Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
- Малфой, стій, куди ти? - запитав Поттер
- Мені треба!
- Стій, нам не можна у Хогвордс.
- Ти не розумієш…
Коли Поттер піднявся на Астрономічну вежу і почав кричати: «Стій, не смій!»
- Поттер, що таке? - Драко сидів на вікні Астрономічної вежі, звісивши ноги на вулицю. Слизеринський принц зробив ще одну затяжку.
- Ох, добре, я вже подумав, що…
- Ти що, геть дибіл? - перебив його Малфой, - От кончене, чесне слово!
- Окей, ок… Ти що, куриш? Ніколи не бачив.
- Ні, не курю, вона не хотіла. Ми були тут, коли вона попросила мене при ній курити, я тоді і залишив пачку тут, - Драко зробив ще одну затяжку.
Хлопця накрили спогади, Астрономічна вежа була місцем їх першого поцілку, Боже, як він тоді хвилювався, наче він не Драко Малфой.
Це була вечірка факультетів, Малфою давно вже подобалася Герміона, ймовірно, все почалося з того моменту, коли Снейп задав їм ессе на двох про вурдалак, потім було завдання проаналізувати ріх комети, і вони багато часу проводили на Астрономічній вежі. Спочатку все було як завжди, сухе спілкування, далі вони почали розмовляти, одного разу Герміона сказала: «А пам’ятаєш, як я тобі взрізала?», і тут вони засміялися, це зрушило камені, вони сиділили, пили каву і розмовляли. З часом, вони дізналися більше один про одного, наприклад, що Герміона любить каву без цукру з корицею, а Драко полюбляє круасани з малиною. Драко і Герміона почали обмінюватися книжками, Герміона дивувалася, що Драко може бути таким відкритим, що це сноб, а людина яка читала Гюго, Ремарка. Він розповів їй про бібліотеку в Малфой-Менорі. Як же вона мріяли її побачити.
Одного разу, Драко йшов до гуртожитку факультету і побачив Герміону на вежі: «Дивно, що вона робить там днем?», не довго думаючи, хлопець взяв 2 кави і піднявся.
- Що ти тут робиш? - запитала Герміона у хлопця.
- Тю, приніс тобі каву, не видно? - Драко простягнув їй стаканчик.
- Моя улюблена, - мовила дівчина. - Як ти знав?
- Ми вже півроку працюємо то над ессе, то над проектом, ти думаєш за цей час не міг запам’ятати, - хлопець підійшов ближче, і прибрав один локон, що спав їй на лице. Герміона вперше подивилася йому в очі. Драко боявся, що Герміона зараз знову йому вріже, та дівчина тільки дивилася. Тоді Драко приблизився, подивився їй в очі, наче запитуючи чи можна йому це зробити. Дівчина тільки кліпнула очима. Драко приблизився, покалав свій стаканчик з кавою на підвіконня, потім забрав її стаканчик і поклав до свого, нахився і поцілував її. Це було щось надзвичайне, її губи були на смак як малина, м’які і солодкі, дівчина відповіла на поцілунок. Після поцілунку, Герміона хотіла втекти з вежі, та Драко зрозумів її наміри і поставив свою руку на стіну, перекривши їй дорогу.
- Це не правильно, Малфой!
- Так я знову Малфой?
- Я так не можу!
- О, знову оце все, золота трійця, Поттер і У-І-З-Л-І не зрозуміють? Смішно, блять!
- Так, вони мої друзі…
- А я? Я тоді хто? - почав кричати Драко.
- Ти, ти, ти лише…
- Йди геть, не хочу тебе бачити!
-Драко…
- Ні, я для тебе лише Малфой! Пішла геть, бруднокровка!
- Навіщо ти так?
- Геть! - кричав Драко.
Герміона похилила голову, почали йти.
- На, каву свою забери, - простягнувши стаканчик мовив Драко. Та тільки варто було їх рукам знову доторкнутися один до одного… Їх погляди збіглися…
- Давай тільки всім розповімо, коли я буду готова, добре? - хлопець лише кивнув, та притягнув Герміону в свої обійми.
Їй з ним було так затишно і тепло, вежа наповнювалася ароматом кориці.
Протягом наступних двох тижнів всі учні Хогвортсу почали помічати Малфоя і Герміону разом, і все ніби то нічого, просто гуляють, просто п’ють разом каву.
Одного дня до Герміони підійшов Поттер: «Ходімо, треба поговорити.». Вони підійнялися на Астрономічну вежу.
- Герміоно, я здогадався, - мовив хлопець, ніби обухом по голові.
- Гаррі, я…
- Не перебивай мене. - зробив глибокий вдих хлопчина, на видосі мовив, - Я розумію, точніше… Я зрозумію! Але в мене є декілька питань.
- Слухаю тебе.
- Ти - моя найкраща подруга, чому ти не розповіла?
- Я боялася, дуже сильно боялася… Я думала, що ти не зрозумієш. Я - Грифіндорка, найкраща подруга Обраного, і він - Драко Малфой, чий батько Люціус Малфой. Як я мала тобі це сказати? З реакцію Рона я взагалі мовчу…
- Окей, Рон. Щодо нього. А як же Рон?
- Гаррі, зрозумій мене правильно, але я ж була поруч майже все його життя, вні вважав мене якимось чувирлом, книжним червем, ну камон. Так, він мені подобався, але ж блін. Він мені ж як брат, в мене немає до нього ніяких романтичних почуттів. Драко - він не такий, він знає, що мені подобається… І знаєш, це не тільки фізичне, мені подобається з ним розмовляти, він не сміється над вибором моїх книжок, він мене підтримує. Знаєш, він навіть погодився на парну фотосесію в однакових светрах. І так круто його знайомити з нашим світом, уяви, він ніколи раніше не дивився кіно, не слухав музику через мр3-плеєр. Він не такий, яким здається.
- Ем, не тільки фізичне… Вибач, а ти вже… Гм, - подавився Поттер.
- Ні. Ще ні… Але, Гаррі, я готова. Просто повір мені, це не помилка, ти ж мене знаєш.
- Що добре для тебе - те добре для мене. Я звикну, я прийму. Тільки поясни Рону сама.
Хлопці виринули зі свої спогадів.
- Дай і мені цигарку.
- О, Поттер, починаєш переходити на сторону Слізерину?
- Не хочеш давати - не треба!
- Ой, Поттер, ти такий нудний іноді, тримай!
Драко протягнув пачку. А потім вскрикнув:
- Бляха1 Не може бути!
- Що? Що трапилося?
- Вона була тут! Вона тут була!!! Поттер, ти розумієш?
- Драко, заспокойся і поясни мені.
- В пачці 20 цигарок, пачка була запакована, я дістав одну цигарку, залишилось 19.
- Ну?!
- А зараз їх 18, розумієш, хтось взяв цигарку, буквально під час нашої розмови. А якщо це був не ти, і не я, то.
- Але ж тут нікого не було!
- Вірно, а хто міг взяти цигарку паралельно до нас, Всесвіти, Поттер! Вона жива, вона була тут! Прямо зараз, але в іншому вимірі!
________________________
Герміона опинилася на Астрономічній вежі. «Так, добре, судячи з усього я зараз в своєму віці. Окей. Треба подумати».
До вежі зайшов Рон.
- О, ти тут!
- О, Рональде, - кинулась обіймати його Герміона, - я стільки маю тобі розказати.
- Потім, а зараз зроби мені мінет.
- Що?
- Що тобі не зрозуміло, відсмокчи мені, і швидко, - Рон надив їй на плечі, що змусило її опуститися на коліна. - Відкрий свій брудний рот.
«Це ж Рон, мій Рон, ми зустрічаємося, він не зробить мені нічого поганого», подумала Герм і почала робити мінет.
- Не так, - і Рон почав буквально насаджувати її голову собі на член, буквально просто трахаючи її рот. - От так, так тобі і треба, слізеринська шлюха. Будеш знати! - через декілька хвилин, Рон кінчив прямо їй в рот, після чого одягнув свої штани і пішов, залишивши Герміону саму.
Герміона просто скритилася калачиком на підлозі, вона відчувала себе використаною, буквально згвалтованою. «Чому? Чому він так поводить себе зі мною? І чому він називав мене слізеринською шлюхою? Це ж були домашні завдання, я мусила взаємодіяти з Малфоєм, ніби мені це подобалось.». Після чого дівчина сіла і подумала: «Так, десь тут має бути пачка цигарок», - знайшовши її, дівчина закурила…