Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Я дістався Олімпу, я на місці, я тут, і тут дуже гарно, особливо – як сходить сонце: на цій висоті його проміння зовсім інше,
й вниз тече, немов би водоспад, частина розливається на мармур підлоги.
Я дістався сюди, на Олімп: я так близько до сонця, ніколи не міг би подумати, що тут, нагорі, буде так холодно.
Ходжу й кутаюсь в пальто.
І то в сорочці, поки перу й сушу футболку, то в футболці – поки перу й сушу сорочку.
Я так рвався сюди, на Олімп, так поспішав і так сильно чекав, що з тобою зустрінемось тут.
Я прибув на Олімп, я на час не дививсь і, здається мені, що взагалі мій годинник стягнули в автобусі, шляхом сюди.
Все одно, в будь-якому разі я замовляв їх на Аліекспресі як дешеву цяцьку, тож нехай спробують крадії виторгувати з них бодай цент.
Але сумно, що разом з моїм годинником був вкрадений рух часу в принципі, так, тут сонце сходить і сідає, але здається,
що це взагалі не має ніякого відношення до часу.
Я от як тільки ступив сюди, на Олімп, одразу почав тебе шукати. Я шукав і шукав, хвилину од тижня відрізнити не в стані,
і як зрозумів, що тебе немає – вирішив написати.
На Олімпі безкінечно порожньо: тут немає нікого, зовсім нікого, тут така мертва тиша. Я все життя витратив, аби зібратись сюди,
а нагорі, як виявилось, не менше самотності, ніж там, внизу.
На Олімпі безкінечно порожньо: немає жодного бога, є тільки луна – луна від моїх кроків, але якась вона не дружня та геть не компанійська,
все тікає від мене, уноситься далеко-далеко.
«Я дістався Олімпу, я на місці, я тут», – почав лист, ось так: без вітань і пояснень.
Ми достатньо разів вже привітались та достатньо один одному все пояснили.
«Тут дуже гарно…» – продовжив листа. Прохолодний вітерець намагався висмикнути з під тексту папірець, вниз стікали могутні водоспади, та від них – ані звуку.
На Олімпі немає богів, на Олімпі тихо, я сидів на холоднім мармурі, спиною спершись на одну з колон арки.
Сонце не гріло. «Тут дуже гарно…» – я перечитав, що написав.
«..особливо – як сходить сонце: на цій висоті його проміння зовсім інше», – я продовжив, та раптом ручкою все перекреслив, аж до
«Я дістався Олімпу, я на місці, я тут».
І замість всього написав: «приїжджай. Дуже сильно чекаю на зустріч».