Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Як ти взагалі так впав? — розгнівано запитує Лариса, витягуючи пінцетом осколки з ніг Еда. Їх настільки багато, що, здається, деякі точно залишаться в його тілі назавжди.
Ед шипить, вп’явшись у Стідову руку. Схоже, скло було ще й із якимсь засобом для полірування, адже пече гірше, ніж звичайна колюча рана.
— Я взагалі про це не думав, — відповідає через стиснуті зуби, розгнівано дивлячись на Стіда через плече.
Той, невинно обіймаючи його за шию, залишає на ній легкий поцілунок. Вуха Еда миттю червоніють, й він замовкає від незмоги сказати бодай слово. Це надто романтично. Й надто інтимно, якщо згадати про третю особу в приміщенні.
— Вибач, — шепоче Стід, поклавши голову на його плече. — Клянусь, цього більше нік…
— Припини вічно клястись і просто роби, — гнівається Ед, намагаючись таким чином ще й побороти своє зніяковіння.
— А я не роблю? — питає Стід, насупившись.
— Ні, бляха, — зривається Ед, повернувшись до Боннета тулубом. — Адже я не знаю, чи ти залишишся зі мною, чи втечеш, щойно буде нагода повернутись до своєї клятої Марини.
— Мері. Її звати Мері, — тихо зазначає Стід, боячись надто сильно підіймати голос.
— Та невже? — кричить, не маючи страху Стіда. — Що, звик кричати її ім’я посеред ночі?
— Якого дідька?! — гнівається Боннет, широко розкривши рота. Він відступає на кілька кроків, щоб мати простір для активної жестикуляції. — Я ніколи цього не робив!
— Пизди більше! Ще при першій зустрічі ти тільки те й робив, що шепотів її ім’я!
— Мені снилось жахіття, де вона мене ображала! — виправдовується, розводячи руками.
— Так, все, курва, — перериває їх Лариса, витягнувши останній (можливо) осколок з плоті Еда. — Зараз ви або продовжуєте скреготати на весь ринок, або блядь обіймаєтесь, адже зараз я виллю шмурдяк на твої відкриті рани. І це буде боляче. Дуже боляче. Повір бабі Парасці.
— То ти сама розповсюджуєш це прізвисько, — злиться Стід, обійнявши Еда за плечі. Той ховається в його руці, не бажаючи дивитись на цей процес. — Ще й назвала мене клятим англійцем…
— Починаю, сука, — підносить пляшку шмурдяку до ран й різко перевертає.