гербарій невідвіданих місць

!!! ВАЖЛИВЕ НАГАДУВАННЯ !!!

            Не забувай чистити зуби двічі на день: вранці та ввечері. Не забувай пити воду. Роби вакуум в животі. І не забувай про те, що час разом

Кінець шляху, хай повний бак в автомобілі, хай нові покришки, не сів акумулятор, не зламаний двигун і масло тільки-тільки замінили, –

все це, як виявилось, ознаки вторинні. Кінець шляху – це коли можливість їхати далі є, та нема дороги.

            У Дюймовочки немає мети, у Дюймовочки є тільки шлях. Жаби квакають там, далеко, значить, буде сьогодні дощ, і вже відчувається на собі важкий погляд неба. Вечоріє швидше й швидше: темно, жаби, певно, напали на слід, жаби йдуть на запах і світло. У Дюймовочки немає мети.

            Душа – немов порожній парк з замовкшими фонтанами, спокійною рікою, з якоюсь приголомшливою, пронизливою тишею.

Жаби тут не квакають – мовчать, навіть коли погода натякає, що буде сильна злива; тут пташки не співають, і навіть чайки з утками бесіди не ведуть.

            Яке число, який день тижня, який місяць року, – не знаю, та і який, чесно кажучи, рік, теж біс його знає.

Але плавання триває, скільки – не знаю, але триває, Судячи з усього я десь у водах океану, якщо точніше –

            Йшов листоноша доріжкою, лежав його шлях крізь сад.

Хрустів під чоботами сухий пісок, над головою небо було наче з каменю, й нагадувало скоріш склепіння якоїсь печери.

            Я дістався Олімпу, я на місці, я тут, і тут дуже гарно, особливо – як сходить сонце: на цій висоті його проміння зовсім інше,

й вниз тече, немов би водоспад, частина розливається на мармур підлоги.

            Є одна дивовижна планета.

Британські астрономи, а точніш – один британський астроном виявив її нещодавно, ну не зовсім вже й нещодавно, кажучи відверто, та не суть.

            Ми лишимось в генуезській фортеці. Будемо підійматись на стіни, будемо визирати з бійниць, дивитись, що на нас чекає і що наступає.

            нічого нічого нічого не побачимо не почуємо не пригадаємо тут паралізовано час тут простір паралізовано але

            Він провів рукою по її довгому-довгому волоссю. Вона цілий день провела в ліжку, лежачи з грілкою на животі, іноді вставала, та тихо й зовсім непомітно. Ближче до вечора обличчя стало вже не таким блідим.