Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Іззі після недовгих вагань все ж вирішує повернутись з човна на ринок. Хай йому неприємно це визнавати, але це місце приносить йому багато нових вражень. На човні та будь-яких піратських точках все одноманітне, нудне. А цей портовий базар є дійсно чимсь особливим.
— Вам потрібна торбинка, пане? — питає продавець, збираючи покупки Іззі до купи.
— Ні, — впевнено відповідає й намагається видати невинну усмішку. Виходить злегка загрозливо.
— А може? — все ж наполягає.
— Ні, — більш грізно говорить, не знімаючи з обличчя жахливої усміхненої гримаси.
— Та все ж…
— Ні! — кричить Іззі, стукнувши руками по стійці.
— Та візьми кляту торбинку! — кричить жінка з будки навпроти.
— Я не хочу торбинки! — кричить у відповідь.
— А спробуй! — продовжує пані. Клієнти, що проходять поряд із ними, просто пробігають повз, не бажаючи потрапити під удар.
— Та не хочу я! — Іззі витягає револьвер.
— Це безкоштовно… — шепоче продавець, показуючи красиву лляну торбинку із додатковими кріпленнями з ниток для в’язання. — Я тільки вчусь їх робити, тому поки не беру грошей.
Іззі тяжко зітхає й киває, ховаючи зброю. Він бачить боковим поглядом, як жінка навпроти посміхається, а хтось на фоні Джимовим голосом. кричить: «І не вийобуйся більше».