Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
- як бачите, дім великий та просторий, чудова кухня та велика бібліотека. Любите читати?—широко посміхаючись говорив молодий хлопець, дивлячись на трохи старшого від себе чоловіка в чорному одязі і сумкою в руці.
- моментами.
- чудово, так на скільки ви там хочете орендувати дім?
- років на двадцять чи трохи більше.—відповів чоловік, переводячи погляд від настінної картини до юнака.
- думаю проблем не буде.
- буде. Якого біса, Ю Рі?—Мун Йону стояв на сходах, склавши руки на грудях і дивлячись на племінника.
- що ти собі надумав?
- ой, дядечку, привіт. А ти хіба не повинен бути в Америці?
- я додому захотів. Відповіси мені?
Ю Рі поправив волосся і знову поглянув на свого дядька.
- ну..тут таке діло, ти ж мав бути в Америці, а дім порожній, я вирішив його продати або хоч здати комусь на деякий час.
- і кращим варіантом для тебе став він?
- агов, я тут взагалі-то.—мовив чоловік, вперше підіймаючи погляд на власника будинку.
- так, я бачу.—поклав руку на перила, спускаючись вниз.
- дядечку, ти всеодно рідко затримуєшся на одному місці, а тут підходящий клієнт.
- так, вирішуйте свої сімейні непорозуміння в іншому місці. Ю Рі, мені підходить будинок, я залишаюсь тут.
Йону підійшов впритул до нового мешканця свого будинку, дивлячись в його чорні очі.
- колись я тебе приб’ю, племінничку, а поки покажи нашому ангелу його кімнату.
- звідки ти?—здивовано спитав чоловік.
- знаю?—посміхаючись підхопив фразу демон. - я багато чого знаю, скоро тобі стане ясно чому.—після своїх слів перевів погляд на племінника.
- Ю Рі, зайди до мене після того, як закінчите з документами.
- добре, дякую дядечко Йону.
Демон піднявся в свою кімнату, залишаючи нового сусіда і племінника наодинці.
- вибачте за це, я не думав, що Мун Йону вже повернувся назад.
- хто він?—погляд нового мешканця був прикований до Йону, який зайшов до своєї кімнати та зачинив за собою двері.
- мій дядько, він трохи дивний, але насправді добрий.
- я не про це. Гаразд, де підписати?
Кілька хвилин потому Ю Рі задоволено взяв папку документів та поглянув на чоловіка.
- що ж, сподіваюсь тут вам буде комфортно, якщо виникнуть якісь питання чи будуть непорозуміння з моїм дядьком–звертайтесь.
- сподіваюсь він скоро знову вирішить покинути мій будинок.—Ю Рі прокашляв.
- все можна вирішити. Мені пора, до зустрічі.
Хлопець вийшов з кімнати, зачиняючи двері.
- може він вже забув? Давай Ю Рі, в тебе є шанс тихенько вийти.—прошепотів хлопчина.
- в тебе немає шансів проти мене, Ю Рі.
- дядечку.
Від несподіванки хлопець кинув папку на підлогу.
- ну хіба можна так?
- можна. Де ти його знайшов?
- та він сам знайшовся, чесно.
- тоді якого біса ти вирішив продати мій дім? Дідусь взагалі в курсі твоїх витівок?
- ай, дядечку, нічого не кажи дідусю, будь ласка.
- я справді колись тебе приб’ю.
- вже краще ти, ніж дідусь. Ай, якщо він взнає, я надалі лишусь без грошей.
- саме так, тому йди з моїх очей поки я не подзвонив до нього.
- гаразд, гаразд, люблю тебе дядечку Йону.
Різко піднявши папку Ю Рі побіг до виходу.
- ну і дурень. Якраз такого сусіда мені бракувало.
Двері до кімнати чоловіка відчинилися і він вийшов до Йону.
- на вигляд молодий, проте бурчиш ніби пенсіонер.
- милий початок.—саркастично випалив Йону.
- завжди про такий мріяв.
- справді? Може здійснення мрій зарахують мені за добре діло і мотузка ослабне?
- ти про що?
- забудь, просто думки вголос.
- цікаві в тебе думки. Я Судзукі Нірагі, можеш не говорити своє ім’я, я вже знаю, а ще…
- ангел смерті, жнець.
- звідки ти..
- знаю? Я багато чого знаю, багато чого бачу і багато чого можу сказати.
- тоді може скажеш хто ти насправді такий?
Йону посміхнувся, беручи з дивана своє пальто.
- твій сусід, за сумісництвом демон, тому я багато знаю і багато можу, тільки тихо.—одягнув пальто і пішов до дверей.
- значить в минулому житті ти скоїв щось погане.
- як і ти.—мовив хлопець і зник з поля зору Нірагі.