Save a demon

1023 рік. Імперія Мун. Покої імператора.

– ні, батьку, це неправда, не треба.—жадібно хапаючи повітря ротом кричав юнак, намагаючись відкинути мотузку ката зі своєї шиї.

2023 рік. Сеул.

- як бачите, дім великий та просторий, чудова кухня та велика бібліотека. Любите читати?—широко посміхаючись говорив молодий хлопець, дивлячись на трохи старшого від себе чоловіка в чорному одязі і сумкою в руці.

- моментами.

- пане, що вас привело до мене? Могли б подзвонити і я сам приїхав би до вас.—промовляв чоловік років вісімдесяти п’яти, після того як побачив Йону.

Зайшовши в дім, Йону почув шум на кухні. Знявши своє пальто та поклавши його на місце, хлопець пішов на звук.

- дідько, забуваю що в мене тепер є сусід.

- і тобі привіт.—Нірагі відклав чашку і повернувся до Йону.

- вже розклав одяг? 

- я вдома. 

- ти годину бачила? Куди тебе носить?

- тітонько, я ж готуюсь до екзаменів, треба більше часу сидіти в бібліотеці за книгами.

- не бреши мені, знаю я твої бібліотеки. Йди приготуй вечерю, ми зголодніли.

- так, що це за дитя поруч з тобою?—спитав Нірагі, кладучи на стіл дві пляшки пива.

- якщо вірити словам божества і вірити в те, що говорить Нарі, виходить вона моє спасіння від того, ким я є зараз.

Нарі постукала в двері кімнати Йону.

- заходь.

- пробач, що турбую.

- все нормально.—хлопець закрив ноутбук і повернувся до дівчини, сидячи на кріслі.

- щось сталося чи щось треба?

Нірагі постояв ще кілька хвилин, а потім пішов до своєї кімнати, Нарі зробила так само.

В кімнаті на дівчину чекали кілька варіантів суконь та взуття.

- ми вдома.—Нарі зняла підбори. - здається їх ще немає.

- є.

Одночасно проговорили Йону й Нірагі, виходячи з кухні.

- ой, здрастуйте. Нарі в повному порядку, здається вона дуже сподобалась дідусю, весь вечір проговорили.

- прошу, цей чай допоможе вам забути про це життя і спокійно відправитися далі.—поклав чашку перед Ю Шином і сів навпроти. 

- дякую. Можу наостанок попросити вас про дещо?

- що саме? 

- подбайте про Ю Рі та Мун Йону, поки є час.

Сонячні проміння раптово змінив шквальний вітер, небо затягли важкі, темні хмари за якими послідував гуркіт грому.

- що з ним таке?—сказав Нірагі, закриваючи вікно в своїй кімнаті. 

Місяць потому.

Йону стояв перед дзеркалом, застібаючи ґудзики своєї чорної сорочки.

В цей час на його ліжку сидів Нірагі, спостерігаючи за діями демона.

- ти впевнений, що вже час?

Зранку Нірагі прокинувся першим. Побачивши біля себе сплячого Йону той посміхнувся, поправляючи пасмо волосся, яке падало на обличчя демона. 

- зараз виглядаєш таким спокійним.—тихо мовив жнець.

Світло кривавої повні пробивалось через штори, згодом рівно лягаючи на бліде обличчя жнеця, який сидів перед вікном в кімнаті демона, тримаючи в руках червоний лист. 

10:00. 

- Нарі, чому він так вчинив? Я досі не можу усвідомити.