Машина часу

- Герміоно, ми запізнюємось! Давай швидше! - сказав Гаррі з важким диханням.

На перерві Гермі пішла з книгою під своє улюблене дерево біля Чорного озера. Але кожен абзац книги доводилося перечитувати по декілька разів, адже думки були зовсім про інше.

Герміона з Гаррі вже спускалися з третього поверху, Гермі все ще думала, чому Гаррі терпить підколи та наклепи від Рона.

- Гаррі, скажи, чому ти досі дружиш з Роном? 

- Блять, Поттер, де ми? - запитав Драко.

Гаррі оглянувся навкруги:

- Ми біля Чорного озера. Але як?

«Так, де я? Спокійно, Гермі, спокійно. Так, стоп, чому я себе назва Гермі, мене ж так ніхто ніколи не забував. Окей, це зараз не саме головне. Треба заспокоїтися і розібратися де я», - думала Герміона.

- О, дивись, Снейп, - мовив Гаррі, - давай підійдемо. Професоре, професоре Снейп, зачекайте, будь ласка, в нас є до вас запитання.

- Малфой, стій, куди ти? - запитав Поттер

- Мені треба!

- Стій, нам не можна у Хогвордс.

- Ти не розумієш…

Коли Поттер піднявся на Астрономічну вежу і почав кричати: «Стій, не смій!»

- Гермі, ти впевнена? - запитав Драко, протягуючи їй латте без цукру.

- Так, це ідеальний момент! Я собі це так і уявляла!

- Ну ок, - глибоко вздихнув Драко, - але я підберу вбрання.

- Правда? Ти підеш зі мною на шопінг?

Малфой зробив останню затяжку.

- Я знаю, що робити!

Послідувало мовчання.

- Ну камон, це ж елементарно, що б зробила Герміона?

- Ну пішла би  бібліотеку, теж мені секрет, - мовив Поттер.

- І?…..

- Одягайте скоріше смокінги, - кричала Джіні на Малфоя і Поттера. І, Гаррі, дякую, що прийшов, я чекала, правда… - Джіні обняла хлопця.

- Так де ми знову? Це що, весілля?

Всі троє опинилися в комірці Снейпа, в шкільній формі, в свожу віці.

- Герміона, люба, я ніколи не сумнівався, що ти зможеш розгадати! Моя розумнице, - Малфой спробував обійняти дівчину, але вона його відштовхнула.

- Дра… Малфой, вибач, не треба.