Так

Всі троє опинилися в комірці Снейпа, в шкільній формі, в свожу віці.

- Герміона, люба, я ніколи не сумнівався, що ти зможеш розгадати! Моя розумнице, - Малфой спробував обійняти дівчину, але вона його відштовхнула.

- Дра… Малфой, вибач, не треба.

- Герміона,ти повинна знати.

- Я знаю, але  я мушу розібратися з собою. - дівчина відчинила двері та пішла.

Через декілька хвилин Герміону наздогнав Гаррі.

- Нам треба поговорити, ти мусиш знати про «Імперіус».

- Я знаю.

- Як?

- Рон сказав.

- Що? Сам?

- Угу, вибору він не мав. 

- І що, як?

- Якщо хочеш побачити свого найкращого друга, він у Помфі.

- Герміоно…

- Я хочу побути сама.

На наступий день Герміони в Хогвардсі вже не було, Гаррі з велиим трудом дізнався у МакГонагл, що Герміона взяла академ.

Через тиждень йому прийшла сова:

Любий Гаррі!

Я знаю, що ти не розумієш, але так треба.

Не шукай мене, це все найкраще, по-іншому, я б не змогла.

Цілую, Герміона.

П. с. вибачся за мене перед Малоєм.

___________________________________________________________________________

- Якого хуя? Вона ж згадала по словам Візелла. чи ні? Ніхуя не розумію! Чом вона просто не захотіла зі мною поговорити? - затягнувся Малфой.

- Драко, не треба, вона б цього не хотіла.

- ЇЇ тут немає. Їй похуй на мене. Вона не змогла мені навіть в лице сказати, - Дро ще раз перечитав записку, зм’яв її та підпалив від сигарети. - Якщо їй не похуй, нехай прийде та забере її у мене!

- Драко!

- Пішов нахуй!

Поттер залишив астрономічну вежу.

- Тобі що, повилазило? Не бачиш куди йдеш? - почув він жіночий голос, то була Пенсі.

- Слухай, Паркінсон, пішли на побачення? На танці.

- Ти що, з глузду з’їхав?

- Я серйозно, розважимося, спробуємо залишити думки про Джіні та Заббіні.

- Звідки ти знаєш?

- Якщо погодишся, то розповім!

- Видно, вибору в мене немає. П’ятниця, 17:00, бар у Хогсміті.

- Я буду в окулярах, - підмигнув дівчині Поттер.

_________________________________________________________________

- Друже, ну давай, ходімо. Вже сільки часу пройшло? Треба жити далі.

- Поттер, не ліуй мене, думаєш мені не набридло, дивитись як ти лижешься з Пенс, а Заббіні с Джіні? Фу, блять, мене вже від вам тошнить, дайте хоч вечір від вас відпочину.

- Що ти будеш робити?

- Почитаю.

- Але ж це бал!

- Та похуй. Пройшло 6 місяців, від неї ні однієї звістки. А ти знаєш, що рік тому я зробив їй пропозицію, а вона погодилися?

- Драко…

- Ти розумієш, що я навіть не знаю, що вона пам’ятає, що вона про мене думає…І чи думає… Друже, реально, йдіть без мене, я буду тільки тоску наганяти.

- Як знаєш.

______________________________________________________________

Драко перенісся до батьків, пообідавши з ними, пішов в бібліотеку. Трохи почитав, згадав, як вони тут з Герміоною читали, пили каву. Який то був щасливий час, як же він за нею сумував, хотів хоч раз побачити, мати змогу все пояснити та поговорити, можливо, він зміг би ще раз завоювати її серце. Хлопець почув, що хтосб зайшов до бібліотеки.

- Я ж просив, мене не турбувати, - та повернувши голову, він побачив перед собою ЇЇ. Перед ним стола Герміона. 

Він не міг повірити своїм очам, вона до нього наближалася, була одягнена в чарівну вечірню червону сукню та на підборах. 

«Хоч би цей сон не закінчувався», - подав він.

- Так! - мовила Герміона та взяла його за руку. Тільки, коли Драко відчув дотик її теплих рук зрозумів, що це не сон.

- Герміона, ти справдня?

- Так!

- Як? Чому? О Боже, я та довго чекав цієї зустрічі, проматував її перед очима. Думав, що скажу, що зроблю. Герміона, це правда ти?

- Так!

- Я не знаю, що сказати. Ти така прекрасна. Та чом ти тут? Я думав, ти не хочеш мене знати…

- Здається, рік тому на цьому самому ммісці найкраща людина світі зробила мене пропозицію, і я згодна.

- Що? Як? Ти прийшла мні так боляче сказати.

Герміона поцілувала Драко, це був найсолодший поцілунок.

- Драко, я тебе кохаю, і хочу бути твоєю дружиною! 

- Герміоно!

- А зараз нам пора на бал! Треба розповісти чудову новину нашим друзям!

- Я тебе кохаю, чортова слизеринка!