Аймі поправляла волосся і вдивлялась у двері в класі. Дівчина немов не звертала уваги на шум довкола, на все що відбувалось.
⟪Коната, може ти просто запізнюєшся…Коната-чан⟫, — занепокоєно розмірковувала Аймі.
Здавалось кожне співчуття таким брехливим. Ніхто не усвідомлював глибини того. що вона відчувала від втрати подруги.
Какеру сідає за стіл позаду Аймі і тяжко зітхає.
Вони не здогадувались що за ними при можливості спостерігав допитливий погляд.
⟪Ще трохи і її будуть автоматично хоронити…У мене дивне передчуття до цього зникнення⟫, — хлопець задумливо потер підборіддя.
Юнак знав, що це не перший випадок і всі як один вони виглядали мало пов’язаними, крім зникнення трупів внікуди.
Він продовжив гортати новини, слухати плітки оточуючих, в пошуках найменшої цікавої деталі.