Чудна

Недарма про Чорний ліс навколо Алфеї ходило стільки чуток: він наче дихав. Здавалося ще трохи, крапелька магічного втручання, й дерева вирвуть коріння з прохолодного ґрунту й оживуть, наберуть повними грудями повітря.

Голова боліла та пульсувала.

Ранок почався не з будильника, а з дзвінка брата, який попросив бути гранично обережною зі всякими дивними чоловіками, потім якось Сіріл скотився до картань, і вони знову посварилися.

– Чаю немає, – Авалон змірив її поглядом.

– Я прийшла за сіллю, – Сара задерла підборіддя, впевнено переступаючи поріг.

– Суча гниловодь!

Сара послизнулася й впала лицем у воду. На секунду стало так страшно, фея тупо витріщалася на кістки, що біліли на дні; пересувалися косяки риб-ропух, піднімалися бульбашки… гарно…

Кая зреагувала швидко. Витягла її на тверду землю, захекавши.

У медпункті у спеціалістів усе по-військовому суворо. Жорсткі тапчани, прямі лінії й білі стерильні стіни.

Пахло їдко ліками: в Червоному Фонтані використовували більше синтетичні препарати, майже відмовившись від основ на травах.

Єдиний вихідний Сара провела з користю: спала. Кая ще зранку улетіла до Росі, й у кімнаті стояла п’янка тиша.

Сара стояла перед директоркою з натягнутою усмішкою аж до вух.

Пахнуло книжковим пилом і булочками з цукровою пудрою.

Директорка все говорила та говорила, водячи дорогами-річками-горами пальцем, а Сара повільно закипала. Ще трохи й точно трапилася б істерика.

Це було схоже на виступ у цирку. Щоправда, акробат не висів на тросах, а лева не нагодували досхочу.