Повернутись до головної сторінки фанфіку: Магічна рулетка

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

    Акіо видихнул і зробив ковток кави.

— Коната-чан, сядь рівно, — стримано-наказово каже Акіо. 

    Дівчина слухняно сідає, але ображено надуває губи. Складалось стійке відчуття ніби вона нашкодивша дитина. 

— Розумієш… — Акіо робить паузу і відводить погляд. — Я не просто так не можу тебе випустити….

     Коната напружилась на черговій паузу.

— Це зараз буде складно усвідомити. — Акіо пильно подивився на дівчину і намагався бути лагідним. — Тебе вважають померлою і зниклою безвісті і неможливо розкрити що це не так, через ряд причин — це не можна розголошувати

— Чому? Я ж жива. Уявіть як будуть щасливі мої батьки — щиро сказала Коната. Погляд Акіо на мить став холодним.

— Бо ти була померлою, Коната-чан

— Ви жартуєте? — спантеличилась Коната.

    Акіо промовчав.

— Ну ви ж жартуєте? Скажіть що це так?

    Акіо продовжив мовчати.

    Коната відчула, що не розуміє про що він, але підсвідомість натякала на правду.

***

    Коната дивилась у стелю, яка в темряві здавалась сіро-синьою. Годинник видавав набридливий звук ⟪Тік-так⟫. 

⟪Я померла…Ні, ні це брехня, це дурний сон⟫, — занепокоєно думала дівчина. Погляд то і діло бугав від одного кутка стелі до іншого. 

      В голові виникли спогади про дивний сон.

⟪Бенг!⟫ — прозвучало грайливим голосом гарної незнайомки.

⟪Що це в біса було…Це ж сон⟫, — продовжує розмірковувати Коната. По спині мурашки пройшлись. 

***

    Акіо повернувся з роботи. Він намагався приховати втому та посміхався надзвичайно ласкаво. 

— Коната-чан, а ти любиш шоколад?
    Дівчина задумалась і опустила погляд.

— Щось трапилось? — Акіо нахилив до неї голову.

     Щоки Конати трохи почервоніли.

— Так…Напевно любила… — нерішуче відповідає дівчина.

    Акіо задумливо нахилив голову вліво.

— Люблю люблю, полуничний шоколад 

— Тоді я вгадав, — з посмішкою каже чоловік і протягує плитку шоколада, всередині якого крем з полуницею. 

     Коната розгублено взяла дарунок і перевела погляд на Акіо, який турботливо посміхався.

— Дякую… — тихо відповіла. 

    За спиною чоловіка ще стояла дівчина з  довгим темним волоссям, рівним чубиком, яким нагадувала принцесу Кагую.

⟪Гарна…Така зріла⟫, — замислилась Коната. 

— Йоу, я Саотоме Руіко, — спокійно, навіть холодно каже жінка.  

— Я…

    Не встигає Коната щось сказати, як Руіко випереджає її.

— Я в курсі, хто ти, Коната-чан, — вперше лагідно посміхнулась. Проте Коната відчувала щось лихе в цьому.

 

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: Nefuri_Yo , дата: нд, 04/28/2024 - 09:35