Юджіо вже не сильно дивувався поведінці Асамі. Ну, хоча б почав думати подібним чином. Вона поводила себе наче повністю розуміла чого хотіла, але чи це так насправді, не давала зрозуміти.
“Чому кожний квест це пошуку того не знаю чого і туди не знаю куди… Естель-сама. дивні у вас загадки”, — подумала Асамі.
— Може хоч скоротити шлях якимось чином, — стомленно мовив Юджіро.
— Звичайно можна, там телепортуватись, — запропонував Юдіжо.
Асамі різко зупинилася і подивилась на чоловіка.
— Ти знав та мовчав? — обурилась дівчина, схрестив руки на грудях.
— А так що теж можна? — щиро здивувався Юджіро.
***
Асамі не виглядала задоволеною. Більш того, дівчина при будь-якій змозі, наче блискавки поглядом у юджіо відправляла.
— Не було чітких уявлень, — нагадав він.
Юджіро здогадувався. що просто дзеркальний лабіринт, однозначно не те місце, де хотілось опинитись. Стіни мали легкий, холодний відтінок блакитного, а підлога не виявилась настільки слизькою, як виглядала. Деінде замість кутів були мінерали, які наче ті штучно вирощені, чи знайдені десь.
— Із лабіринту в лабіринт, не те що би час тут щось грав, але ж, — знову обурилась Асамі.
Юджіо втомлено позіхнув.
“Стривай… А якщо я заснув у сні… “Початок” Нолана, я що тут?… Ні, тоді мене хоча б Леонардо ДіКапріо зустрів”, — Ніджімі посміхнувся від дивакуватої думки.
***
Чим довше вони ходили, тим більше хотілось спати. Юджіро вже втомився позіхати. Він не до кінця розумів живий, мертвий, між життя та смертю, чи взагалі дурний в Довгий сон.
— Може перепочинемо? — запропонував парубок, та вже спинився і сів на підлогу.
— Га? — здивувалась Асамі, поки Юджіро зняв окуляри та поклав поряд.
***
Асамі потрясла Юджіро за плечі і в ніяку.
— Поганий знак, — сонливо відмітив Юджіо.
Дівчина піджала губи, мовчки погодившись з цим.
“Сон у сні, ви що змовились? Не те щоб я сильно здивована, але навіть Пн охоронець хоче спати? Що за чортівня”, — подумала Асамі,відчув запаморочення в голові. Справи ставали геть кепськими.