Зустрітися

Голова боліла та пульсувала.

Ранок почався не з будильника, а з дзвінка брата, який попросив бути гранично обережною зі всякими дивними чоловіками, потім якось Сіріл скотився до картань, і вони знову посварилися.

– В Алфеї небезпечно, зрозумій уже! Повертайся додому й вступай в академію. Зроблять з тебе справжнього мага, залиш дитячі ігри в фей і в добро зі сраки.

– Сіріле, рідний, я тебе не питала, як мені жити.

Довелося скидати дзвінок і позичити в Каї цигарку.

Світанок Сара зустрічала пафосно — на даху, що обдувався всіма вітрами, стежачи за вікном професора Авалона. Він встав по-воєнному рано, розчахнув шибки, майнули тільки його тонкі зап’ястки з довгими музичними пальцями.

Цікаво, як він мечем розмахує з такими лапками? Може, в розвідці служив? А як він докотився до навчання молоденьких студенток? От б запитати його одного разу: що ти бачив, Авалоне? Й чому люди назвали на твою честь острів. Чи це ти названий на честь острова?

Попіл зсипався на носки капців, Сара заматюгалась. Спалахнула від їй чоловічого смішку. Їй ж не показалося?

– Я тебе переможу, точно переможу. Осідлаю, – пообіцяла порожнечі дівчина, мружачись від сонця, що повільно сходило.

В їдальні Сара сиділа одна з перших, заїдаючи стрес від вчорашнього походу до Червоного Фонтану. Як зазвичай гуділи ребра, заважаючи зробити нормальний вдих.

У інших студенток був похмурий вид; шепотілись то тут, то там старші курси, передаючи первакам страшну правду про Трікс і війну.

Трікс повернулися.

Трікс-Трікс-Трікс.

Кая лагідно обтрусила м’які щоки подруги від крихт, та тільки кивнула.

Атмосферу безнадії й животинного страху розвіяв Авалон, начаклувавши всім по квітці.

– Він бабій.

– Що ти розумієш у чоловіках, Кає? Він романтик, – Сара помахала жоржиною, що поникла.

Подруга хмикнула, відправила фото лілії болотної Росінаеллю.

– Росі — романтик, а це показушництво.

– Головне, навчити його дарити букети тільки одній-єдиній.

– Тебе.

– В планах — так.

Кая тільки зітхнула, піднімаючи очі від екрану телефону.

– У тебе звірячий вираз обличчя, ти знаєш?

– О так. У всіх навколо срані болотні лілії, а в мене жоржина.

– Щось трапилося на святі? Між вами й, ну, в цілому. Я нічого не пам’ятаю…

Сара розвернулася до подруги, постукала нігтями по стільниці. Лякати її не хотілося. Вона зробила голос більш впевненим:

– Нічого не трапилося.

Нічого-нічого. Лишень феєричне повернення Трікс, нахабний напад посеред білого дня й Кая, що звалилась безтями під ноги Авалону.

– Сука! – закричав він.

– Допоможіть краще!

Чоловік витягнув Каю на руках із страшними лайками. За ним шлейфом тяглася чорна енергія. А Сара йшла за ними, спотикаючись і ледь не падаючи від страшної втоми.

– Ви жахливо повільна. Пгогулюєте фізкультугу?

Через напружену обстановку (чи через невдалий план, Сара вже й не знала, що думати) Авалон гаркавив сильніше.

– Я Вас майже ненавиджу.

– Судячи з Вашого голодного погляду, так не скажеш.

Вони вивалились на вулицю під тряскіт заклять. Професор смикнув головою на рев химери, в його погляді промайнуло щось дуже схоже на захоплення. Здалося чи його очі насправді стали блакитними?

Десь там, зверху стояв Росінаель, стискаючи рукоять меча побілілими від напруги пальцями…

Від напруги Сару все ж знудило.

– Волосся потгимати?

– Скільки отрути, професоре. Вам повинно бути соромно.

Вона закашлялася, нормально не сприймаючи реальність. Здається, її кудись тягнули за лікоть. Потім обпікаючі губи біля скроні, тихий шепіт незнайомою мовою — когнітивний аналіз у дії. Практика в польових умовах, щоб її.

Ефект темної магії зняв, який турботливий. А те, що поглинати вміли тільки темні, якось забув. Де там твої паладинові золоті крила, Авалоне? А як ж хвалене навчання на Лінфеї, Авалоне? Сила природи й усе таке, м?

Світ дуальний так уже вийшло, вирішили за нас боги. Світлу — світло, а ті, хто дивиться у тьму, залишаються в ній.

Жоржина лежала на стільниці, вселяючи хитку надію. Їй це навіть пасувало: Сара закохувалася швидко, а розчаровувалася ще швидше.

Матінка якось сказала, помішуючи казанок з отрутою, що чоловік повинен бути одним і таким, що можна було б довірити йому спину, а коханців жінці належить міняти як рукавички. Мама вміла прищеплювати правильні моральні цінності.

Фея покрутила пальцем, збираючи енергію на кінчику нігтя.

– Буде нова війна, так?

Кая спохмурніла. Маленька та нещасна Кая, пацифістка й жахлива боягузка.

– Будемо уповати на те, що нас знову врятують, м? Вінкс тепер аж шестеро.

Авалон запросив Блум до свого кабінету, ну що ж. Якщо він вирішив пограти в алегоричність…

Дівчина хлопнула в долоні, посміхаючись зловісно.

На робочому столі Авалона чекала петунія.

– Ну що? Готова до бурчання Грізельди?

– Сподіваюся, про шкоду паління вона не згадає. Я втомилася це слухати.

Першим стояло практичне, другою парою теж, і третьою, а на четверту обіцяли перевірочну. Навчальний рік почався тільки тижнів з два, а здавалось, що сесія через пару днів.

Після пар ломило спину, Сара відчувала себе старою, яка не може пролетіти кілька метрів.

Палладіум і Грізельда відігравалися на них як могли. На старших курсах точно. Бойові закляття, щити, встановлення пасток, робота в команді…

Нового ворога звали Лорд Даркар, і йому потрібен якийсь там артефакт. Один із багатьох і багатьох. Сара трохи здогадувалася, хоча ніхто не говорив прямо, що те, Даркару дуже потрібне, зберігалося десь у Алфеї. Й, звичайно ж, вони повинні захищати школу своїми кістками.

Згасаюче сонце робило тіні в коридорах різкими й темними.

Хвилювалися жалобні стрічки на легкому протягу. Сині, фіолетові, рожеві, білі, але всі атласні. На деяких вишили ім’я — мила Джессі Макграф, рідна Стефані Блук, Соф і далі, далі.

У Каї знову засклив погляд, як учора, коли вони пройшли стежкою жалоби. Червоний Фонтан запалював свічки на честь загиблих, традиції не один десяток років. Тридцять дві свічки, тридцять два похоронних багаття.

Сара тягла подругу коридором, а у кімнаті вже відпоювала чаєм.

– Хочеш з нами у Магікс? Росі не проти.

– Роботи дохуя.

Через мудака Джеремі та його вовчого апетиту Сара в боргах як у шовках. Довелося терміново шукати роботу. Тепер вона — журналіст, провідний фахівець із земного устрою життя. Все завдяки Блум.

– Що зараз?

– Стародавня Греція й потяг людей до інцесту. Знаєш у чому проблема?

Кая відволіклась від чашки зі трав’яним збором, схилила голову. Така тендітна пташка, футболка Росінаелля злітала з її плеча.

– Популярність Блум коли-небудь зійде нанівець, а вся не корисна інформація про мити й легенди якоїсь там Землі зі мною назавжди.

– Будеш муркотіти їх Авалону.

– Він, здається, буде муркотіти тільки Блум.

– Він же старий, Саро. Йому як Фарагонді чи більше.

– Він мудрий.

– Премудрий.

– Але ти чула? За всі ці роки він не попрацював над своєю гаркавістю! Беззахисний такий.

Кая розсміялася. Сиділа на підвіконні, заставленому горщиками й горщичками, посеред підвішених до стелі пучків трав, мов лісова богиня, так. Усе ж німфа якось дрібно для Каї.

– Дай тебе сфоткаю, надішлю Росі, хай заздрить.

– Та-а, він уже давно мріє жити разом. І все ж я не розумію чому ти стала феєю.

Подруга клацнула запальничкою, закуривши, зруйнувавши весь свій безвинний образ. Це в ній і подобалося Сарі: непорочність і схильність до гріхів.

– Так трапилося. Папа теж дуже здивувався. Й Сіріл, він мене висміював роки три точно. А мамині кумушки…

У двері тихо постукали.

– Я відчиню.

На порозі лежала гілочка білого бузку, перев’язана охайним бантиком.

Сара стиснула ручку, видихаючи крізь зчеплені зуби.

– Щось трапилося?

– Він мене запросив.

– Жеребець, – схвально протягнула Кая. – Можна брати.

– Досить натякати на те, що він старий. Я пішла!