Не закохуйтесь в чорнокнижників

Якщо комусь вдається вступити до університету Магічних Мистецтв імені Мерліна, то учні всіляко намагаються розповісти про це всьому світу. Тому що більшої честі ще треба пошукати!

Метр Дожар був би спокійнішим у світі дроу, якби не цей учень на останньому ряду, який заснув та бурмотів щось незрозуміле собі під ніс. Скай та Геката, помітивши, на що звернено увагу викладача, одночасно закотили очі: зараз щось почнеться!

Альтаїр, ельф, в якого Ренкайн шалено закохався, просто злякався й заціпенів, коли йому на голову впав торт.

Сіф розплющив очі та одразу побачив старий пожовклий череп перед собою.

— А-а-а! — скрикнув Сіф, схоплюючись на ноги.

Автобус зупинився біля гуртожитку і Апсірт вискочив із нього, доки інші пасажири не розтоптали нещасного студента. Ну ось! Довелося залишити своїх безвідповідальних друзів на два дні.

         Бог Кохання завжди зображувався статним молодим хлопцем із прекрасним тілом. Юний бог із золотими кучерями, що відрізняється легкою вітряною поведінкою і дуже цікавою вдачею.

Бог Повітря завжди вважався тим, хто дає мудрі поради. Міро сидів навпроти скульптури, але ніякого осяяння не відчув. Ні тобі осяяння, ні натяку долі. Він не був віруючим, чесно кажучи, але іноді приходив до Повітряного бога, оскільки так заповідали предки його раси.

         Якби всі батьки були такими легкими на підйом! Трістан весь день боявся не сподобатися подружжю Басторі, але зараз його сприймають як свого. Мракс як військовий дав безліч порад, які навіть придворні вчителі ніколи не розповідали.

         Поява демона у світі — подія надто грандіозна, щоб залишитись без наслідків. Хочуть того демони чи ні, але від їхнього невміння перебувати в людському середовищі, де вони втрачають свою трансцендентність, темні сили на якийсь час все одно виходять з-під контролю.

         Сіф, як і інші учні, розпочав своє навчання після канікул трохи невпевнено. У тому сенсі, що він прокинувся від будильника… А не від криків демона, духу, лайки, звуків розпачу через зайнятий душ…

         — Оце круто! Подивися туди! — Апсірт притяг Круела за шкірку. — Ти у списку!

— Агов! Я на це не підписувався! — Круел побачив на дошці оголошень, серед найкращих учнів своє ім’я, і дав диву.

Автобус приїхав у великий ліс приблизно надвечір, коли багряні сутінки згущалися, а повітря, як належить у лісі, вже похололо. Поки всі виповзли з автобуса, то встигли двічі проклясти свою недалекоглядність, бо ніхто не захопив із собою теплих курток.

         Ренкайн ненавидів перебувати в університеті. Не те, щоб він любив сидіти на семінарах і прогулювати лекції, але останнім часом все погіршилося.