“Монстр”, ━ зробив висновки Юджіо.Дістав дещо, що нагадувало дорогоцінний камінчик - перетворив це на меч.
Асамі геть спокійно підійшла до екрану, де з перебоями показувались різні зображення.
“Ось тут напевно і кільце жаху”, ━ замислилась та.
— Провода живлення! ━ вказала Асамі, звернувшись до Юджіо.
Чоловік зрозумів команду, аби розрізати провода. Що не залишилось без сліду. Істота почала напади з страшним ревом, який нагадував звуки Кайдзю.
З екраном нічого сильно не змінювалось. Асамі немов у повній безпеці сиділа і розглядала.
━ Ти не ті розрізав! ━ крикнула Асамі.
Юджіо промовчав. Так і хотілось фиркнути, що легко казати. Збагнути складно ту безтурботність, яку чув в дівочому голосі.
Асамі уважно роздивилися. Кільце засяяло як ричаг чи дуже специфічний перемикач на екрані.
Дівчина потягнула рза. Воно не піддалось.
━ Що там? ━ нетерпляче крикнув Юджіо.
━ Обороняйся, я зараз все владнаю! ━ відповіла Асамі і знову взялась за кільце, приклала ще більше сил. Від напруги аж обличчя почервоніло.
“Владнаю? Що вона вже утнула?” ━ з недовірою подумав чоловік, ледь перекотившись та не заплутавшись в багаточисленних проводах.
Нарешті кільце піддалось. Вирвав його. У повітрі почувся клац. Магічна сила освітила кімнату. Все освітлилось. Провода з екраном почали танути в повітрі, так істота з останнім криком перетворилась на пил.
Кільце прийняло вид не дивної штуки, а цілком гарної але простої прикраси з невеликим, темним дорогоцінним камінчиком.
Юджіо обернув меч назад та склав у кишеню той камінчик. Кімната стало майже порожньою, схожою на частину коридору.
Асамі піднялась, вхопила кільце та почала уважно вдивлятись на юнака, який лежав в центрі кімнати, звернувшись ледь не клубочком.
— Ти в порядку? ━ спитав Юджіо, та замовк. Обличчя дівчини почервоніло немов від сорому, викликав невластиві йому хвилювання. Хоча, він не здогадувався. що хід думок хибний.
— Так, ━ спокійно відповіла Асамі і наблизилась до незнайомого юнака.
Звичайна, може не зовсім охайний одяг, чи просто Юджіо любив аби все було ідеально випрасуваним. Асамі обережно торкнулась лоба. Волосся було схожого кольору до Мельхіореса, хіба що набагато темнішим, та і сама зачіска більш проста.
— Нагадую школяра чи студента, десь в Кіото чи Токіо,-━ Асамі посміхнулась.
Незнайомець поморщився. наче від набридливого ранкового світла.
— Все добре, все добре, ━ заспокоювала Асамі погладив по голові.
Проте незнайомець ледь не ривком піднявся. Сів та зупинився. наче від запаморочення в голові. Юджіо всміхнувся, коли помітив наляканий вираз обличчя Асамі. Вона це в першу чергу не очікувала.
━ Знайди себе… ━ мовила Асамі, коли почала роздивлятись кільце.
“Коли встигла?”
━ Це твоє, ━ протягнула Асамі.
Незнайомий хлопець потягнувся на голос, але не міг вхопити.
“Що з ним?” ━ подумав Юджіо. коли помітив, що той. як загублене кошеня, якого від мами відвели.
━ Лишенько… Близорукість по ходу., ━ зробила висновок Асамі.
Юджіо здивовано подивився на неї.