Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Господи… — полегшено зітхає Стід, відкинувшись на траву спиною. — Це було прекрасно.
— Згоден, — шепоче Ед, лігши на Стідові груди. — Якщо чесно, я б радо вже спав, — хихикає, зручніше вмостившись на пухкому тілі.
— Теж, — сміється й обіймає Еда, ніжно погладжуючи по спині. — Але варто хоча б прийняти ванну.
— Буду тільки за, проте… — замовкає на мить, перебираючи пальцями сиве волосся. — Я її викинув. І всі твої книги. І…
— Я знаю, — посміхається Стід й гладить Еда по голові. — Команда все розповіла. В найменших деталях.
— Команда? — різко здіймається на коліна й стискає зуби від різкого болю в ногах. — Курва…
Стід миттю підіймається слідом й приобіймає Еда. Легкими рухами вздовж ноги він заспокоює неочікуваний біль. Бинти знову починають наливатись кров’ю.
— Потрібно змінити бинти, — каже Боннет, залишаючи легкий цілунок на потилиці Еда. Він обережно задирає тканину бордових штанів, дивлячись на стан перев’язки. З такими темпами знадобиться змінювати бинти чи не щопівгодини. — Стосовно ванни… Поки що я… ми навряд чи зможемо її собі дозволити. Всі мої гроші на Барбадосі й уже належать Мері. Знадобиться випрошувати, а вона навряд чи згодиться… — зітхає, сівши поруч з Едом. Той, ледве вирівнявши ноги, сідає поряд, спершись на руки. — А поки можна відправитись до моря. Тепла літня вода повинна зігріти твої ноги й зняти набряк. Там і перев’язку зробимо…
— Гаразд, — усміхається йому Ед.
Посидівши так хвилину, Стід дивиться то на пірата, то на свої руки, аж поки не бере його на руки.
— Стіде?! — скрикує Ед. — Якого дідька?!
— Свого хлопця я витримати в змозі, — ледве каже, зціпивши зуби. Його руки помітно трясуться.
— Не варто, Стіде… — шепоче Ед. — Я можу й сам піти.
— Я хочу тебе понести! — кричить Стід й зривається з місця в напрямку моря.
Вони задивляються на краєвид попереду. Сонце вже опускається за обрій, надаючи небу приємний червоно гарячий відтінок. Силуети чайок майорять прямісінько перед сонячним диском, а холодний морський вітер куйовдить і без того розпатлане волосся капітанів.
— Так красиво… — шепоче Ед, не відриваючи погляду від горизонту.
— Так, — киває Стід, дивлячись на Едове обличчя. — Дуже красиво.
— Шкода, що я не взяв купальник, — різко видає Тіч, змусивши Боннета здригнутись.
— Купальник?
— Так, — киває. — Купальний костюм, якщо бути точним. Але «купальник» звучить якось краще… — знизує плечима.
— Стривай, — зупиняє його Стід. — Купальник? Тобто… Із шортами? З майкою? Без… О боже.
Мабуть, фантазія джентльмена ніколи не припинить його дивувати. Побачити Еда вогкого у вбранні, одягу в якому менше, ніж у нічній сорочці… Господи.
— Ну, — усміхається Ед, з насолодою споглядаючи за зніяковінням Стіда, — я завжди можу купатись голим.