Клаптики та шматочки

Розум Марка Спектора розладнався через страх та біль, яких не здатний був витримати. Сам по собі біль рідко страшний, людина спроможна витримати доволі багато. Страшніше за все — коли той біль завдає рідна людина, яку любиш, якій довіряєш.

This feels right and I’m letting it

And now I know just what to do

Tire of me if you will my dear

But I will not tire of you

This is the world as I see it now

Turns out that nothing is fair

You can leave me if you wish my love

But I’m not going anywhere

Please do not hurt me, love

I am a fragile one

And you are the light in my eyes

Please do not break my heart

My endless distraction, you worry me

But I’m trying to figure out how

You don’t have to make any promises, love

I’m afraid I might die for you now

Червоне аварійне світло повзе стінами. Від червоного аварійного світла кров на стінах здається чорною. На підлозі розтікається чорна, наче смола, калюжа — одна, друга, третя… Джейк крокує довгими коридорами, стискає в руках пожежну сокиру, за спиною він полишив простору кімнату.

У Лондоні Джейк наважується відвідати квартиру Марка та Стівена, бо точно знає — Лейла зараз шукає Марка у Румунії. Він слідкує за її телефоном. Повільно, вона йде по його сліду, намагається вистежити, шукаючи у новинах згадки про масові вбивства.

And I’d kill just to watch as you’re sleeping

I hope that you’ll let me, in time

You don’t have to call me yours my love

But damn it, I’m calling you mine

Джейк знехотя розплющує очі під наполегливий стукіт у двері його номеру. Усе тіло приємно ниє,  після непомірного навантаження воно нарешті має змогу розслабитися. Він не планував ворушитися приблизно до обіду, чи хоча би до тієї миті, коли Хонсу не вирішить піти.

Хонсу більше не ховається, ні за бинтами, ні за білими костюмами. Джейк цілує його руки, обидві без рукавичок. Жорсткі, зсохлі, але вони все ще не втратили своєї тендітності, витонченості. Це не руки воїна.

Через декілька тижнів вони вертаються до Єгипту. Хонсу з’являється у подобі одразу, не дочекавшись, поки Джейк домовиться з орендодавцем. Джейк дивиться на бога крадькома, роблячи вигляд, що роздивляється своє нове житло.

Через півроку вправної служби, чи через два роки, чи через десять… не важливо, скільки минуло часу. Коли Хонсу приходить до нього, Джейк занурює пальці до м’якого пір’ячка на шиї та щасливо усміхається.