Коната дивилась на стелю. Тіні та світло грали в дивакуваті образи, а її думки далекі від оточення. В уяві виникали чи схвильований погляд нерішучого, але надійного Какеру: турботливий але серйозний погляд та міцні обійми Акіо.
Коната перевернулась на бік. здавалось, ніби вся кров до голови та вух прильнула.
Вся мрійливість перервав один образ — таємничої шафи з дивними речами.
⟪Акіо-сан щось приховує, но що це? — холодок пробігся по спині. — Він не виглядає. як людина, яка вірить в окультні речі…⟫
Інша думка застала Конату зненацька із давалась геть божевільною.
⟪А якщо я дійсно померла і то був не сон, а ось Акіо воскресив мене. Тільки навіщо йому?⟫
Конате ставало страшніше гадати на що здатний таємничий Акіо. Хотілось повернутись до легких романтичних думок, але не вдавалось. Вона заплющила очі і натягнула ковдру по ніс.
***
Зранку запахло підгорілим. Нижня губа Конати затремтіла. Кожна мить, відчувалась немов поганий знак.
— До речі, хто це1й хлопець? — раптово питає Акіо.
— Який? — здивувалась Коната.
⟪Він про Какеру-куна⟫, — дівчина проковтнула хвилювання.
— Не грай дурепу, Коната-кун… — сухо мовив Акіо. — Я все знаю…
Після цих слів, дівчина боялась подивитись в його сторону, губа затремтіла.