Магічна рулетка

    Початок кожного року нервовий і цей не став виключенням. 

— Боже…Хоч би ми не були в одно класі, — каже дівчина зі світлим волоссям зібраним в два низьких хвостика.

     Рулетка крутилась за дівчиною із світлим волоссям, і яскравими немов сяючими жовтими очима.

     Вилетіла розмальована стріла, оповита сліпучим сяйвом.

    Акіо видихнул і зробив ковток кави.

— Коната-чан, сядь рівно, — стримано-наказово каже Акіо. 

    Дівчина слухняно сідає, але ображено надуває губи. Складалось стійке відчуття ніби вона нашкодивша дитина. 

      Аймі поправляла волосся і вдивлялась у двері в класі. Дівчина немов не звертала уваги на шум довкола, на все що відбувалось. 

⟪Коната, може ти просто запізнюєшся…Коната-чан⟫, — занепокоєно розмірковувала Аймі. 

    Коната крутилась з побутом. Бажання створити максимальний комфорт для Акіо переросла в щось дивне. 

⟪Я ніколи не люблю всі ці прибирання…Але… — вона замислилась. — Якщо я не зроблю щось знову…Я стану зовсім марною⟫

    Коната зітхнула. 

⟪Або…⟫

     Коната подивилась на дерева, відчувати легкий вітерець та сонячне пекуче світло не з вікна — чарівно. Токіока поправила пучок з волоссям, та великий картуз. Маскування її полягало в тому щоб виглядати максимально як отаку без смаку і нелюбов’ю до сонячного світла.

    Коната не мала можливості часто гуляти, але вже вибігати і хоч інколи бачити живих людей — викликало невимовну радість. 

     Какеру періодично квапився на те, аби раптово знову застати подругу. Він старався приховувати, заради ж самої Конати. 

     Дайсей задумливо подивився на хмарне небо.

⟪Тобто цей тюхтя приховував. що знає, що Токіока жива…Ну, зберігати секрети Какеру-кун не навчився⟫,  — хлопець покачав головою. 

     Дайсей задумливо подивився на хмарне небо.

⟪Тобто цей тюхтя приховував. що знає, що Токіока жива…Ну, зберігати секрети Какеру-кун не навчився⟫, — хлопець покачав головою. 

      Коната дивилась на стелю. Тіні та світло грали в дивакуваті образи, а її думки далекі від оточення. В уяві виникали чи схвильований погляд нерішучого, але надійного Какеру: турботливий але серйозний погляд та міцні обійми Акіо.

    Коната відчувала, щоб вона не сказала — все погіршить становище. Вона відчувала холодний погляд Акіо. 

    Дівчина прокручивала в голові кожну дрібничку від того, як брала одяг, обирала місце прогулянки, час, метод як звяти та повернути ключі, прибрати сліди. 

     Цього вечора Акіо повернувся з роботи не сам, а в супроводі Руіко. 

     Коната по звичному подала їм пряний трав’яний чай. 

⟪Я почуваю себе покоївкою, — Коната надула щоки. — Але… поки не маю права щось і сказати поперек⟫

    Дайсей пильно дивиться на незнайомку. Її білосніжне волосся немов вкрите тьмяним сяйвом. 

— Чоловіче, ви знаєте, що там витріщатись — це не гарно, — дзвінкий голос звучав, як ідеальне сопрано. 

⟪Хто вона така?⟫