Дайсей пильно дивиться на незнайомку. Її білосніжне волосся немов вкрите тьмяним сяйвом.
— Чоловіче, ви знаєте, що там витріщатись — це не гарно, — дзвінкий голос звучав, як ідеальне сопрано.
⟪Хто вона така?⟫
Як тільки дівчина зупинилась та розвернулась обличчям до хлопця, за її спиною матеріалізувалось колесо фортуни, яка божевільно закрутилось.
— Та-та-тан! Доля! — каже дівчина. Замість колеса фортуни різко з’являються величезний годиник.
⟪Я сподіваюсь я просто не виспався. Це ж нереально? Це ж галюцинації?⟫ — подумав Дайсей та спостерігав з широко відкритими очима.
— Вони тікнуть коли треба, — розважливо мовила дівчина та протягнула годинник, який зменшився до кишенькового. — Тік-так, тік-так~
— Ви про що? — з недовірою питає Дайсей, який старався не втратити обличчя від здивування.
Дівчина не відповіла і загадково посміхнувся.
— Знаєте, ви дуже дивна, — тихо каже дайсей.
— Тік-так, тік-так, Час ще не настав, — каже вона залишивши годинник перед ним та розвернулась.
⟪Що тільки що відбулось?⟫ — подумав Дайсей, коли дівчина уходила.
Магія та містика не створені для цього світу. Проте, навіть в скептичну голову хлопця закрадаються сумніви.