Пожильці на Ґримо, 12

Ця ванна кімната могла б бути найкрасивішою з тих, які доводилося бачити Герміоні: пастельно зелені панелі на стінах, вітраж із квітами (які всихали, щойно вона заходила), мармуровий умивальник, безкрайня ванна і крани, що сяяли, наче імператорська корона.

— Герміоно, прокидайся, життя проспиш!

Вона різко рипнулася від голосу Гаррі. Очі ледве розліпилися, а ще вона пустила слину на подушку і тепер рот збоку неприємно холодило. Герміона майже наосліп нашарила наскрізне дзеркальце і втупилася в бадьоре обличчя Поттера по той бік.

Вони роз’явилися на ґанку будинку на площі Ґримо, 12. Герміона не з першого разу змогла дістати власну паличку. Це тривожний дзвіночок. Коли щось виходило з-під контролю і вона не мала планів від А до Я, її одразу вибивало з колії — просто на кілометри від нормального життя.

По будинку лазили. Це відчувалося в кожному закутку. Хтось чужий нишпорив тут усюди. Багато чужинців нишпорили.

Наступного дня Герміона з легким похміллям сиділа на роботі (а от це було нелегко), практично потонувши під стосами паперів. Щось у лісі здохло, бо глибини Міністерства неочікувано виплюнули з себе її проєкт мережі бібліотек для маґлонароджених дітей для доопрацювання.

— Він… дивний, — винесла вердикт Герміона.

Вони з Гаррі, Джіні та Луною сиділи в кав’ярні «У Капелюшника» на алеї Діаґон.

— Хіба? — не погодився Гаррі.

Отже, Реґулус Блек читав «Гордість та упередження». І навіть зацінив. Ну, принаймні схвально відгукнувся: «Це дуже талановито — зробити з буденного життя цікаву історію».

Пару днів Герміона засиджувалася на роботі допізна за проєктом бібліотек для маґлонароджених. Це було дещо дуже особисте.

«Ну ти і шльондра, Ґрінграс!»

На знаку оклику Герміона аж дірку проробила в аркуші, а тоді люто швиргонула блокнот об стіну.

— Моє соціальне життя скінчене, — сказала Герміона і відпила кави.

Люди, які вважали, що Герміона Ґрейнджер завжди дотримується правил, просто не знали про всі ті правила, які вона встановлювала собі сама. І порушувала на кожному кроці. Наприклад, правило триматися подалі від Реґулуса Блека не протрималося і доби.

Герміона смикала застібку, незручно розташовану збоку сукні. Так, стоп. Бракувало ще порвати перед самісіньким виходом єдину сукню, яка була водночас парадна, проста, зручна і сексі. Подібні сукні не щодня знайдеш. Вона опустила руки і глибоко вдихнула. Вже сама не знала, що її нервує найбільше.

Герміона відчула себе кулькою, що сумно здулася після дня народження.

— Перепрошую, що завадила! — перелякано вигукнула Асторія і повернулася, щоб іти.

Герміона вже хотіла полегшено зітхнути, але не вийшло.