Ніл Джостен

стук-стук-стук. це стукає серце ендрю. стук-стук-стук. це стукає серце кевіна.
не стукає тільки серце ніла.

// ніл помер у балтиморі, а ендрю не може його відпустити

ніл сидів на підлозі та їв свої срані пластівці.
– молоко скисло.
– у мене немає молока, – пробурмотів ваймак.
– я знаю, – ніл тицьнув пальцем в пляшку зі скислим молоком, – я своє приніс.

// у кожного святого є минуле, у всякого грішника – майбутнє.

Ніл страждає через дотики. Погано. Він вирішує сказати «до біса» і зв’язатися з якимось випадковим хлопцем, якого ледь знає, тому що це краще, ніж нічого, чи не так?

Проблема виникає, коли Ніл не впевнений, чи зможе він пройти повз прелюдії, перш ніж розплачеться.

Ніл Джостен не м’який - і ніколи таким не був. Але коли ненавмисний коментар одного з Лисів збиває його з пантелику, юнак змушений нагадати їм, чому ніхто не повинен думати про нього в такому ключі. Але чому Ендрю раптом так віддалився?

— О, чорт, ти не Ендрю.
…
— Чорт, вибач, я думав, ти Аарон.
…або…
Три рази коли Ендрю переплутали з Аароном (або навпаки) плюс раз коли ні

– спи, бовдуре.
ніл і заснув. в ліжку ендрю. з його рукою на пошрамованих грудях.
ендрю прокинувся в порожньому і холодному ліжку з відчуттям крові ніла на руках.

[про нічні жахіття, наліпки-зірки та теплі обійми]

Ніл Джостен мандрує на самоті вже майже рік після смерті матері. Вона сказала йому знайти Дамблдора, який захистить його під час війни чарівників від батька.

– Б’юся об заклад, цього року монстр знову прийде сам, - голом Ґордона хрипить, як звук блендера рано-вранці.

Пролог: Через 10 років після закінчення «Люди короля» Ендрю й Ніл вирішили взяти під опіку дитину. Вони не покладають на себе особливих надій — адже зовсім не ідеальні батьки, — але принаймні дитина буде з ними в безпеці.