мені, якщо б опік прикрасив мої сідниці, а не стегна, то ти б не відкараскався одним ударом лопаткою, — Ассель зважує її в руці і думає, чи не варто прислухатися до його власного нещодавнього жарту про відлупцювання.

— Я забув про плиту, — Реґулус ніяково пригорнув її до себе, — хочеш подмухаю на опік? Чи поцілую, щоб боліло менше?

Ассель закотила очі.

— Йди вже мий посуд.

— Я?

— Сьогодні твоя черга, — Ассель була незворушна. — А я піду під холодний душ, бо ця спека в поєднанні з готовкою та майже обпеченою сракою мене доконають.

Думка про холодний душ здається Реґулусу настільки слушною, що після швидкого миття посуду він і сам йде трохи відкиснути.

Вийти з ванної, відкрити настіж вікна та відчути вітерець на ще вологій шкірі — це одна з тих дрібниць, які приносять неймовірну радість попри свою незначущість.

Насолоджуючись контрастом розпеченого сонця та прохолодного вітерця, Реґулус прислухався. З іншої ванної, що була біля кімнати Ассель, вже давно не було чутно булькоту води.

Він швидкоруч натягує шорти та крокує з власної кімнати коридором, щоб зазирнути до Ассель.

Привідчиняє двері всередину майже без шуму.  

— Як твій опік? Все нормально?

Він майже ковтає останнє слово, лише кинувши погляд на Ассель.

Вона вочевидь, відволіклася на якийсь журнал (або зробила погляд, що відволіклася, лише чекаючи, коли прийде Реґ), тому простяглася на ліжку, все ще обмотана рушником.

— Наче все добре, — воно тихо промовила та відклала журнал.

Її очі слідували за поглядом Реґулуса.

Він розгублено і трохи жадібно ковзав по ній.

Ассель посміхнулась.

— Пропозиція поцілувати мою обпечену дупу все ще в силі?

Реґулусу залишилось лише стримано засміятись та кивнути у відповідь на її жарт, бо він насправді був не проти.

Вона сіла на ліжку.

— То йди до мене, — її шепіт віддався в голові хлопця вібраціями.

Він завжди відчував, коли крізь звичайний голос Ассель пробивалися наказні нотки.

Ці відголоски співу сирени зводили з розуму, хоч і не змушували зовсім забутися, як в той, найперший раз.

В декілька кроків він опиняється поряд, і Ассель нахабно притягує його до себе, щоб забрати поцілунок.

Вона хапає долонями його обличчя і повільно втягує його нижню губу, лагідно посмоктує та облизує. Реґулус лише шумно видихає в її рот, дозволяючи собі розчинитися в насолоді, що знову пробирає його до трясучки.

Ще трохи пестощів язиком, і вона відсторонюється, щоб відкинутися назад — Реґ так і залишається біля ліжка, поки Ассель задирає ніжку та проводить ступнею по його стегну.

Вона ігнорує його стояк, та водить ніжкою просто поряд; ігнорує його прискорене дихання, але чіпляється за благання в очах.

Усвідомлення його бажання розпалює Ассель ще сильніше.

Її ніжка не зупиняється на стегнах, вона прямує по ребрам вверх до ключиці — і лише тоді вона з силою надавлює на його плече.

Зараз вона відчайдушно хоче ще трохи покомандувати, але власне збудження змушує її виглядати так жалюгідно і нетерпляче, як і Реґулуса.

Йому ж не потрібно було натякати сильніше.

Опинившись на колінах, Реґ не поспішає. Він не дає Ассель прибрати ніжку з плеча, та залишає невагомий поцілунок десь на щиколотці.

Проводить язиком вище, до литки, втягує шкіру, і нарешті чує нестриманий стогін. Посміхається, але не відриває вуста від її шкіри, продовжуючи підніматись — поки одна його рука притримує її ніжку на плечі, інша долоня ніжно зминає пружне стегно.

Ассель хочеться, щоб він стискав ще сильніше, щоб від його пальців залишалися сліди, які потім доводилось би ховати. 

Її ніжка ковзає вниз з плеча Реґулуса, коли він спирається руками на ліжко та схиляє голову до стегна, до місця, де щойно мандрували пальці.

Стає ще важче збирати думки, коли легке торкання вуст дражнить шкіру.

Її збудження помітно стікається внизу живота, коли цілунки вкривають стегна. Але Реґулус вирішує, що в них ще дуже багато часу.

Він поки не збирається зважати на її тихе скиглення, на її руку, що плутається в його волоссі або на те, як Ассель безперервно совається на місці, намагаючись владнати зі своїм бажанням.  

Ще трохи піднявшись вверх, Реґулус проводить долонею по короткому махровому рушнику.

— Можна я його приберу? — виривається аж занадто сміливо.

Але так хочеться торкатися її всюди, бачити її всю, що власний страх залишається забутим.

Ассель тяжко дихає і привстає на ліктях, щоб побачити його погляд.

— Так, — тихо відповідає вона після секундних роздумів.

— Точно? — Реґулус перепитує, бо наче помічає якусь невпевненість.

Дівчина сором’язливо сміється.

— Точно, — вона знов відкидається на ліжку. — Ми хоч і займались усяким, але я раптом зрозуміла, що ніколи раніше не роздягалася для тебе.

— І ти впевнена, що хочеш роздягтися для мене зараз? — Реґулус милувався нею.

— Так. Так, дуже, — видихає Ассель.

Іноді вона наче випромінювала рішучість та брала все в свої руки, але насправді соромилася якихось простих речей.

Можливо, час від часу Реґулус і відчував себе занадто робким поряд з нею. Але головною думкою, яка приносила безумовне задоволення, було чітке розуміння, що через їх відвертість він зовсім не боявся бути таким.

Все це було так природньо — бо вона також відчувала сором’язливість чи невпевненість. І казала про це вголос.

Реґулус стягує рушник і одразу проходиться теплими руками по її стегнах. Ассель здається, що тілом пробігає табун мурах, коли долоні хлопця пестять її шкіру, а він сам нахиляється, щоб залишити мокрий поцілунок трохи нижче пупка.

Він же лише відволікається цими цілунками, бо якщо почне розглядати її плаский живіт та пружні невеликі груди аж занадто відверто, то точно знітиться. Реґулус цілує її засмаглу шкіру, але поступово рухається догори.

— Ти така гарна, — шепоче він між поцілунками. — Така чудова. Така неймовірна, — продовжує Реґулус, змушуючи дівчину задихатися ще сильніше.

Коли його язик проходиться між її грудей, Ассель вигинається і підставляється під його обережні пестощі. Він залишає ще кілька поцілунків на оголених плечах, а потім повертається до її грудей і обережно стискає ліву долонею, поки торкається язиком соска на правій.

— Реджі!… — Ассель стогне його ім’я.

А потім стогне ще і ще, коли він то стискає сосок губами, то пестить його язиком, то легко дмухає на вологу шкіру.

Він гадки не має, як правильно пестити груди, але здається його імпровізація вдається.

Ассель потрібно якось вгамувати своє збудження, щоб не збожеволіти, але Реґулус повторює всі ці солодкі пестощі з іншим її соском, не залишаючи їй ніяких шансів. Він трохи грається язиком, а потім починає плавно смоктати, поки дівчина не може зробити з собою зовсім нічого.

І як тільки від відривається, Ассель притягує його за поцілунком і притискається до його тіла.

Вона відчуває, як груди торкаються його розпеченої шкіри. Хотілося бути ще ближче, до неможливості близько.

Чути, як б’ється його серце та як нерівно він дихає.

Ассель притискається ще і, відчувши твердість в його шортах, припіднімає стегна і треться об нього.

— Ні-ні-ні, стій! — скрикує він, і відсторонюється.

Реґулус відкидається на ліжко поряд з нею та голосно втягує повітря. 

— Я зробила тобі боляче? — Ассель стривожено обійняла його.

— Ні! Я просто занадто збуджений. Не хочу, щоб все завершилось прямо зараз, — він закрив очі, намагаючись заспокоїтися.

— Занадто збуджений? — вона лагідно засміялась. — І що з того, якщо ти отримаєш задоволення зараз? Це ж добре.

— Може… Ти б захотіла сьогодні спробувати щось ще…

Ассель зрозуміла його одразу. 

— Думаєш, якщо зараз кінчиш, то потім в нас не вийде… Спробувати щось ще? — вона ніжно водила пальцями по його грудях.

— Я не знаю! — розпачливо пожалівся він. — Зазвичай, коли я сам себе задовольняв, то міг хоч тричі підряд… Але зараз я хвилююся, якщо чесно.

Ассель задавила смішок.

«Тричі підряд? Серйозно, Реґулус? Чому в тебе досі цілі руки? Та і не тільки руки…»

— Реджі, навіть якщо щось піде не за планом, то в нас все ще є купа часу. Купа можливостей. Якщо не вийде зараз, то вийде наступного разу.

— Ґаразд, — він повернувся до неї. — То… Ти хочеш сьогодні… Покохатися зі мною?

Прийшлося знову задавлювати сміх, але в цей раз вже трохи істеричний.

Бо Ассель хвилювалася.

— Так, я хочу, — випалила вона, — Я дуже тебе хочу.

Захват Реґулуса від цих слів був помітний аж занадто.

— Я теж хочу тебе, — прошепотів хлопець, — постійно хочу і часто не можу думати ні про що інше, як про тебе.  

Ассель захотілася запищати від його слів, хоча взаємність їх почуттів і так було очевидною. Вони не раз казали один одному про це, але кожен раз, коли щось подібне виривалося з його вуст, їй хотілося кричати.

Вона притиснулася до його губ, бо це єдине, на що Ассель була здатна прямо зараз.

Руки Реґулуса опинились на його улюбленому місці — шкіра стегон була м’якенькою та пружною, просто чарувала бархатистістю, але він хотів зробити дещо інше.

— Я так боюся тобі нашкодити, — простогнав він, розірвавши поцілунок та серйозно глянувши в її очі.

— Я зможу трохи потерпіти. Я ж знаю, що ти не навмисно…

— Ні! Я не хочу, щоб тобі боляче взагалі, — нахмурився він.

Долоня продовжувала обережно погладжувати її стегно.

— Ти казала, що ніколи не пестила себе пальцями всередині, — Реґулус побачив, як Ассель кивнула, — то, дозволиш мені це зробити? Може вийде трохи тебе розтягнути, — він зніяковів від своїх же слів, але продовжив, — щоб потім тобі було не боляче.

— Давай спробуємо, — Ассель була не проти.

По-перше, бо збудження все ще тиснуло на неї зсередини.

А по-друге, вона була певна, що Реґулус ніколи не зробить чогось поганого.

Він знову поцілував її, поки його рука перемістилася ближче до її живота, а потім сповзла вниз.

Коли пальці Реґулуса торкнулися її складочок та ковзнули по клітору, вона похлипнулася своїм же диханням.

Це було дивно і до шаленості приємно — дивитися на нього, коли він торкається її. Тоді, в саду, було затемно і вона аж занадто соромилась, але не сьогодні.   

Голова від його обережних доторків страшенно паморочилася. Ассель запрокинула її на ліжко і змушувала себе не мружити очі від задоволення, лише щоб бачити Реґулуса.

Його тремтячі вії, задумливий вираз обличчя; те, як він кусає свої губи і шумно дихає.

— Давай достанемо оту… Як її, змазку? — тихо запропонував він, не зупиняючи дражнячи рухи пальцями зі сторони в сторону. 

— Я недостатньо мокра? — Ассель запитала це дещо стурбовано.

«Може, він подумає, що я не хочу?…»

— Ти мокра, — сміється Реґулус, — але ти ж сама казала, що з нею буде ще вологіше і приємніше. Я хочу бути стовідсотково впевненим, що тобі добре.

Вона видихнула.

— Тоді візьми коробок отам, в шафі, в самому нижньому ящику. Нам все одно знадобиться весь його вміст.

Реґулус швидко витягнув коробку вже з знайомого місця та дістав змазку.

— А скільки потрібно взагалі?

— Не знаю, — припіднявшись на ліктях, Ассель дивилась, як він зриває захисну плівку з пляшечки та відкриває її, але потім невпевнено круте її в руках, — десь як чайна ложка, напевно.

Він видавлює трохи рідини та розмазує її між пальцями.

— Якби я знав про існування цієї штуки раніше…, — пробурмотів Реґ.

— То що б? — дівчина з цікавістю посміхнулась.

— То не страждав би через натертий член після інтенсивної дрочки.

Проігнорувавши тихий сміх Ассель, він вичавив ще трохи на пальці та провів по її вологим від власної змазки половим губам та клітору, а потім ковзнув пальцями до піхви.

— Можна …? — тихо спитав він, переривчасто видихнувши.

— Давай, — прошепотіла вона.

Реґулус повільно, міліметр за міліметром, проштовхнув палець всередину. Трохи  назад, і знову вперед, прислуховуючись до збитого ритму її дихання. В якийсь момент його палець занадто легко ковзнув глибше, і він навіть злякався, що щось пішло не так, тож підняв стурбований погляд на дівчину.

Але Ассель лише схвально кивнула.

Реґулус заспокоївся, штовхнув палець ще трохи глибше і прокрутив його. Відчуття її тепла, вологи і того, як вона стискається всередині від кожного його руху, відчутно запаморочувало.

— Мені, начебто, не боляче, — вона примружилася, відчуваючи приємну хвилю тепла всередині від того, як його палець ритмічно рухався. — Ох, бляха… Реджі, це чудово!

Це було не так вже й страшно.

Скоріше приємно і зовсім по-новому. Це все ще було задоволення, але відчувалось по-іншому — не так гостро, як від прогладжувань клітора.

Більш поступове та більш глибоке.

— Додати ще палець? — Реґулус трохи прискорився, відчуваючи, що всередині вже не так неймовірно тісно.

— Спробуй, — погодилась вона.

Другий палець проштовхнувся важче, ніж перший, але всередині все ще було достатньо мокро, щоб це не викликало болю.

Її тіло судомно стискалося назустріч його рухам.

Реґулуса заворожувало спостерігати за тим, як сіпаються її ніжки, як втягується живіт, як руки збито жмакають ковдру.

Він обережно повернув руку так, щоб залишитись і всередині, і погладжувати великим пальцем її клітор. Але через декілька рухів та її хрипких стогонів Реґ придумав щось краще.

— Хочеш буду пестити тебе і язиком, і пальцями? — запропонував він, подумки благаючи, щоб вона згодилася.

Ассель захлинулася від привабливості цієї пропозиції.

— Ще питаєш. Минулого разу мені аж занадто сподобалося.

Не гаючи часу, Реґ спустився на коліна, вхопився за її стегна і ривком підтягнув Ассель ближче до краю ліжка. Це викликало смішок в дівчини, але вже через мить він змінився черговим стогоном.

Реґулус схилився між її ніжками та легенько ковзнув язиком між складочок, а потім поцілував її більш впевнено та напористо, забувши про дражнощі.

Ассель знов опустила на нього погляд. Темні м’які кучері наче самі просили запустити в них пальці. І дівчина не стала стримуватись. Вона зсунула з обличчя прядку, що вибилася, і провела пальцями по всій довжині волосся.

Коли Реґулус знов штовхнув обидва пальці всередину, рука Ассель мимоволі стиснулася у волоссі. Вона голосно видихнула, і видих був таким переривчастим, що хлопцю довелося стримувати себе, щоб не застогнати самому. 

Усвідомлення, що він — це причина її задоволення, було, напевно, найкращім з всього, що він відчував. 

Він поступово намагався знайти прийнятний ритм, рухаючи пальцями та язиком. Ассель в той час просто сходила з розуму від інтенсивності відчуттів.

Це все було за гранню зрозумілого.

ЇЇ збите дихання змінилось повільним, але дуже глибоким. Насолода наростала з кожною секундою, і тепер здавалось, що навіть кожен вдих та видих приносять неймовірне задоволення.

Вона так хвилювалась від усвідомлення, що вони нарешті займуться сексом, тому не очікувала, що зможе так просто кінчити, але її світ раптово розлетівся на шматочки, варто було хлопцю почати рухати язиком та пальцями трохи сильніше.  

В очах трохи потемніло, а тілом пройшлася солодка судома.

— А-а-а-ах, Реджі… — вона безпорадно застогнала, — д-досить… Зупинись поки що.

— Ти все…? — Реґулус відірвався від неї, щоб перепитати.

Дівчині здавалося, що вона зараз розплачеться від задоволення, що накрило її одразу після оргазму. Зазвичай, після подібного їй хотілося відпочити і збудження замінялось розслабленням.

Але не зараз.

Ассель досі відчувала, як всередині вирує бажання.

— Ага, — вона намагалась віддихатися, — але я хочу ще, — через пару секунд додала вона з посмішкою.  

Реґулус посміхнувся їй у відповідь та повернувся до неї на ліжко. Він опинився над Ассель, притиснувся до її губ та відчув, як гнучко та податливо вона пригорнулась до нього.

— Дозволиш тепер мені…? — вона провела рукою по його грудях та накрила долонею стояк крізь шорти.

Навіть легке погладжування змусило Реґулуса застогнати. Йому здавалось, що чутливість була вище, ніж коли-небудь — він ткнувся носом у її плече, з останніх сил утримуючись над Ассель на ліктях.

— Так, так, все що завгодно, — йому терміново потрібні були ці ніжні доторки, — я настільки збуджений, що мені аж боляче.

Ассель запустила пальці під резинку, потягнула вниз і змусила його позбутися шортів разом з білизною.

— Я тобі допоможу, — прошепотіла вона, і ці слова здалися Реґулусу його єдиним спасінням зараз.

Вони помінялись місцями — тепер це Ассель нависала над ним, видавлювала трохи змазки на руки і з задоволенням спостерігала за його обличчям.

За потемнілими очима.

За почервонілими щоками.

За розпатланим волоссям.

Спочатку вона просто провела вологими пальцями по основі і легенько зачепила голівку, зірвавши тихе сичання з вуст Реґулуса. Але сьогодні Ассель не збиралася його дражнити — тому її липка від змазки долоня одразу обхопила член і зробила ще декілька рухів вверх-вниз.

Хлопець шаленів від цього задоволення, але відчував, що його не вистачить надовго. 

Вона так гарно сидить на ньому верхи, так ніжно пестить його, а ще з цього ракурсу так зручно милуватися її стегнами, талією та грудями, що Реґулус навіть не намагається зупинити себе від розрядки.

Той темп, в якому вона рухала рукою, був чудовим. Ассель пестила його не більше хвилини, але йому було достатньо і цього, щоб відчути близькість оргазму.   

— Так… М-м-м… — хлопець заскімлив так глибоко і відчайдушно, що його голос трохи переломився.

Останній хрипкий стогін зірвався з його губ перед тим, як він кінчив собі на живіт та трохи обм’якнув на ліжку.

Ассель потягнулася за рушником, витерла свої руки, а потім протягла його Реґулусу.

— Стало краще? — запитала вона ненароком, все ще насолоджуючись його розгублено-задоволеною пикою.

 — Ти навіть не уявляєш наскільки, — Реґулус пробурмотів ледве чутно, все ще збираючись з силами, щоб хоча б піднятись на ліжку.

— Уявляю, — Ассель вляглася поряд. — Мені також було складно владнати з своїми почуттями, коли ти виробляв оте і язиком, і пальцями. Це було вражаюче.

— Тобі не варто так сильно стимулювати моє его, — пожартував Реґ. — Серйозно, я відчуваю себе аж занадто всемогутнім, коли мені вдається зробити тобі приємно.

Ассель розсміялася.

Проводити час один з одним отак було набагато краще, ніж ховатися від усіх десь в чагарниках чи садку.

Реґулус нарешті впорався з рушником та відкинув його кудись на підлогу.

— Ти все ще хочеш більшого? — хвилюючись, запитав він.

Бо сам він хотів, дуже хотів ще.

«Можливо, їй вже набридло?»

— Так! — поспішила запевнити його Ассель. — А ти?

— Звісно, — він обійняв дівчину, — але мені потрібно тро-о-охи часу. Або ще твоєї допомоги, — Реґулус жартівливо кивнув вниз.

Ассель ніби почула нотки вибачення в його голосі і поспішила притулитися до нього сильніше.

— Що мені варто зробити? — вона поцікавилась.

Реґулус поміркував пару секунд.

— Знаєш, просто поцілуй мене ще.

Врешті решт, цілунки Ассель завжди працювали на відмінно, якщо справа стосувалась його збудження.

Вона перекинула ногу через його стегна та знов вмостилась зверху, а потім слухняно схилилась до його обличчя.

— Що, сподобалося сидіти верхи? — прошепотів Реґулус їй в губи, водячи пальцями по її ніжкам.

Ассель кивнула.

— І сподобалося спостерігати за тобою, — тихо вточнила вона, а потім нарешті поцілувала його так ніжно, як тільки могла.

Вона гладила його руки, плечі, груди та лагідно покусувала за губу, поки його власні долоні продовжували торкатися її шкіри всюди, де могли дотягнутися.

Близькість один до одного, поверхневі пестощі та мокрі цілунки доволі швидко змусили повернутись до захоплюючого збудження. Реґулус знов дурів від того, як її вона ковзає по ньому стегнами.

— Я думаю, що ситуація виправлена, — хлопець тяжко видихнув, відчуваючи, як низ її живота притискається до знов твердого члена.

— Я відчуваю, — вона реготнула і випрямилась.

— То що… Ти готова? — пошепки запитав Реґ, дбайливо заправивши за вухо прядку її темного волосся.

Вона зараз виглядало так чудово, що складно було відірвати очі.

— Так, наче, — вона трохи розгубилася, — давай спробуємо?…

Він потягнувся до коробка, який валявся десь поряд на ліжку. В цей раз відкривання презервативу далось йому набагато легше, хоч і прийшлося трохи постаратися, щоб правильно надягти його.

Ассель вичавила ще трохи змазки зверху.

— Як нам буде краще? — раптом запитав Реґ. — Хочеш залишитись зверху? Не знаю, чи буде зручно, але ти зможеш сама керувати.

— Давай, — Ассель подумала, що хоч це й дивна поза для першого разу, але думка Реґулуса була слушною.

Він м’яко поклав свої руки на її стегна, коли вона вмостилась трохи зручніше, підігнувши коліна та спершись руками на його ліжко по бокам від його плечей. На секунду йому здалося, що він побачив в обличчі схиленому Ассель хвилювання.

— Кохана, — вона миттю підняла голову з тихим «Га?», — якщо захочеш зупинитися, то ми зробимо це будь-якої миті, — прошепотів він, тремтячою рукою стиснувши її руку. — Пообіцяй, що скажеш, якщо тобі схочеться припинити, — наскільки міг серйозно попросив Реґулус.

— Я обіцяю тобі, — тихо сказала Ассель, стискаючи його долоню у відповідь.

Реґулус влігся зручніше і направив себе між її стегон, допомагаючи рукою. Спочатку це було так мокро і гаряче, що він не міг зібрати думок до купи, хоча все ще тримав себе в руках, щоб бути повільним.

Настільки повільним, як тільки міг.

Він м’яко штовхнувся всередину, притримуючи дівчину за стегна. Ассель голосно зітхнула, відчуваючи, як всередині розтягується, і здригнулася всім тілом.  

Це було не так боляче, як вона собі придумала.

Це взагалі не було схоже на біль — просто наче м’язи розтягуються, і ти відчуваєш лише легке поколювання та жар. 

Поки вона ладнала зі своїми думками, Реґулус стримував стогони і порив рухатися швидше, бо всередині було ще й до біса тісно.

— Все нормально? — збито прошепотів він, зупинившись. — Не боляче? 

— Ні… Зовсім ні, — Ассель перенесла трохи ваги на руки і спробувала сама двинути стегнами, — це дуже незвично… І приємно. А тобі як?

— Дуже мокро та туго. Просто ідеально, — з останнім словом він примружився та облизав пересохлі шуби, а потім припіднявся на ліктях.

Ассель продовжувала опускатись на його член, хоч і почала усвідомлювати, як розтягування стало інтенсивнішим.  І навіть невеличкий дискомфорт був ледве помітним через те, як чудово і по-новому Реґулус відчувався всередині неї.

Як він залишав легкі поцілунки на її руках та плечах.

Як дивився на неї з захопленням та безмежною підтримкою.

Вона нарешті опустилась повністю та почула його нестриманий шумний видих.

— В тебе просто чудово виходить, — кволо похвалив її Реґулус.

Одна лише думка про те, наскільки вони близькі зараз, змушувала все розпливались перед очима, а слова ледве збирались в речення.

Відповіддю від Ассель став тихий стогін у його губи, в які вона тут же вп’ялася палким поцілунком.

Потреба у терті відчувалася буквально фізично.

І дівчина почала рухатися, навіть не усвідомлюючи повністю все задоволення, яке отримувала, коли Реґулус виходив з неї, а потім знову повертався всередину, приносячи таке незвичне та блаженне почуття заповненості.

Йому самому було складно міркувати про щось ладне, бо гарячковість її шкіри, її аромат і те, яка тісна та мокра вона була всередині, повністю заволоділи його думками.

Реґулус забув про їх хвилювання, забув про все на світі, бо зараз ці відкритість та безмежна насолода були варті того.

З кожним рухом Ассель ставало простіше підлаштовуватися під зручний ритм, і вона відчувала, як тертя ось-ось збиралося обернутися приємною хвилею задоволення по всьому тілу.

Вони обидва вже втомилися і кожен рух був справжнім зусиллям, але бажання добитися розрядки ще було надто сильним — їхні тіла рухалися ритмічно, підлаштовуючись один під одного, втискаючись і вбиваючись.

Ассель вчепилася нігтями в його плечі, застогнавши так, ніби зараз заплаче, і нарешті відчула, як накочується оргазм.

Вибух задоволення внизу живота, який за секунду захопив кожну клітинку тіла, змусив її збитися з ритму і схлипнути. Судоми пройшлися стегнами та животом, вона так тяжко та переривчасто дихала, що ледве почула благання Реґулуса.

— Будь ласка, люба, ще трохи…, — його руки вхопилися за її стегна. — Я майже… Можеш просто лягти на мене.

Вона нарешті розслабила ноги та сповзла вниз. Ассель здавалося, що вона зараз така слабка, нездатна вже більше ні на що, але все ще хотіла подарувати задоволення й Реґулусу.

 — Добре… Добре, — вона відчула, як його руки підсунули її ще ближче до нього. 

На його грудях було так зручно, а ще в Реґа самого виходило просто чудово рухатись в ній. Всередині все було настільки чутливим, що навіть після оргазму тертя віддавало солодким задоволенням і все ще зривало тихі стогони з її вуст.

Дівчина відчула, як його рухи стали поривчастими, а пальці судомно вчепилися в її ніжки. Реґулус застогнав кудись їй в плече і сповільнився, а потім і зовсім зупинився.

— Ти в порядку? — його голос був хрипким та ніжним. 

— В цілковитому, — вона задоволено промуркотіла, піднімаючись.

Реґ відкинув голову на ковдру, а Ассель обережно злізла, щоб вони вдвох могли якось вирівняти дихання.

— І в тебе нічого не болить? — стурбовано вточнив він, торкаючись пальцями її боку.

— Ні, — вона зараз була такою по-дурному щасливою, — мені дуже добре зараз.

— Це чудово, — Реґулус спостерігав за тим, як вона не може стримувати усмішку, та починав посміхатися й сам, — бо знаєш, коли я запхав в тебе один палець, то подумав, що навряд чи в тебе влізе щось ще, — він тихенько пирхнув, — але я промовчав, щоб тебе не лякати.

Ассель розсміялась у відповідь.

— Я також не думала, що в нас все так гарно складеться. Тобі сподобалось?

Він вирячився на неї так, наче вона ляпнула щось дуже смішне.

— Настільки, що я досі не можу підібрати слів, — хлопець розслаблено зітхнув, вирішивши, що не час для його жартів. — Зараз в голові так пусто, і єдине, що я розумію… Це те, що я тебе кохаю. Так сильно, як тільки можу, Ассель.

Їй захотілося заплакати в черговий раз за останню годину.

І знову просто від почуттів, які вирували всередині.

— Я також кохаю тебе, — прошепотіла вона, — і коли я тобі казала це минулого разу, то не думала, що зможу відчувати це ще дужче. Але ти… Ти був таким лагідним зі мною, і в кожному твойому доторку я бачила лише турботу…

Ассель ледве чутно хлипнула.

— Гей, чого ти? — Реґулус миттю пригорнув її до себе. — Все ж добре… Навіщо плакати?

Він обережно провів пальцями по обличчю, стерши сльозинки.

— Не знаю, — дівчина вклала голову на його плече та шмигнула носом, — просто чогось так накотило…

Вона спробувала глибоко вдихнути та заспокоїтись, поки Реґулус повільно гладив її волосся.

— Добре, що ти передумала плакати, — помітив він.

— Тобі не подобається, коли я плачу? — розгублено спитала Ассель.

— Що? Ні, я просто гостро відчував, що також можу занити від думки про те, як мені з тобою добре. То, вважай, ти врятувала мою мужню репутацію.

Ассель засміялась.

— Знаєш, в тому, що я заплакала після нашого першого сексу є навіть потенціал на чергові жахливі жарти, — раптом сказала вона, — звісно, упускаючи момент, що плакала я не від того, що все було дуже погано.

— А давай ось цю тему залишим в спокої…

— Чого? Сіріусу точно сподобається! Реджі, як так… Ти ж так любиш видавати подібні перли при ньому, — вона награно здивувалась.

Реґулусу залишилось закотити очі і сподіватися, що вона передумає.