Асамі взяла до уваги що вогонь з’являється після того як вона там стане, і то не одразу. Пройшовши дуже швидко, активувала двері. що до цього були зачинені.
Відчула як гаряче стало від плити з вогнем, за спиною. Як тільки двері піднялись, Асамі без вагань прой шла далі.
Юджіо подивився на не менш збентеженного Юджіро.
Асамі побачила перед собою кімнату з величезними механізмами, шестерками та дивовижним орнаментом квітів, так і знову зачинені двері. Здавалось, що цього разу так легко її вже не буде відкрити.
***
— Так мені хтось щось пояснить? — обурився Юджіро.
— Навряд чи, ми як бачиш крокуємо за нею, — вказав Юджіо.
Асамі все роздивлялась двері. Не зрозуміло, що в такої дівчини в голові. Зараз хоч можна уявити. що її хвилюють двері, якась інша Земля, а зазвичай це просто Енігма.
— Пан охоронець, а як відчинити ці двері? — Асамі подивилась на Мельхіореса.
— Дивлячись який замок, зазвичай це дорогоцінні мінерали,камені, які мають магічну енергію, — Юджіо знизав плечима.
— Як ці? — Юджіро показав на різнокольорові камінчики, яких охоплювало слабке сяйво.
Асамі клацнула пальцями. Схопив їх хутко почала розтавляти на стіні, як пазл в пусті місця, які підходили як отвори.
— Сумніваюсь що це так легко вийде, — скептично мовив Юджіро.
Тільки Мельхіорес саркастично гмикнув, як почув як в сторони роздвинулись двері, зробив невеликий прохід.
“Цікаво, де та дивна фігура… Може галюцинації це приколи цього чистилища”, — задумалась Асамі.
Ту ж мить відволіклась на просторий зал. Де на краю на невеликому виступі була статуя жінки, що стояла в мантії, розставив руки. А попереду скляна труна.
Пройшовши вперед, Асамі могла роздивитись, що там знаходилась дуже гарна дівчина з густим, довгим чорним волоссям. На руці її було кільце, яке немов в’їлось у шкіро.
“Схоже на воно. Переможу страх і зможемо зняти”, — задумалась Асамі.
— Вау… Вона… -гарна… — нерішуче мовив Юджіро.
— Поцілуєш? — запропонувала Асамі, вказав на красуню.
Юджіро закашлявся і підняв руки. немов здавався. Юджіо взагалі закашлявся.
“Ладно Юджіро, він дійсно виглядає як юнак, та хлопчина, йому таке незнайоме, а Юджіо… Пан охоронець, ви дуже дивний — замислилась Асамі. — Йоккіхіме-сама, обіцяла цікавий шлях до Землі мерехтливих вогнів, але поки не вражає”
Юджіро з соромом схилився над скляною труною. Попри все це спробував торкнутись губами - нічого не змінилось.
— Ну, не струною же, — зауважив Юджіо.
— Стули писок! — обурено та зніяковіло крикнув Юджіро.
Асамі засміялась, спостерігая за чоловіками.
— А Пан охоронець? — жартома пропунує Асамі.
“Та очевидно. що він теж в прольоті, там треба шукати умовного принца… сумно”, — подумала Асамі, не змінив вираз обличчя.
Юджіо махнув рукою.
— Не вийде.тим більш без згоди та вичиненої труни, — знизав плечима.
— Спробуй, — наполягає Асамі. Помітив,як щоки чоловіка порум’янішали. Настільки мило, що складно втриматись від сміху.
Юджіо зітхнув і повторив за Юджіро, здавалось навіть ще більш бережливо. Нічого так і не сталось.
Асамі розчаровано відвела погляд. Залишалось шукати інший шлях, причину,чи фантастичного принца. От тільки де його знайти?