Земля мерехтливого вогню

     У Світі між сном та реальністю, доволі складно казати за якісь обов’язка та тим більш ━ закони ієрархію. От Юджіо ніколи не міг назвати хто він точно, увесь час відчував себе народженим з певною функцією. 

    Юджіо не міг прямо біситись на те що Асамі зверталась частіше до нього як “охоронець”. Здавалось, дівчина це обов’язково колись припине. Хоча.можливо дарма уникал сили натяку. 

━ Чому вам не спадало на думку що я такий же загублений? ━ питає Юджіо.

“Монстр”, ━ зробив висновки Юджіо.Дістав дещо, що нагадувало дорогоцінний камінчик - перетворив це на меч. 

     Асамі геть спокійно підійшла до екрану, де з перебоями показувались різні зображення. 

“Ось тут напевно і кільце жаху”, ━ замислилась та. 

     Хлопець розгублено простягнув руки перед собою.

― Окуляри можеш дістати? ― звернулась Асамі до Юджіо. 

― Га? Напевно… ― задумався той, та потер долоні. 

***

    Асамі взяла до уваги що вогонь з’являється після того як вона там стане, і то не одразу. Пройшовши дуже швидко, активувала двері. що до цього були зачинені. 

    Юджіо вже не сильно дивувався поведінці Асамі. Ну, хоча б почав думати подібним чином. Вона поводила себе наче повністю розуміла чого хотіла, але чи це так насправді, не давала зрозуміти. 

    Кімната з різними перевернутими в різні сторони коронами. Вони були в такій кількості, що назвати їх елементами декору було складно, так і більшість не стояли прямо. 

    Асамі задумливо придивилась. Помітила чоловіка з чорним волоссям, який вже стомлено протер очі. 

    Асамі зацікавлено подивилась на Річарда. 

“Невзаємність то про нього? Вона що його відшила?” — подумала Таніяма. 

— Слухай… — почала Асамі, але Річард сам перейняв ініціативу.

— Я її знаю… Жінка з кам’яним серцем… — загадково мовив чоловік. 

     Як би Асамі не цінувала компанію, але справжня леді і принц, уж точно не готові для подальшого інтертейменту. 

“А скільки молитв мені надала Пані  Йоккіхіме?” — задумалась та. 

   Перед Юджіо знову постали темні двері. Від них немов віяло попелом. Моргнув, перед дверима з повітря, з’явилась дивна дівчина. Вона була в темному одязі, Лице приховувала біла, рівна маска, з вирізом полумісяцем на місці рота.

     Суцільні сходи, які вели одна до одної, хоч і в різних сторонах. Юджіо це нагадувало якусь помилку, глухий кут.

    Маюко позіхнула та закрила рот долоню. 

— Хоч би це нудно не стало, — мовила та. 

    Юджіо з Юджіро переглянулись. Образливіше ставало Юджіо, який щоразу думав, наче зрозумів Асамі, але ж… реальність виявилась іншою. 

— Цікавий звичайно тут світ, — Юджіро хмикнув. 

— Асамі… Що знову відбувається