Повернутись до головної сторінки фанфіку: гербарій невідвіданих місць

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Ми лишимось в генуезській фортеці. Будемо підійматись на стіни, будемо визирати з бійниць, дивитись, що на нас чекає і що наступає.

            нічого нічого нічого не побачимо не почуємо не пригадаємо тут паралізовано час тут простір паралізовано але

            Ми лишимось в генуезській фортеці. Будемо перевдягатися в костюми лицарів, в обладунки, в кольчуги, які нам завеликі, будемо влаштовувати поєдинки мечами, які навіть не в змозі підняти, та врешті-решт кинемо і візьмем забуті кимось старі шампури.

            шоломи на головах як котелки як кастрюлі як біс його знає що ми сміємося ми посміхаємось кольчуги нам завеликі чоботи рукавиці все спорядження все тісно лише в цілій в цілій фортеці нам двом від чогось від чого не знаю але

            Ми лишимось в генуезській фортеці. Вечори будуть сповнені шумом моря там, далеко, фирканням коней, вечори будуть пахнути вогнищами. Все під захистом високих, спокійних стін. Веселощі й розноситься гомін вечірніх бесід. Нам всі будуть тут брати й сестри, нам всі будуть тут земляки і друзі, ми з усіма будем близькі.

            тільки один від одного ми віддалимось тільки один від одного ми віддалимось й розчинимось в інших людях тут розчинимось в інших компаніях замість важливих для нас розмов оберемо підтримати бесіди про книги які не читали про музику якої не слухали про картини яких не бачили й подібне й подібне й подібне але

            Ми лишимось в генуезській фортеці. Застигнемо, наче фігури з воску. Будемо день і ніч стояти в шатрі, де так пахне резиною, будуть приходити люди, триматись за руки й дивитись на нас. Точно так само, як приходили колись ми.

            ми лишимось в генуезській фортеці ми лишимось в генуезській фортеці не ми так якась наша луна якась наша луна яка розчиняється в шумі далекого моря в гоміні бесід потріскуванні вогнищ не чутно не видно невловимо але

            Покинута луна чекає на тишу, щоб воз’єднатися на подвір’ї генуезської фортеці. Луна щирих наших обійм. В світлі місяця на мить можна побачити наші фігури;

            але в них навряд впізнає нас хтось в них навряд один одного впізнаємо навіть ми з тобою навіть ми з тобою але

            Ми лишимось в генуезській фортеці. Подивимось, хто витримає довше: вона або ми.

    Ставлення автора до критики: Позитивне