Лапслок

лише маленький лапслоковий монолог, який я вважала есеєм

він тремтячими руками підносить цигарку другу до рота, даючи нормально затягнутися. його губи насилу торкаються пальців і в цей момент стас готовий присягтись, що ось ось заплаче. їх знову окутав дим і, чорт, як же йому хотілось його поцілувати.

хе сюань сам себе мучить провалами в пам’яті, а ши цінсюань кожну прожиту секунду випалює на корі головного мозку.

це – їхнє поодиноке майбутнє, де шляхи перетинаються в сирій печері та розбитому човні.

щоразу, як у небі вішався повний місяць, «хтось» хотів убити себе.

лво бінхе, хіба ти не цього хотів?