Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Є одна дивовижна планета.
Британські астрономи, а точніш – один британський астроном виявив її нещодавно, ну не зовсім вже й нещодавно, кажучи відверто, та не суть.
Суть в тому, що широкому колу людей про відкриття британських астрономів, а точніш – британського астронома, стало відомо от, зовсім нещодавно.
Є одна дивовижна планета:
до неї можна дістатися пішки!
Британський астроном виявив її в той день, коли зламався його телескоп, він був глибоко засмучений: встромляв гребінцем пальці в нечесане волосся,
сидів, схиливши голову, склавши руки за спиною дививсь у вікно.
Чомусь все не як в книгах, все не як у кіно: погода за вікном не передавала його настрій та внутрішні переживання,
легке сонячне світло, легке тепле повітря – це все геть не те, що потрібно.
Бо настрій був ніяк не легким і не світлим: британський астроном навіть не допив своєї кави.
Ні, це не те, що було дещо екстраордінарне: він ніколи її не допивав, лишаючи то чверть, то взагалі половину.
Просто в цей день з’явилась можливість приписати цьому дещо таке ось, драматичне чи що, дещо трагічне.
Він вийшов з дому, навіть не накинув старої джинсової куртки, взутий в резинові капці на порвані шкарпетки.
Він йшов і мовчав: йому навіть не хотілось закурити, не те, звісно, що йому в принципі хоч раз в житті хотілось курити,
просто в цей день з’явилась можливість приписати цьому бажанню дещо таке ось, драматичне чи що, дещо трагічне.
Під час цієї прогулянки, прогулянки в той день, коли у британського астронома зламався його телескоп, і була виявлена ця планета.
Планета, до якої можна дістатися пішки!
Є тільки один важливий момент: ця планета розташована на іншім кінці Всесвіту,
того кількість кроків в цій відстані не підрахує жоден крокомір,
жоден фітнес-браслет не впорається з цією задачею.
Британський астроном без особливого бажання розповідав про свою мандрівку, хоча по його очам було видно: він щасливий, просто до біса щасливий.
Він казав, що на цій планеті дуже мало води: в його прогулянці він бачив лишень один маленький, тоненький струмочок.
Навіть брав з нього воду на пробу, але пробувати так і не наважився.
Він казав, що на цій планеті дуже легко дихається й мрійливо мружив очі.
Він казав, що на цій планеті дуже мало світла: там напівморок, там темно, тільки стирчать з землі кристали, які світяться м’яким, червоним світлом,
та його дуже мало, тому світло треба брати з собою.
Я уважно його послухав і щиро подякував. Він говорив мало, але достатньо для сильного враження.
Він радив брати з собою воду та світло. Шляхом додому я купив дві великі пляшки мінералки Бон Буасон.
Чи складеш ти мені компанію в прогулянці пішки на інший кінець Всесвіту?