Частина 9: Практичні зайняття

Реґулус сумлінно вкручував гайки так, як дядько показав йому декілька хвилин тому. Альфард же продовжував копирсатися на одній з полиць гаражу.

Він шукав потрібні розчини для обробки контактів, попутно розповідаючи племіннику про те, як він взагалі виявив, що в чарівний маєток можна напхати маґлівську техніку так, щоб вона ще й працювала, а не моментально псувалася від магічного випромінювання.

Альфард збирався замінити старий телевізор на більший, але перед цим потрібно було трохи переробити його начинку — тож, він вирішив, що Реґулус буде в силах йому допомогти.

Хлопець зацікавився, бо він давно задумувався, чому це в Гоґвортсі взагалі немає нічого електричного. А більшість штуковин, що показували їм на маґлознавстві, були лише для демонстрації, а не прямого використання.

Те ж саме стосувалося й маєтків чистокровних пихатих сімей.

Колись почувши про телефон та принципи його роботи впродовж зайнять, на вакаціях в нього тринадцятирічного резонно виникло питання до матері.

А чому б їй просто не поставити цей винахід вдома замість злісного бубоніння через довге очікування відповіді від дядька Сиґнуса чи діда? Совина пошта звісно добре працює, але телефон, по словам шкільної професорки, давав змогу зв’язуватися з людиною ще швидше. 

Краще б він не питав.

Матір відчитала його і була відверто незадоволена, що її шляхетний синочок взагалі не бачив проблеми в використанні маґлівських речей. Потім Реґулусу прийшлося думати над своєю поведінкою у зачиненій кімнаті декілька годин поспіль.

Вальбурга, напевно, вважала, що він зрозумів, як сильно помилився і як негідно навіть торкатися тих речей.

Насправді Реґулус зробив лише один висновок — чорт з ним, тим телефоном, краще про це просто більше не говорити. 

Але зараз він згадав свою цікавість і просто засипав дядька питаннями під час роботи. Зрештою, коли інтерес був задоволений, хлопець продовжив виконувати вказівки.

Альфард у той час також зосередився на обробці контактів, тому не відволікався на розмови. І через декілька хвилин мовчання думки Реґулуса раптово майнули взагалі в іншу сторону.

Він згадав те, про що вони з Ассель розмовляли, сидячі на кухонній підлозі декілька днів тому.

«Ми можемо робити все, що нам заманеться»

Тоді це прозвучало так хвилююче і привабливо, а ще наче зняло камінь в нього з душі.

Ну, знаєте, складно відмазатися від почуття сорому, коли кожного разу під час поцілунків сходиш з розуму від збудження, при тому будучи щиро впевненим, що хотіти чогось більшого — це негідно.

Або торкатися себе в ванній, згадуючи кожен її поцілунок, обійми, ніжні слова, а як тільки закінчиш все, що робив — хотіти вдарити себе за такі недоречні, брудні фантазії.

Але вона сказала, що також хоче.

Дала зрозуміти, що це нормально.

Вона навіть торкалася його.

Мерліне, Ассель торкалася його!

Вночі після тієї розмови Реґулус ледве заснув, бо намагався згадати кожну секунду з тих декількох хвилин — втім, виходило погано. За столом суперечливі думки занадто заважали зосередитися на задоволенні та сповна поринути у свої емоції.

«Ми можемо робити все, що нам заманеться» — це речення звучало заспокійливою музикою в його голові.

О, чорт забирай, було б так добре, якщо б вони поговорили про це раніше!

«Фантазував про подібні речі численну кількість разів, а коли це сталося в реальності, то навіть не можеш нормально згадати свої відчуття. Феєрично…» — Реґ трохи злився на себе.

Це могло здатися смішною дрібничкою, але хлопець чомусь вважав навпаки.

Заспокоїти самого себе допомогла чергова згадка про слова Ассель. 

Вона не проти спробувати ще.

Вона хоче перевірити, що сподобається їм обом.

Тож, може, просто варто трошки почекати? Можливо наступного разу все буде простіше?

На цьому Реґулус і завис. Він все смакував їх з Ассель нові можливості подумки та мріяв поскоріше опинитися в її обіймах, коли дядько запитав:

— Чого посміхаєшся? — Альфард відволікся від контактів та дивився на хлопця.

— Я… — Реґулус був схоплений зненацька.

Раптово прокинулося його гівняне почуття гумору.

«Лише згадав, як моя люба кузина дрочила мені під столом при гостях. Якщо вгадаєш, котра з чотирьох, то моя відрубана голова буде гідним втішним призом!» — подумав він. — «Сам пожартував, сам посміявся…».

— Просто так… Настрій гарний, — промимрив Реґулус, а потім вирішив різко перевести тему, — слухай, а чого ти на цьому не робиш гроші?

— Що? — Альфард не встиг перестрибнути з думки на думку.

— Я про техніку, — Реґулус вказав викруткою на майже зібраний телевізор, — готовий битися об заклад, багато магічних сімей хотіли б вільно користуватися подібними речима, але не кожен знає, як це провернути.

Альфард почухав карк.

— Ну, я робив це лише для власного комфорту і не розглядав у площині бізнесу… Але це ж займає немало часу. Та й, окрім переробки начинки техніки, потрібно трохи працювати з магічним полем дому…

— Розумію. Але у Бастії Ассель показувала мені торговий центр, і я точно бачив там магазин техніки. Тому й подумав про те, що магазин магічної техніки був би також затребуваним…, — замислився Реґ, а потім продовжив, — ти міг би запатентувати свою технологію, найняти людей, змусити їх підписати купу документів про нерозголошення, навчити їх основам і платити зарплатню саме за встановлення техніки в будинки та обслуговування клієнтів. А сам би лише перепрограмував її та розміщував у власному магазині для демонстрації.

Альфард кліпнув.

— Це звучить, як бізнес-план, — реготнув чоловік, — але ти ж знаєш, я завжди більше любив науку. Та і мої праці приносять мені багацько грошей, тому немає потреби видумувати щось ще…

Реґулус кивнув.

— А ти думав, чим би хотів зайнятися після навчання? — через пару секунд запитав Альфард.

— Лише переглядав програми стажування в Міністерстві, — промовив хлопець, — але не знайшов нічого путнього. А що?

— То може якраз займешся своєю ідеєю? — Альфард посміхнувся. — Я з радістю допоможу тобі. Буде щось на кшталт сімейного бізнесу. 

Йому вкрай сподобалося те, що запропонував племінник, але в чоловіка просто не було часу організовувати все від початку до кінця. Втім, навчити Реґулуса всьому, що він сам знав, та спонсорувати його задумку Альфард міг би запросто.    

— Думаєш, в мене вийде? — Реґулус з недовірливо глянув на дядька.

— Слухай, ти хвилину тому так переконливо розпинався переді мною і я щиро повірив, що це вистрілить. Тому не бачу ні одної причини не спробувати, — відповів йому чоловік, — та і знаєш, існуй подібний магазин, ми б тут не корячилися вже другу годину в гаражі.

Реґулус посміхнувся собі під носа.

— Потрібно буде тільки придумати гарну назву для наших магазинів… Якусь з нашим прізвищем, — сказав він.

— Чого? — Альф не одразу зрозумів.

— Уяви, ми станемо відомими та успішними, а потім коли хтось в розмові буде згадувати Блеків, то неодмінно буде додавати «о, це ж ті, що працюють з маґлами». Просто подумай про пики наших родичів, коли їх репутація пихатих темних маґлоненавистників буде зруйнована. 

Альфард розсміявся.

— О, а ще у кожному інтерв’ю буду зворушливо брехати про те, як батьки прививали мені любов до маґлівської культури змалечку, — додав хлопець.

— Це їх вб’є, — натягнуто серйозно зазначив дядько.

— Я, типу, на це і сподіваюсь.

Через секунду вони обидва розреготались.

Альфарду навіть стало соромно з того, що він так заливається з жартів про смерть своєї сестри та її чоловіка, але він не встигнув сказати щось з цього приводу.

Двері з будинку в гараж відчинилися та Ассель заглянула до них.

— Ви ще довго?

— Майже все, — відповів батько, — а ми що, тебе чимось затримуємо?

Ассель спустилася з останньої сходинки.

— Реґ обіцяв сходити зі мною прогулятися. Я хотіла сьогодні якраз завершити зі збором рослин для шкільного проєкту, — дівчина обперлася об двері, — я ж казала за сніданком.

— Вибач, я зовсім забув, — Альфард глянув на деталі, якими займався Реґулус останні півгодини, — не буду затримувати вас. Краще йдіть зараз, поки спека трохи спала.

— Якщо що, то я вже і так закінчив, — Реґ посунув інструменти та деталі до дядька, — ти зараз збереш все до купи?

— Можу почекати до твого повернення.

— Так-так, доробите все потім, — простогнала дівчина.

Іноді вони занадто довго базікали на її думку.

— Це було б чудово, бо я хотів би побачити, як саме це робиться… — Ассель лагідно випхнула Реґулуса з гаража до того, як батько встигнув ще щось відповісти.

Як тільки вони трохи відійшли від дверей, то вона жартівливо запитала:

— Що, вирішив проміняти мене на тата і викрутки?

— О, як ти могла таке припустити! Міркував про тебе кожну хвилину.

Ассель тихо захихотіла.

— Я не жартував, — додав Реґулус і ледь помітно приторкнувся рукою до її руки, поки вони піднімалися сходами, — ти єдине, про що я постійно думаю.

— Це взаємно, — прошепотіла дівчина, стримуючи дурну посмішку.

Вони нарешті дісталися другого поверху.

— Йди перевдягнися в щось зручне, — Ассель провела рукою по його рукаву, — в сорочці точно буде спекотно. Я поки зберу все, що нам знадобиться.

Реґулус збирався вже пожартувати, що з нею йому буде спекотно навіть без сорочки, та міцно обійняти кузину, але почув як двері господарської спальні за рогом відчиняються.

І він, і Ассель миттю відступили на крок один від одного, встигнувши як раз, щоб Неріс не помітила нічого підозрілого.

Їм не можна забувати про безпеку.

***

Час, коли спадала спека, був дійсно приємним. Реґулусу і на думку не спадало жалітися, втім прохолодний вітерець, різноманіття заради, завжди піднімав настрій.

Вони неспішно крокували стежкою до того місця, де не раз бачили болиголов під час своїх прогулянок. Як тільки маєток залишився позаду, хлопець вхопив Ассель за руку і переплів свої пальці з її.

— О, Реджі, що це ти таке робиш? — Ассель закліпала та скривила невинну мордочку.

— Так-так, щось я зовсім розпоясався, — підіграв він.

— Я думаю, що це трохи зарано. Триматися за руки — це ж так серйозно… Можливо через це втратиться весь сенс подальших стосунків?

Хлопець стримав смішок.

— І взагалі, ти щось занадто відверто дивишся на оголену шкіру моєї правої руки. А це дуже брудні речі, Реджі, дуже, — дівчина продовжувала.

Ассель знала, що тепер він не образиться.

Реґулус страждально застогнав, але йому все одно було смішно.

Трохи через свої старі думки, але більше — через те, що Ассель вочевидь про це не забуде ще дуже довго.

— З цим сарафаном в тебе зараз оголена шкіра майже по всьому тілу, а не лише на правій руці, якщо ти не помітила, — відповів Реґ.

— Наче тобі не подобається, — дівчина підняла брови, а потім трохи міцніше стиснула його долоню.

— Ти знаєш, що подобається, — він окинув її цим своїм лінивим котячим поглядом, від якого в Ассель піджилки тремтіли, — але, якщо чесно, минулого разу, коли ти взяла мене з собою збирати ці свої ботанічні приблуди, мені сподобалося ще більше.

Дівчина задоволено засміялася, згадавши їх нічне купання в ставку.

— Реджі, ми кожного дня ходимо на пляж. Ти вже тоді кожного дня бачив мене у купальнику. Чому саме на ставку в тебе стався розрив шаблонів?

Ассель обігнала його на крок та, не розриваючи рук, повернулася спиною до стежки і обличчям до хлопця. Реґ сповільнився, щоб дівчина не зашпорталася, йдучи задом-наперед. 

— Я не знаю, — він мрійливо посміхався, — просто на вулиці була майже ніч, ми з тобою залишилися вдвох, і я напевно лише тоді усвідомив, що справа пахне смаженим. Ну, типу, мені і до цього було дуже гарно з тобою, але я намагався якнайдалі відганяти думки про романтичні почуття. Але тим вечором все стало занадто очевидно навіть для мене.

Вона помовчала пару секунд.

— Я вже тоді була до біса закохана в тебе, — Ассель констатувала факт. — Але не була впевнена, чи прийнятно це все для тебе…

— І саме тому ти вирішила перевірити, що я собі думаю, вихваляючись напівпрозорою мокрою білизною? — Реґ зупинився і притягнув дівчину до себе, залишаючи лиш пару сантиметрів між їх обличчями.

Ассель несподівано зашарілася.

— Ні! Я… Я взагалі про це не подумала спочатку. А коли ми полізли в воду, було запізно відмовлятися.

— Повірю на слово, але олівцем ти вже в списку брехух-спокусниць, — він, посміюючись, таки поцілував її.

Ассель дозволила собі насолодитися цим моментом з секунду чи дві, а потім відсторонилася і легенько стукнула пальцем по його носі.  

— На мою думку, тобі потрібно трохи менше випендрюватися…

— Та я ж жартую!

—… І ще більше говорити вголос те, про що думаєш. — закінчила Ассель. — В тебе зараз з цим набагато краще, ніж півроку тому, звісно.

Реґулус провів носом по її щічці, а потім ткнувся в її маківку, вдихаючи запах шампуню, що змішався з парфумами.

— Я радий, що ти помічаєш. Бо я намагаюся, — він почувався в її обіймах навіть занадто добре, — але якщо б намагався краще, то уяви, ми могли б палко облизувати один одного вже тієї ночі на ставку.

Дівчина обережно викрутилась з його обіймів та стала навшпиньки, щоб лагідно чмокнути його в ніс. Реґулус смішно наморщився, але підставився ще під один поцілунок.

— Звучить заманливо, але я думаю, що в нас все було вчасно, — промовила Ассель через пару секунд, — і та наша вилазка саме допомогла дійти до потрібної кондиції.

Реґулус погодився.

Він готовий був погодитися на що завгодно, якщо це каже Ассель.

Його чарівна, маленька, така розумна і така добра Ассель.

Дівчина раптом озирнулася.

— Ти отам бачив болиголов? — вона вказала пальцем направо, де починалися зарості лугових квітів.

Рослина саме любила вологі луки, яких на Корсиці було достатньо.

— Так, — зітхнув Реґулус, — прийдеться трошки пробратися через парость.

— Зрештою, це останнє, що мені потрібно зібрати, — підбадьорила їх Ассель.

Хлопець звернув зі стежки і пішов напролом через траву.

— Зрештою, я обожнюю займатись чим завгодно з тобою, — пробурмотів Реґулус.

***

Ассель задовбалася повзати навколішки в колючій траві — це тривало трохи більше години, але її руки вже були перепачкані соком болиголову і неприємно свербіли.

Реґулус порпався десь поряд.

Взагалі вона вважала, що тут буде мало сировини і їм прийдеться йти далі, але виявилося що найближчі луки рясніють цією рослиною. Та і удвох вони впоралися доволі швидко.

— Вистачить? — Реґ притягнув ще десяток пучків.

Дівчина кивнула.

— Повинно.

Вона допомогла йому запакувати все це в мішечки, а потім встигла вхопити його за руку за секунду до того, як Реґ вирішив почухати око.

— О, так, давай, минулого разу чіпав обличчя немитими руками, і цього разу, — насварила Ассель, потягнувшись до сумки, — тільки в цей раз було б гірше. Я взяла серветки.

— Твоє миле зосереджене обличчя та трошки задрана сукня змушувала мене думати точно не про те, що взагалі-то ми тут з отруйною рослиною вовтузимося.

Дівчина пирхнула, протягнула пакуночок хлопцю, а потім і сама взяла декілька, щоб ретельно витерти долоні.

Впоравшись з серветками, Реґулус присів навпочіпки біля Ассель.

— То що, все? Повертаємось?

Дівчина не втрималась від грайливого погляду.

— Ну, якщо ти не хочеш дістати ковдру з сумки та попити холодного лимонаду, а потім трошки пообніматися в абсолютно безлюдному місці, то… Можемо піти додому прямо зараз.

— Ти взяла підстилку? — він здивовано кліпнув, а потім схопив сумку і витягнув ковдру. — Постійно забуваю, що ця сумка зачарована і місця в ній набагато більше, ніж здається.

Реґ випростався, розстелив ковдру і вмостився зверху, поки Ассель обтрушувала ноги та сарафан від трави. Вона стягнула кеди та ступила до хлопця, весь час спостерігаючи за його поглядом.

Він повільно ковзнув по її ногам, ліниво піднявся вище і вище, поки не сягнув її обличчя.

В животі Ассель знову щось лоскотно перегорнулося.

Вона обожнювала цей його погляд.

Закоханий, відвертий і трохи дикуватий, він зовсім не відповідав тим переконанням, про які Реґулус затирав їй пару днів тому.

Вона зробила ще крок і опустилася поряд на коліна, а потім подалася вперед та сперлася долонями на його стегна.

— Ти дивився на мене так і раніше.

— Що? — він схилив голову вбік.

— Ти дивився так, наче хотів мене з’їсти, ще задовго до нашої з тобою розмови про бажання більшого.

Реґулус облизав губи.

— Не заперечую.

Ну а як можна було не дивитись, як вона така гарна?

— Я просто намагаюсь зрозуміти, як в твоїй голові вкладалися ці відверті погляди і думки про утримання до шлюбу, — Ассель посміхалася і повільно схилялася до його шиї, — не дуже сумісно, та?

Її губи, що повільно цілували шкіру міліметр за міліметром, відчувалися лоскотно.

Реґулус голосно зітхнув, закинувши голову назад. 

— Вкладалися… Не дуже добре, — прошепотів він, — але я намагався вести себе пристойно. 

Він переніс вагу на одну руку, а второю обережно провів по її стегну.

— І що ти ж думав, коли дивився? — Ассель, здається, просто ввічливо цікавилася, але разом з пестощами це звучало гаряче.

Вона раптом захопила трохи чутливої шкіри і стиснула її зубами.

— Мгх-мм, — хлопець хрипко застогнав в голос, стиснув руку на її нозі і смикнув стегнами, відчуваючи чергову божевільну хвилю збудження.

Це було, блять, дуже гарно. 

Реґулус нахилився до неї, та потягнув на себе.

— Я думав про те, як сильно тебе хочу, а потім соромився, — він прошепотів їй майже в губи, — мені здавалося, що я збочена паскуда.

Ассель подобалося бути так близько і милуватися його потемнілими очами. Зазвичай прозорі, сіро-зелені, зараз вони повністю віддавали у темну зелень.

— В такому разі ми вдвох збочені паскуди, — сказала вона і відчула його губи на щелепі, а потім в кутику вуст.

Ще через момент Реґулус шумно видихнув і нарешті поцілував її нормально. Спочатку легко торкався її губ, але відчуваючи її нетерплячку та те, як дівчина гарячково тиснулася до його грудей, поглибив поцілунок.

Завжди коли Ассель палко відповідала на кожен його порух, Реґулусу здавалося, що він плавиться від задоволення. Від відчуття, що їй також це подобається. Від розуміння, що його почуття взаємні.

Але коли дівчина ще й пестила пальцями його волосся, шию, плечі, руки, то всі думки миттєво вивітрювалися.

І цей раз не був винятком. Її руки нишпорили по його тілу, поки він сам то погладжував, то стискав долонями її стегна. Цей довбаний сарафан задирався постійно, варто Ассель було лише присісти, але конкретно зараз Реґулуса все влаштовувало.

Дівчина раптово зрозуміла, що можна бути ще трохи ближче. Потрібно лише перекинути одну ногу через його стегна — так вона й зробила, не вагаючись ні секунди.

Руки Реґулуса піднялися на її талію та посунули її ще ближче до себе.

Сидячи верхи, вона була трохи вище, тож хлопцю було зручніше виціловувати її шию та продовжувати пестити її ніжки. Тепер Ассель відчувала його бажання не тільки через палкість цілунків та жадібність долонь.

До цього моменту дівчина лише голосно зітхала, але коли його язик провів доріжку знизу вверх до її вушка, то вона нестримано застогнала, притиснулась до нього та ковзнула стегнами. І цей випадковий рух приніс їй таке несподіване задоволення, що вона на секунду забула, як дихати.

Збудження просто горіло всередині.

Реґулус відірвався від її шиї.

— Зроби так ще, — прошепотів він, — будь ласка.

Ассель глянула йому в очі, а потім знову потерлася об його стояк, не відриваючи погляду.

— Блять… — Реґ застогнав, — це чарівно.

Дівчина не знала, що заводить її сильніше — той факт, що вона безсоромно треться об стояк свого хлопця, чи його втрачений погляд та покусані губи.

— Хочеш ще? — тихенько запитала вона, дрижачи від власного бажання.

Реґ схвально мугикнув, та потягнувся за черговим поцілунком. Їх було мало завжди. Навіть зараз, коли все задоволення накопичилось внизу живота, а у голові не могла сконцентруватись ні одна думка.

Ассель намагалася не поспішати і рухатися плавно, але іноді просто не могла втриматися. Тканина її трусиків та його шортів зовсім не заважала, хоча раніше вона б навіть не припустила, що задоволення можна отримувати таким чином.

В якийсь момент вона просто перестала чути збите дихання Реґулуса, бо раптова солодка судома стиснула все всередині і вибухнула, змусивши дівчину застогнати йому в губи.

Вона відчувала, як дрижать її ноги.

Ассель сповільнила свої рухи, відсторонилась, щоб заспокоїтись та втомлено сповзла на Реґулуса.

 — Все добре? — він схвильовано тронув пальцями її щоку.

— Так… Так, дуже. Мені дуже добре… — Ассель пробурмотіла, оговтуючись від раптового оргазму.

Реґулус спостерігав, як швидко її груди то здіймаються, то опускаються, та милувався скуйовдженим волоссям.

— А тобі було добре? — ніжно запитала дівчина, розглядаючи ластовиння на носі хлопця та порожевіли щоки.

— Ще питаєш, — хитнув головою Реґулус, — я вже хотів просити тебе зупинитися, бо… Ще трохи і я б вимазав собі шорти, — тихо засміявся він.

Ассель сповзла з його стегон ще трохи і сіла поряд, хоча її нога все ще була закинута на Реґа. Вона опустила очі на його шорти та ковзнула поглядом по його стояку.

Дівчина посміхнулася та раптом запитала:

— А хочеш я зроблю так, як тоді, під столом?

Реґулус зашаріло глянув на Ассель.

— Так… Але це все ще не вбереже мої шорти, — він нервово реготнув.

Рука дівчина обережно торкнулась його через тканину, зриваючи нетерплячий стогін з його губ.

— Якщо дозволиш мені їх розстібнути, то, напевно, є шанс залишити їх чистими, — вона так солодко промуркотіла ці слова, що в Реґулус не мав ні одного бажання сперечатися чи соромитися цієї пропозиції.

— Що завгодно, — проскавучав він.

«Я просто жалюгідний», — ця думка блискавично промайнула в голові, — «але я нічого так сильно в житті не хотів, щоб вона торкалася мене не через тканину».

Ассель, насправді, сказала те, що сказала, доволі імпульсивно, і коли її пальці швидко розправилися з ґудзиком та потягнути блискавку вниз, вона усвідомила, чим саме збирається зараз зайнятися.

Подрочити свойому хлопцю.

По-справжньому, а не просто гладити через штани.

Взагалі, вид збудженого Реґулуса подобався їй аж занадто. Їй було цікаво, чи сподобається йому в цей раз більше.

Відповідь була очевидна, коли вона ковзнула рукою по його члену, залишаючи між їх шкірою лише тканину нижньої білизни. Він знов смикнув стегнами доверху і застогнав.

Ассель зробила декілька рухів, ледве торкаючись його, швидше дразнячи і вчуваючи кожен хрипкий вдих.

— Будь ласка, — він ледве говорив, — зроби з цим щось, бо я здається, зараз помру…  

Вона потягнулася до обличчя Реґулуса та коротко поцілувала його. Ассель відчувала, як в хлопця тремтять губи.

Її пальці нарешті відтягнули резинку вниз.

Реґ похлипнувся своїм же стогоном, коли долоня дівчина обережно огорнула член та трошки стиснула його.

— Все нормально? — промовила дівчина, помітивши, як він сіпнувся.

— Так, — він глибоко вдихнув, перед тим, як продовжити, — просто це охрініти як приємно.

Ассель подобалося торкатися його. Такий твердий, але шкіра напрочуд ніжна.

Вона ніяково посміхнулась і провела стиснутою долонею трохи вниз, а потім вверх. Ассель повторила це ще раз, почувши чергове задоволене зітхання Реґа. Вона прискорилась, але через півхвилини таких пестощів хлопець рвучко зупинив її руку і прихилився до неї.

— Зажди трошки, — прошепотів він.

Ассель подалася вперед, лагідно вкусила його за нижню губу.

— Чому? — вона не розуміла, бо хотіла, щоб і він нарешті отримав своє задоволення.

— Насолоджуюсь моментом, — признався Реґ, — клянуся, мені ніколи в житті так гарно не було, як зараз.

— То мені варто пишатися своїми тільки-но винайденими навичками? — Ассель дійсно раділа, що йому подобалося.

Реґулус грайливо глянув на неї.

— Так, але досконалості немає межі, — він усміхнувся.   

Його долоня раптом опинилась поверх її власної на його члені. Ассель відчула, як він повільно рухає її руку, показуючи інший темп. Не так швидко, як робила це вона, але стикаючи трохи міцніше.

Дівчина намагалася робити саме так, як він показав і це, здається, чудово працювало.

З Реґа вирвався ще один тихий стогін.

Він знову потягнув її до себе, щоб поцілувати.

Зараз її долоня на члені відчувалася просто ідеально, наче ще краще, ніж він сам це робив. Цілувати її було чистою насолодою, а стримуватися стало занадто складно. Ще декілька таких ковзань її руки вниз та вверх було достатньо, щоб він остаточно розчинився в задоволенні.

Хлопець втискається лобом в її плече за секунду до того, як знову накрити її долоню своєю.

Напрочуд він згадав, що було б добре не заляпати свою одежу.

Ще один хрипкий стогін і Реґулус нарешті закінчує. Ассель відчуває його судомне дихання на своїх шиї та як його член пульсує в її долоні.

— Реджі, ти в порядку? — вона обережно проводить іншою рукою по чорним кучерям.

Реґулус ледве помітно киває, не піднімаючи очей і все ще відсапуючись.

— Ассель, — він тихо шепоче, — це було неперевершено.

Вона лише посміхається у відповідь, вкрай задоволена собою.

Вже відхилившись від Ассель, хлопець критично оглядає її стегно.  

— Я тебе заляпав, —  прикро констатує він, — і ковдру також, — він помічає ще пляму на самій підстилці.

Ассель лише пирхкає і знов достає серветки.

— Принаймні, твої шорти залишись недоторканими, — хихоче дівчина.

За хвилину-дві їх руки вже чисті, як і стегна Ассель. За ковдру вона зовсім не переймається, а просто достає пляшку лимонаду і спеціально розливає трохи поверх невеликої плями.

Реґулус запитально піднімає брови.

— Мама лише сьогодні зняла її з сушки… Буде дивно, якщо ми одразу після прогулянки запхаємо її знов в пральну машинку, — припустила Ассель, — але якщо тут буде велика волога пляма з запахом лимонаду, то питань точно не виникне.

— Конспірація вищого рівню, — промовляє Реґ, а потім згадує дещо.

Він забирає в Ассель пляшку, закручує її, відкладає, а потім притягує до себе дівчину.

— Слухай… Мені було так добре, але я хочу, щоб і тобі було добре, — він уважно заглядає їй в очі, — я хочу, щоб ти також отримала задоволення.

Ассель шаріється.

— Я вже… — ніяково відповідає вона.

Він дивиться зовсім незрозуміло.

— Як це ти «вже»? — перепитує Реґ. — Коли? Я ж тебе навіть не торкався…

Дівчина стримано сміється, згадуючи, що її любому Реджі потрібно буде пояснювати деякі речі.

— Тобі було і не обов’язково було, — здвигує плечима Ассель, — мені було аж занадто приємно тертися об тебе. Не думала, що кінчу від цього, — вона зітхнула, — але маємо, що маємо.

Реґулус зручніше вмостив її в своїх обіймах.

— Я все одно не дуже розумію, — сказав хлопець, — хіба для отримання задоволення не потрібне проникнення? Я думав, що мені треба попестити тебе пальцями всередині або щось таке.

— Ну, це, напевно, також приємно, — припустила Ассель, — але я таке не пробувала. Та і я десь читала, що в кліторі трохи більше нервових закінчень, тому сама задовільнялася саме так.

Вона помітила, як кінчики його вух трохи почервоніли. 

— Сподіваюсь, ти знаєш де він знаходиться, — продовжила вона, жартуючи, — чи потрібно організувати пошукову експедицію?

— Я міг би дотепно пожартувати про те, що знаю людину, яка організовує найкращі експедиції, але це буде не дуже доречно у контексті розбещення його власної доньки.

— Усе ригає, Реджі, — скривилася Ассель, стримуючи сміх, — але не відходимо від теми. То що там з пошуками?

— Я приблизно уявляю, але лише теоретично, — закотив очі, — але сподіваюсь, ти якось дозволиш мені попрактикуватися.

Ассель вклала голову йому на плече.

— З задоволенням.