Ендрю Міньярд

ніл абрам гетфорд – новий нападник лисів.
його минуле – дорога болю, страху та крові. його теперішнє – шрами, покриті шрамами.
у ніла є новий дім, та чи достатньо цього, аби повністю відпустити минуле?

натана веснінскі вбили.
натаніеля веснінскі вважають мертвим – та чи помер ніл?

[вільний від ріко, ніл відправляється прямісінько до свого батька, аби відплатити за своє минуле. і кевін не знає, чи зможуть вони ще раз побачитися]

н @neiljosten
неймовірна гра @aminyard ! щоправда,наступного разу не забудь, що м’ячі не мають потрапляти у ваші ворота ;)

ем @aminyard
у відповідь @neiljosten
наступного разу не забудь, що твої м’ячі мають потрапляти у ворота

стук-стук-стук. це стукає серце ендрю. стук-стук-стук. це стукає серце кевіна.
не стукає тільки серце ніла.

// ніл помер у балтиморі, а ендрю не може його відпустити

// у кожного святого є минуле, у всякого грішника – майбутнє.

Ніл страждає через дотики. Погано. Він вирішує сказати «до біса» і зв’язатися з якимось випадковим хлопцем, якого ледь знає, тому що це краще, ніж нічого, чи не так?

Проблема виникає, коли Ніл не впевнений, чи зможе він пройти повз прелюдії, перш ніж розплачеться.

Ніл Джостен не м’який - і ніколи таким не був. Але коли ненавмисний коментар одного з Лисів збиває його з пантелику, юнак змушений нагадати їм, чому ніхто не повинен думати про нього в такому ключі. Але чому Ендрю раптом так віддалився?

— О, чорт, ти не Ендрю.
…
— Чорт, вибач, я думав, ти Аарон.
…або…
Три рази коли Ендрю переплутали з Аароном (або навпаки) плюс раз коли ні

– спи, бовдуре.
ніл і заснув. в ліжку ендрю. з його рукою на пошрамованих грудях.
ендрю прокинувся в порожньому і холодному ліжку з відчуттям крові ніла на руках.

[про нічні жахіття, наліпки-зірки та теплі обійми]

Ніл Джостен мандрує на самоті вже майже рік після смерті матері. Вона сказала йому знайти Дамблдора, який захистить його під час війни чарівників від батька.