Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Книги, якими наповнена бібліотека Помсти, не можуть не зачаровувати зацікавленого Еда. Він уважно розглядає кожну обкладинку, акуратно загорнуту в тонку червону чи то коричневу шкіру. На більшості з них є золоті та срібні елементи, зокрема — коштовний напис «Власність С. Боннета», а під ним інший — вже пізніше написаний чорнилом — «Також відомого як Джентльмен Пірат». Мабуть, Стід ніколи не навчиться скромності. Ед не стримує посмішки.
Розгорнувши книгу, він читає її назву. «Морські чудовиська».
— Серйозно? — сміється. — Що ж, поглянемо.
Еду не вдається знайти змісту, тому він самостійно шукає необхідний розділ. Він точно знає, що він тут є. Він завжди є. І знаходить. Його зустрічає зображення велетенського восьминога на всю сторінку, що зубатою пащею пожирає човен. Від нього залишається всього шмат палуби та відірвана рука одного з мореплавців.
— Зацікавило? — нізвідки чується голос Стіда біля вуха. Зазвичай Ед, мабуть, дістав би ножа й пригрозив більше так не з’являтись, але зі Стідом в цьому немає потреби.
— Як інакше, — прочищає горло й перевіряє, чи не брудна його борода, перш ніж Боннет стає поруч із ним, заглядаючи в книгу. — Така велика бібліотека не може не зацікавити.
— Ще і як! — радіє Стід, оглядаючи свою колекцію із широко розкритими руками. Користаючи моментом, Ед поправляє трохи розтріпане волосся. Він його знову не заплів. — У відкритому океані мало хто здатен похвалитись подібною колекцією. Тому тобі дуже й дуже пощастило опинитись на моїй Помсті, — посміхається, та раптом замовкає. — Ти не проти? — вказує на Едові кучері рукою із безліччю дорогоцінних перснів на ній.
Той, здригнувшись, бере одне пасмо до рук, не розуміючи, що Стід хоче зробити. Помітивши збентеження Тіча, джентльмен опускає руку й підходить впритул. Він дістає з кишені кілька фіолетових гумок для волосся й встає навпочіпки. Запах парфумів від шиї Стіда б’є Едові в голову, й той заплющує очі, насолоджуючись ароматом. Ніжні руки обережно торкаються його волосся, а пальці проходять крізь пасма, розплутуючи нічні вузли. Раптом, Стід бере усе його волосся в руку, злегка відтягуючи назад, й заплітає високий хвіст.
Завершивши, Боннет відходить, посміхаючись.
— От і все…
Затримавши погляд на такому милому виразі обличчя Стіда, Ед різко наближається й обіймає його за шию. Він не встигає його поцілувати, як образ чоловіка зникає в темно-сірому тумані, а за ним — вся бібліотека.
— Із?