Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Стіде, — стогне Ед, коли руки джентльмена торкаються його шкіри. Боннет обережно проводить пальцями по його шрамах, опускаючись все нижче талією. Він легко стискає його стегно, й Ед миттю скрикує, задерши голову назад. Він занурюється пальцями в улюблені світлі кучері, стискаючи їх в кулаках.
— Вибач, — різко перепрошує Стід, забравши руку, але Ед тієї ж секунди хапає його за зап’ясток й повертає на місце.
— Поки я тебе не зарізав, роби все, що хочеш, — шепоче йому в губи, прудко цілуючи.
Стід здивовано розкриває очі, боячись зробити зайвий рух. Але, побачивши спокій в погляді навпроти, продовжує торкатись холодної шкіри Еда. Понад усе зараз він хоче його зігріти — та не обіймами. Чоловік ледь торкається кінчиками пальців спини, бажаючи зробити відчуття подібними до лоскотів, й хвилястими рухами повільно опускається хребтом. Раптом, його рука торкається забороненого місця. Відчувши, як Стід торкається його сідниці, пірат різко відтягує його за волосся назад, розірвавши поцілунок.
— Для цього ще рано, — відпускає пасма.
Стід засмучено киває, посміхнувшись. Здається, він знову все зіпсував. Варто було бути більш терплячим.
Боннет зітхає, забравши руки від Еда. Останній чогось посміхається. Стід не розуміє, що його настільки радує, аж поки він не відчуває, як холодні пальці зненацька хапають його за особливе місце у штанях. Той скрикує й різко прикриває рот рукою, задерши голову. Ед посміхається, бачачи почервонілі кінчики вух та шию свого хлопця, й ніжно розминає пальцями його пеніс. Мабуть, він робить це не настільки ніжно й обачно, як Стід хвилину тому, проте останньому це вочевидь до вподоби.
Ед задивляється на те, як тіло Боннета здригається в його руках, й не помічає, як великий палець джентльмена вже знаходить його головку. Тіч здивовано ахає, притулившись до Стіда всім тілом, коли той подібним до Еда чином розминає його чутливе місце. Він закочує очі, ховаючись у плечі Боннета, й продовжує робити йому приємно.
Вже через кілька митей їхні рухи стають хаотичними, різкими й жорсткими. Вони обоє тяжко дихають один одному в плечі, зціпивши вільні руки до побіління. Ед врізається нігтями йому в шкіру й залишає укус на надто чистій — як для його хлопця — шиї.
Враз, порожньою галявиною роздається гучний стогін двох чоловіків… і здивований скрик одного пірата.
— Йосип босий, — лається Чорний Піт й хреститься, сидячи на пальмі прямісінько поруч із капітанами.