Нє Хвайсан відпочивав у ліжку, гортаючи стрічку твіттеру. На екрані проминали чиїсь думки і коти. Милих і пухнастих створінь А-Сань висилав Дзян Чену з підписом “Ми”. За такою нехитрою, і здавалося б, маленькою дією таїлося велике почуття любові. Та і час за цим заняттям плинув швидко. Ось вже і один з “котів” повернувся додому з занять.
– Привіт, А-Сань, диви що приніс, - почув Хвайсан з коридору.
Лежачий піднявся і попрямував до передпокою, вітаючи Дзян Чена. Декілька пошарпаний прибулець посміхався і тримав дещо в пакеті. Він віддав свій груз і пішов на кухню. Хвайсан послідував за ним, дістаючи на ходу цікавлячу річ. Це був невеликий пластиковий горщик, в якому знаходилася низька рослинка з щільними і жорсткими розгалуженими стеблами. На ній почали зав’язуватися продовгуваті бутони.
– Що це за рослинка? Де ти її дістав?, - спитав Нє Хвайсан, поки Дзян Чен ставив чайник.
– Це магічна рослина що додає володарю років життя, і віднімає у нього 30 гривень з гаманця, - таємниче награним голосом сказав Дзян Чен, - А що? Ну, взагалі, гарна квітка повинна бути, лілії чи штибу того.
Хвайсан ще раз подивився на те, що було у горщику і розсміявся:
– А-Чен! Це помідори.
– Серйозно?
– Так, самі звичайнісінькі. Ніби ти в школі на уроки біології не ходив.
– Так я і не ходив. Значить ти тепер будеш як бабка з власним врожаем?
Нє Хвайсан цокнув язиком і ледь утримався аби не закотити очі.
Чайник тим часом закипів, Дзян Чен дістав чашки та відкрив яскраву коробку чаю “Lovare”.
– Тобі який?, - спитав Дзян Чен
– “Бризки шампанського”, будь ласка.
– Ти б хоч колір сказав, - А-Чен вже загубився у цьому різноманітті.
– Блакитний.
На Дзян Чена дивилися бірюзовий, синій, блакитний та аквамаранивий пакетики, потрібно визначатися. Він пізнав усю складність життя цієї секунди. Взяв перший ліпший і відкрив його, заварюючи. Собі він обрав навмання суміш альпійських трав.
Нє Хвайсан за цей час вже встиг написати твіт про помідори, хіхікаючи.
– Слухай, мені здаєтся помідочикам тісно в цьому кашпо буде, - вертячи в руках горщик сказав Нє Хвайсан.
Дзян Чен обійняв А-Саня зі спини, посміхнувся, шепочачи на вушко:
– Также тісно, як і у мене в штанях, побачивши тебе?
– Дідько, ти знову пив з Сюе Яном, – мало не виронив бідні помідори Хвайсан, – Сто відсотків від нього такої гидоти набрався.
– Тихіш, не думай про це, краще чай пий.Інший горщик пізніше оберемо.
Нє Хвайсан нічого не відповів, він пішов, взяв чай, і почав своє нове житя разом з помідорами, що будуть рости на підвіконні.
Відгуки