Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Джим безрезультатно ходить ринком в пошуках їжі для Люціуса. Зазвичай, торговці продають лише цитрусові, адже для мореплавців вони в пріоритеті. Інші ж продукти, переважно, складають незначного розміру закуски на кілька укусів, а вартують як повноцінна коробка апельсинів за тутешніми цінами.
— Ну що? — питає Френчі, йдучи слідом. Він тримає Люціуса за плечі, щоб той не впав посеред ринку й не став кормом для голодних собак продавців.
— Погано, — тихо відповідає, повільно оглядаючи місцевість. — Або майже.
Після цих слів Джим витягує з кишені невеличку пляшку із напханими в неї вишнями. З них вже витекли всі соки й залишились лише шкірки, що в цьому соку й плавають.
— Набрав з човна, коли ще був Стід, — каже, вручивши вишні Френчі. — Коли я повернусь, хочу бачити порожню пляшку. Інакше… — загрозливо прокручує ніж у руці.
— Гаразд, — киває Френчі. Він різко розкорковує пляшку й прикладає до губ Люціуса. — Не підведи мене.