Ніл Перрі

Нілу здається, що він нахабно приховує від усього світу витвір мистецтва. 

Чому він думає про Бога щоразу, як дивиться на Ніла?

Тод бореться з почуттям релігійної провини та намагається прийняти свою орієнтацію.

Ніл звик до втоми, звик до батькових виговорів, звик до завищених вимог і ще вищих очікувань. Від свого звичного він ховається в звичному Чарлі, пронизаному запахом мандаринів, усмішками й ненав’язливою турботою.

я закриваю очі, і ця картина плаває навкруги мене
жовтозубий божевільний з поглядом, що ув’язнює мою голову,
його руки простягаються і душать мене