У Світі між сном та реальністю, доволі складно казати за якісь обов’язка та тим більш ━ закони ієрархію. От Юджіо ніколи не міг назвати хто він точно, увесь час відчував себе народженим з певною функцією.
Коридори пусті. Загублені душі не часто трапляються, як і відчайдухи, що несподівано потраплять в місце сповненого пурпурного туману та загадок.
— Гм.. Що це… ━ вголос думала дівчина. Вона виглядала трохи нижчою за нього. ЇЇ темне-фіолетове волосся було зібрано у високий хвіст, а чолка приоткривала одну сторону лоба, в той момент як інша була прикрита.
“Та невже, нова шукачка пригод”, ━ розмірковував Юджіо та обережно підійшов ближче.
Дівчина піднялась. Струнка та хороша собою, в легкому одязі як короткі темно-сині шорти, чорна майка, поверх якої накинута бірюзова рубашка. Вона нахмурилась. відчув, як розглядає її чоловік.
— Ем? ━ зацікавлено подивилась на нього незнайомка.
Юджіо дьорнув плечима.
— Все добре. ви шукаєте відповідей? ━ спитав він та зазирнув у тено-фіолетові очі.
— Можливо, і перше що зараз мене цікавить: хто ви? ━ поцікавилась вона.
— Мельхіорес Юджіо - охоронець, ━ представився чоловік.
━ Таніяма Асамі, ━ ввічливо відповіла дівчина та потисла руку. ━ А охороняєте ви що? ━ поцікавилась.
Юджіо розгубився. Ніколи не задавався цим питанням, а тут його на цьому і зловили. Зазвичай, це просто нікого не цікавило.
— А, напевно п’яти кілець жахів? ━ Асамі стукнула кулаком по долоні.
— Напевно… ━ задумався Юджіо. Але відчував, як лихо бреше.
“Намічається щось дуже цікаве”, ━ подумав він. Асамі посміхнулась, наче знайшла якщо і не те що хотіла, то вагому підказку.