Розділ 7.

 

 

Нарі постукала в двері кімнати Йону.

- заходь.

- пробач, що турбую.

- все нормально.—хлопець закрив ноутбук і повернувся до дівчини, сидячи на кріслі.

- щось сталося чи щось треба?

- ні, ні, все добре. Хотіла спитати чи можу завтра піти на навчання.

- так, я відвезу тебе.

- дякую.

Йону кивнув і знову відкрив ноутбук. - і ще, завтра відкриття нового філіалу нашої компанії, думаю Нірагі теж піде, тому наврядчи тобі є сенс залишатися вдома самій. 

- так ти запрошуєш мене піти з вами?

- чом би й ні. Познайомлю тебе з ще однією значущою для мене людиною.

- о..—дівчина посміхнулась. - з задоволенням піду. А ще, можна питання?

- давай.

- Ю Рі твій племінник, але у вас різні прізвища. Дядечко жнець сказав, що сам не тямить від ваших родинних зв’язків і мені краще спитати в тебе.

- а ти уважна.—хлопець знову повернувся до Нарі. - сім’я Ю на протязі всього свого існування прислуговує демону, з покоління в покоління. Покоління Ю Рі не виняток. Спочатку він мій племінник, потім брат, потім батько, а згодом дідусь і так до самого кінця.

- оу, напевно важко з ними прощатися, коли приходить час. 

- важко, але я не в силах на це вплинути. Я подзвоню Ю Рі і попрошу привезти зранку кілька варіантів одягу для тебе, а зараз відпочивай, день був важким. 

Нарі кивнула і ще трохи постояла біля дверей, дивлячись за тим, як працював Йону.

- ще щось?

- а, ні, тобто так..я вечерю готую, дядечко жнець попросив, ти будеш з нами? 

- ні, дякую. 

- гаразд, не буду більше відволікати, дякую за відповіді.—дівчина вийшла з кімнати, зачиняючи за собою двері.

До чайної Нірагі увійшла ще одна душа.

- то от хто ти в цьому житті.

- що ви..?—Нірагі обернувся на голос і побачив перед собою привид старого імператора.

- зникла душа, яка втекла від мене тридцять років тому. 

- все правильно, в тебе хороша пам’ять, але як бачу не на всі моменти.

- якщо скажеш, що прийшов для того щоб очистити душу і закінчити своє блукання між світами–я не повірю.

- і вірно, я тут не для цього. Мені хотілось тебе побачити.

- з чого це раптом? 

- жнець, який не пам’ятає минуле життя, але бачить сни, після яких відчуває спустошення.—імператор зареготав. - ти виглядаєш таким нещасним, так відчайдушно намагаєшся згадати хоч щось, зрозуміти хто той юнак з твоїх снів.

Нірагі схопив привида за горло, притискаючи до стіни.

- звідки ти все знаєш?

- в цьому житті ти більш рішучий.

- тобі пора закінчувати свої блукання.

- не цього разу, ще побачимось, жнець.—усміхнувшись привид зник з чайної.

Кілька годин потому Нірагі закінчив роботу і зайшов в дім.

- о, дядечку, з поверненням, вечеря готова.

Нарі з посмішкою помахала Нірагі. - дядечку жнець?

- що?

- ей, все добре? Кажу, що вечеря готова.

- вечеря? Добре, дякую, зараз переодягнусь і прийду.

Нарі провела жнеця поглядом і віднесла їжу на стіл. - дивний він. Може роботи багато і він втомився?—дівчина потисла плечима і стала чекати Нірагі.

- нечиста сила вдома?

- ай, не можна так лякати, я звикла, що тільки Йону з’являється позаду і то тільки тоді, коли я викликаю.

- мило, так він вдома?

- так, зайнятий роботою.—сіла за стіл, беручи ніж та виделку до рук. - ви завтра точно ідете? 

- куди?

- на відкриття філіалу. Братик демон сказав, що йдете.

- братик демон? Цікаво. Йду, треба ж дивитися аби з тобою чогось не трапилося.

- оо, то ви хвилюєтеся.

- звичайно ж ні. Просто від тебе залежить подальша доля мого будинку.

- чому від мене?

- якщо ти виконаєш своє завдання–Йону покине дім.

- а, дядечку, ви не знаєте в чому полягає моє завдання?

Нірагі подивився на дівчину з невеликим подивом.

- нечиста сила не сказав?

- ні, він ще не впевнений, що я справді його спасіння. 

- такий обережний.

Після вечері всі розійшлись по своїх кімнатах.

На ранок Нарі прокинулась і зібравшись пішла вниз, де вже сидів Йону.

- доброго ранку.

- доброго. Снідати будеш?

- ні, дякую, на навчання пора, не хочу спізнитися.

- гаразд, машина вже перед будинком, ходімо. 

Половина дороги пройшла в тиші, згодом Нарі вирішила заговорити першою.

- а той привид.. якщо він прийде до школи?

- просто задмухай сірник. Взяла?

- так,завжди ношу при собі.

- от і молодець, не хвилюйся. Після занять я заїду за тобою, а потім поїдемо на відкриття.

- добре. Йону..

- так?

- що з тобою буде після того, як я тебе врятую?

- чому раптом запитуєш? 

- просто цікаво, так що буде?

Йону трохи помовчав, дивлячись на дорогу.

- я стану кращим ніж зараз, буду вільним.

- зараз тобі теж нічого не бракує.

- є кілька моментів яких не вистачає. Ми на місці.—перевів погляд на дівчину. - будь обережна.

- обов’язково, до зустрічі. 

Йону махнув пальцями і двері відчинилися.

- ти і таке вмієш?—Нарі посміхнулась і вийшла з машини.

- і таке теж. 

Після повернення додому Йону був зайнятий роботою, а по обіді подзвонив до Ю Рі, щоб той забрав Нарі зі школи і привіз назад.

- ти якийсь тихий від самого ранку.—сказав Йону, сідаючи навпроти Нірагі.

- погано спиться.

- знаю, я чую як ти ночами не можеш знайти собі місця. 

- іноді забуваю про твої можливості.

- проблеми на роботі?

- майже. Вчора дехто заходив до чайної, загублена душа, він відрізняється від всіх інших. 

- чим саме?

- він втік від мене тридцять років тому, проте зараз він сильніший ніж тоді, думаю він демон, який живе за рахунок негативних думок людей. 

- почекай, як він виглядав?

- а це ще цікавіше. Він копія того привида, який намагався вбити твою рудоволосу. 

- дідько. Чого він хотів?

- та маячню якусь сказав про минуле життя. Дивно, що він знає про мої сни і про те, що мене почало турбувати те, ким я був.—Нірагі обперся на свою руку, дивлячись на Йону. - ти ж знаєш його? І чому не сказав рудій про те, що з тобою буде після зняття мотузки?

- знаю, коли буду впевнений в тому, що вона бачить причину, тоді скажу, скоріш за все. 

- гаразд, може розкажеш мені, як докотився до цього і звідки знаєш того привида?

 

1023 рік. Імперія Мун. В покоях імператора.

 

- привести до мене Мун Йону, негайно. 

Чоловік встав на ноги і поклонившись імператору пішов до кімнати спадкоємця.

- Ваша Світлосте, наш імператор бажає вас бачити. 

- так пізно?

- така воля Його Величності.

- гаразд, я вже йду.—Йону піднявся і пішов коридором.

Мун Йону лякало, коли імператор раптово викликав його посеред ночі, адже він не хотів повторити долю свого старшого брата, Мун Джи, до якого однієї з темних ночей прийшов кат за наказом батька, який від страху втратити владу та трон вирішив позбавити життя власного сина. 

- Ваша Величносте, ви хотіли мене бачити.

- ти щось задумав? 

- я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі.

- не веди свої ігри, Мун Йону, я знаю чим ти займаєшся серед народу.

- батьку, я просто відвідую наш народ.

- наш?—імператор скочив з місця і став перед сином. - мій, мій народ. Я знаю, що ти робив з камінням, якщо задумаєш відібрати мій трон і владу–я знищу тебе.—повернувся на своє місце і махнув рукою. - а тепер іди з моїх очей і не повторюй помилок свого брата.

Мун Йону поклонився і пішов до себе.

Наступного дня він знову пішов в місто, з голови ніяк не йшли слова імператора, Йону до сих пір не хотів до кінця повірити в те, що батько зійшов з розуму і влада–це єдине, що його цікавить.

З думок його витягнув чийсь дотик.

- Ваша Світлосте, задуманий вираз обличчя вам так пасує, але може повернетеся в реальність?—поруч з Йону стояв Ван Рі, широко посміхаючись і тримаючи його за руку.

- Рі, як давно ти тут стоїш?

- мабуть хвилин п’ять. Ти так задумався, що навіть не помітив, як я підійшов.—Йону взяв хлопця за руку і зайшов з ним за хижину.

- ти такий спокійний і необачний, сам знаєш, як батько сходить з розуму. 

- знаю, але мені так хотілося тебе побачити.

Ван Рі провів рукою по щоці Йону, дивлячись в його очі. 

- імператор знову шукає який гріх перекласти на твої плечі?

- не думай про це.—Йону накрив руку Рі своєю. - просто деякий час посиджу в кімнаті, нехай заспокоїться, а потім продовжу допомагати людям і бачитися з тобою.

- якби ж ти зайняв його місце, більше не довелося б ховатися і ти зміг би допомагати своєму народові відкрито, а не ховаючись за хижками.

- Ван Рі, навіть не думай про подібне. Мун Джи заплатив життям просто за те, що відмовився від шлюбу з сестрою радника і батько прийняв це як бунт, а ти відкрито говориш такі речі. Не треба, будь ласка, я не можу втратити ще й тебе.

- вибач, більше не буду, тільки будь обережним і не роби того, що викличе в нього нові підозри.— Йону слабо посміхнувся і кивнув. - я піду, краще буду на його очах. Коли з’явиться можливість я відразу прийду. 

Ван Рі поклав обидві руки на щоки Мун Йону і поцілував, після чого подивився в очі.

- Йону, щоб там не було, обіцяю знайти і любити тебе в цьому, та всіх інших життях.

 

2023 рік. Сеул.

 

- так от хто той щасливчик. Виявляється ти був чаклуном і ще, наша нечиста сила був принцом. 

- я просто міг трохи більше ніж інші.

Нірагі поклав чашку на місце і поглянув на Йону.

До цього часу Ю Рі привіз Нарі додому. Дівчина пішла в дім, а хлопець залишився в машині.

Нарі хотіла сказати, що вже повернулась, але її увагу привернула розмова Йону та Нірагі, тому вона залишилась стояти за стіною.

- що було далі? 

- кілька днів я не виходив за межі дому, але імператора це не дуже заспокоїло.

Вночі він знову покликав мене до себе і тоді я зрозумів, що це кінець, кривава повня ніби кричала мені про те, що це мої останні кроки, останні думки та хвилювання.

Імператор прозвав мене спадкоємцем-зрадником, який прагнув відібрати його владу і трон, сказав, що я не від світу цього і таким як я не можна жити в його імперії.

Потім до покоїв зайшов кат і прийнявся виконувати свою роботу. Наостанок я прокляв імператора і від мого крику пішло світіння, яке вбило охоронців за дверима. 

 

1023 рік. Імперія Мун.

 

- ти загубив невинні душі своїх дітей та підданих через страх перед втратою влади.

Нехай твій трон і всі загублені життя ляжуть на твої плечі та душу важким тягарем.—кричав Йону, намагаючись відкинути мотузку і дивлячись на імператора очима повними сліз. - не бачити тобі спокою в цьому та всіх інших життях.

 

2023 рік. Сеул.

 

- і він нічого не сказав?

- ні, просто мовчки дивився на те, як я вмираю. 

- божевільний правитель. А що сталося з Ван Рі?

- я не знаю. Коли я прийшов до тями, наді мною сиділа молода жінка, яка назвала себе божеством. Вона і розповіла мені про моє покарання за гріхи, точніше за те, що в останній момент своєю злістю і відчаєм я вбив невинних людей, розповіла про рудоволосе спасіння і що зі мною буде після того, як Нарі зніме мотузку.

Коли я оговтався і зрозумів свої сили..Ван Рі вже не було в імперії, я не зміг його знайти і врятувати. 

- може він зміг покинути імперію?

- сподіваюсь що так воно і було.—трохи помовчав, а згодом продовжив. - нам пора збиратися на прийом і не дивись на мене так, ніби зараз почнеш плакати.—Йону слабо посміхнувся і зібрався йти до своєї кімнати, але до них вийшла Нарі.

- я вдома.

- чудово, одяг в твоїй кімнаті, через півгодини виходимо.

Дівчина кивнула і стала вбік, даючи хлопцю дорогу.

- дядечку жнець, ви в порядку? Зараз зблідли ще сильніше ніж зазвичай.

- просто задумався, йди збиратися, не треба злити нечисту силу.