Дзян Чен (Дзян Ваньїнь, Саньду Шеншов)

Вей Їн завжди був яскравим у всьому, що його стосувалось, але запахи Дзян Чен пам’ятав найкраще.

Постканон, Дзян Чен намагається розібратись в собі, проте самотужки йому це не вдається.

Зустрілись якось чотири ґеї за одним столом…І гарно провели час.

Одного вечора Дзян Чен хотів вразити Нє Хвайсана, але трошки щось поплутав.

Від адептів ордену Дзян пахне лотосами та літньою спекою, а Вей Їн пахне соснами.
Сльози лякають своїм теплом, крики – своєю тишею.

Дзян Чен кожного разу хоче відмовити Вей Вусяню та Лань Вандзи, проте кожного разу піддається.

У вас є дурна звичка записувати свої без сумніву геніальні ідеї не в нотатки чи документи, як це роблять усі нормальні люди, а собі в повідомлення? У Вей Вусяня вона була. 

Дуже легка маленька та наївна робота, написана рівно перед Гелловіном. Лань Джань має окремий гелловінський плейлист та обожнює вирізати гарбузи. У Вей Їна День народження, поганий настрій та нові знайомства.