Розділ 10.

 

 

- прошу, цей чай допоможе вам забути про це життя і спокійно відправитися далі.—поклав чашку перед Ю Шином і сів навпроти. 

- дякую. Можу наостанок попросити вас про дещо?

- що саме? 

- подбайте про Ю Рі та Мун Йону, поки є час.

- вони подбають один про одного набагато краще ніж я, але я наглядатиму за ними, тому не хвилюйтеся.—Ю Шин вдячно схилив голову і випив чай, після чого його спокійна душа відправилась на заслужений відпочинок. 

За цей час Йону разом з Нарі та Ю Рі приїхали до храму, куди він щомісячно приходив віддати шану людям, які були важливими для нього сьогодні та тисячу років тому. 

Запаливши кілька свічок Йону взяв таблички та чорнила, записуючи імена. 

Першим був Мун Джи, кожен знак його імені відображався в пам’яті Мун Йону днями, які вони проводили разом, відображався болем від втрати та печаллю через те, що до сьогоднішнього дня його брат не повернувся на цей світ в іншому тілі. 

Наступною стала табличка з іменем Сан Ши, вірного друга та людини, яка була поруч з Йону до останнього моменту в усіх своїх переродженнях. 

Взявши третю табличку Йону став писати ім’я Ван Рі. Щойно перо торкнулося паперу, вимальовуючи перший склад–чашка в руках Нірагі вкрилась льодом, а після впала додолу, розбиваючись на друзки. Його серце стиснулось від пекучого болю, а очі наповнилися слізьми. 

Другий склад–жнець впав на коліна, намагаючись зробити глибокий вдих.

Перед очима пролітали одна за одною картини з його снів. Крики відчаю в його голові не замовкали, а раніше не знайома біль в грудях ставала тільки сильнішою.

- можемо їхати додому. —промовив Йону, вийшовши з храму. - і Ю Рі, є розмова. 

- яка, дядечку?—Нарі подивилась на Рі, намагаючись стримати свої сльози. 

Йону підійшов ближче до хлопця, поклавши руку на його плече. 

- Ю Рі, сьогодні твій дідусь пішов з життя. Вибач, що так різко повідомляю про подібне. 

- дідусь помер? Що мені тепер робити, дядечку? Нащо він мене залишив на самоті?—хлопець відвернувся, намагаючись приховати свої сльози, а Йону обійняв племінника.

- Рі, тобі не обов’язково стримуватися та робити вигляд, що все добре. Ти не один, я буду поруч, чуєш? 

- так, дядечку, чую.—Ю Рі поклав голову на плече дядька і тихо заридав. 

Через годину Йону привіз Нарі та Ю Рі до свого дому. Хлопець зайшов в будинок першим, залишаючи Йону та Нарі позаду, не помічаючи Нірагі, який сидів в гостьовій, чекаючи на них. 

- де інші родичі Ю Рі?

- їх немає. Ю Рі виховував Ю Шин, а його донька, мама Рі, загинула в автокатастрофі разом зі своїм чоловіком ще коли хлопчику було три роки. Тому Ю Шин був для Ю Рі всім. 

- розумію його, важко втрачати таких рідних, як його дідусь.

- вірно. 

Зайшовши всередину Йону вирішив піти до Ю Рі, а дівчина сіла в гостьовій навпроти Нірагі.

- дядечку жнець, вам погано?

- чого запитуєш?

- ви знову блідий і задуманий. 

- трохи погано було, не переймайся. Де ви були так довго? 

- в храмі. Йону там сказав Ю Рі про його дідуся, а ще залишив імена. Рі казав, що дядько часто так робить.

- які імена? 

Нарі стисла плечима. - точно не знаю, тільки бачила що всі три імені були з двох складів. —трохи задумалась. 

- Сан Ши, Мун Джи і Ван…Ван Рі здається.

- Ван Рі? 

- так. Дядечку, краще відпочиньте, а то вигляд геть кепський. Я поки щось приготую для всіх. 

- тоді піду навідаю Ромео. —Нірагі встав з місця і піднявся до кімнати Йону. На ліжку лежав Ю Рі, а біля нього присів Йону. 

- хіба буде краще, якщо перестанеш їсти та продовжувати жити? Ю Рі, ти хороший хлопець з чудовим майбутнім, дідусь буде пишатися тобою, якщо справді почнеш жити і продовжувати його роботу, яку ти так прагнеш ще змалку. 

- не люблю когось втішати, але твій дядько має рацію. Якщо чогось захочеш чи буде потрібна допомога–можеш сказати, ми допоможемо. —Йону з невеликим подивом подивився на Нірагі, на що він лиш прикрив очі, даючи зрозуміти, що сам від себе не чекав чогось подібного. 

- знаю, знаю.—Ю Рі піднявся з ліжка і глянувши на чоловіків пішов до низу.

- це його так мої слова змусили літати? 

- Нірагі, це було сильно.—Йону встав на ноги, а Нірагі повернувся до нього обличчям.

- ти сам як?

- нормально. Він пішов спокійно?

- так, можеш не хвилюватися. Йону, треба поговорити.

- про що?

- про твоє минуле. 

- що з ним не так? 

Нірагі сів на ліжко. - я не пам’ятаю свого минулого життя, а зараз я жнець, значить в минулому житті я скоїв великий гріх і по правді кажучи мене це ніяк не хвилювало до того часу, поки я не приїхав сюди. Мені сняться сни з моментами чийогось життя, як я і казав тобі, мене не покидає відчуття того, що те життя було моїм. Привид імператора прийшов до чайної того дня і говорив настільки переконливо, ніби сам бачив мене в іншому житті, а сьогодні Ю Шин дещо сказав і показав мені своє минуле. 

- і що то було?

- ти. Він показав мені тебе, як ти стріляв з лука і бачився з Ван Рі, як ти радів і сумував. Взагалі я не знаходжу собі місця після того, як ти розповів мені про все, що з тобою було. Після цього Ю Шин сказав, що скоро ми все зрозуміємо і що я не просто так натрапив саме на твій дім. 

- так, що ти хочеш всім цим сказати?

- лише те, що з великою вірогідністю я реінкарнація Мун Джи або Ван Рі. 

- Нірагі, я розумію, що ти хочеш все згадати і зрозуміти чому тебе зачепила вся ця історія, але давай не будемо робити поспішних висновків.

- я не збираюсь жартувати чимось подібним. Нарі сказала, що ви були в храмі і ти писав імена, в цей самий час я думав, що помру.

- що з тобою було?

- я не міг стримати сліз, а серце боліло так, ніби його от-от вирвуть з грудей. Коли Ю Шин доторкнувся до мене, я відчув те саме, тому і думаю, що я хтось з них двох, інакше мене би аж ніяк не турбувала історія твого життя і наврядчи воно снилося б мені кожної ночі. 

- добре, я почув тебе.—Йону сів поруч. - але будь ласка, до опівночі дай мені побути дядьком для Ю Рі і разом з ним оплакати Ю Шина, а після я допоможу тобі розібратися з минулим життям. Обіцяю не померти поки ти все не згадаєш, гаразд?—Мун Йону усміхнувся, дивлячись на Нірагі.

- гаразд, тільки спробуй вмерти і не виконати обіцянку.

- мені всеодно через тебе проходити,так що не хвилюйся. 

Нірагі кивнув і, вже трохи заспокоївшись від слів Йону, нарешті посміхнувся та видихнув з полегшенням. 

Внизу Ю Рі допомагав Нарі з вечерею.

- здається йому трохи краще.

- схоже на те.—сказав Нірагі, стоячи позаду Йону. 

- о, ви самі прийшли, чудово, сідайте вечеряти. 

За вечерею компанія обговорювала щось своє.

Нарі ділилась враженнями від життя людини, яка бачить та може розмовляти з привидами, а Ю Рі з захопленням слухав її розповідь та час від часу посміхався, а після і сам ділився планами на майбутнє. 

- Нарі, дякую за вечерю, рано відвезу тебе на екзамени. Ю Рі, можеш залишитися тут, місця більш ніж достатньо.

- добре, залюбки. Дядьку, я подумав над твоїми з Нірагі словами. Ви праві, я хочу щоб дідусь пишався мною, тому обов’язково продовжу його справу коли прийде мій час. Я буду працювати з самих низів, щоб потім досягнути того, що мало б бути. Я буду твоїм племінником, потім братом, батьком і дідусем.

- я пишаюсь тобою Ю Рі і радий, що ти обираєш такий шлях. 

- для початку цих слів достатньо.—після розмови всі розійшлися по своїх кімнатах. 

Зранку Ю Рі поїхав на роботу, Нірагі перевіряв документи вдома, а Йону відвіз Нарі до школи.

- братику демон, коли я буду тебе рятувати? 

- ти бачиш причину? 

- бачу..я побачила її ще того разу, коли викликала тебе перший раз.

- і що ти бачиш? 

- ай, Йону, та бачу я твою мотузку на шиї і бачу як міцно вона затягнута, бачу як від неї залишився чорний слід і як вона заважає тобі дихати і жити нормальним життям.

- гаразд, вірю. Чому одразу не сказала?

- не знаю, мені було трохи страшно. Так що, коли мені її зняти?

- в мене ще є одна незакінчена справа. Допоможу нашому жнецю і тоді все зробимо, якраз здаси екзамени, тому зараз не забивай свої думки подібним. 

- чудово, от і вирішили. Братику демон, ти ж бачиш майбутнє, я здала на відмінно?

Йону помахав головою.

- ні, нічого не вийшло.

- жартуєш?

- та ні, як можна? 

- а от і здам на вищий бал. 

- я вже хочу це побачити. 

Під’їхавши до школи Йону вийшов з машини та відкрив двері з боку Нарі.

- давай, спасіння, покажи на що ти здатна і не забувай про те, ким хочеш бути.

- зараз ніби справді мій брат.—дівчина посміхнулась.

- все пам’ятаю і дякую. До речі, сірники при мені.

- сподіваюсь не знадобляться. Ну все, тобі пора.—Нарі помахала рукою і пішла всередину.

- мені її навіть трохи шкода.—за спиною Йону з’явився імператор, дивлячись в слід Нарі.

- якого біса ти тут робиш?

- я завжди тут, завжди спостерігаю за тобою і за всіма душами, які тебе оточують.

- чому ти з’явився саме зараз і чого ти хочеш?—знову сміх, а після імператор вже стояв перед Йону.

- я люблю доводити свої справи до кінця, а ти моє незавершене діло.

- я розумію твою ненависть до мене за життя в імперії, тоді ти боявся втратити владу і таке інше, зараз що не так? 

Імператор уважно дивився в очі Йону.

- кажу, я люблю доводити справи до кінця. Чесно кажучи мені вже немає різниці на час, а щоб завершити почате і відібрати твій шанс на спокій–треба обірвати життя цього невинного створіння.—заходячись сміхом імператор обійшов демона, знову стаючи за спину.

- і після ти ходитимеш з ще сильніше затягнутою мотузкою, увесь час згадуючи моє обличчя і щоразу прокидаючись від нічних кошмарів, в очікуванні народження нового спасіння. Ти знову втратиш всіх, хто був для тебе важливим і проклинатимеш день, коли ти народився. 

- не знаю хто з тобою це зробив, але шкода, що тобі вдалося перетворитися в ось це. 

- скоро дізнаєшся, але це всеодно не змінить твого положення. Зовсім скоро побачимося знову, синку.—і з тією ж посмішкою імператор зник так само раптово, як і з’явився.