Розділ 8.

 

 

Нірагі постояв ще кілька хвилин, а потім пішов до своєї кімнати, Нарі зробила так само.

В кімнаті на дівчину чекали кілька варіантів суконь та взуття.

- ого, Ю Рі постарався, чи Йону..в любому випадку потрібно подякувати їм обом.—Нарі обрала чорне, довге, плаття з невеликим вирізом по лівій нозі та відкритими плечима. 

Одягнула комплект прикрас, який складався з браслета та сережок. Заколола пасмо волосся за вухо і от, вона була готова до походу на відкриття, яке було першим в її житті. 

Закінчивши зі зборами, Нарі вийшла з кімнати та чекала на Йону і Нірагі внизу. За цей час до будинку зайшов Ю Рі, адже очікування на вулиці змусило його занудьгувати.

- Хі Нарі, тобі личить.

Дівчина трохи зніяковіла і усміхнулась. - дякую Ю Рі і дякую за те, що привіз одяг.

- хіба я можу відмовити?—Ю Рі з посмішкою дивився на Нарі та поправляв своє волосся.

- ви так гарно виглядаєте, коли стоїте настільки близько.—мовив Нірагі, який підходив до Нарі та Ю Рі.

- дядечку жнець, я навіть і не сподівався вас побачити в чомусь іншому, окрім як чорному костюмі.

- хіба мені не личить?

- не слухайте Ю Рі, вам дуже личить.—Нарі знову посміхнулась.

- не мені одному тут личить чорний.

- о, то це ніби комплімент моєму вигляду?

- загублена душа, від мене хіба дочекаєшся подібного? 

- думаю ні.—сказав Йону спускаючись сходами, одягнений в темно-синій костюм з чорною сорочкою, накинувши зверху чорне пальто. 

- ай, всі такі прекрасні, дідусю сподобається.

- обов’язково, не будемо затримуватися.

На вулиці Ю Рі підійшов до своєї машини. - пропоную розділитися по двоє і їхати так. Що скажете? 

- бери з собою жнеця.

- Йону, ти так прагнеш позбутися від мене? 

Йону тільки усміхнувся на слова Нірагі.

- а.. може краще Нарі зі мною поїде? 

- якщо вона не проти, то нехай.

- супер зустрінемося на відкритті.—Нарі сіла в машину до Ю Рі і вони поїхали на потрібне місце.

- по-моєму Рі запав на твоє дівча.

- чому б і ні? Може вона виправить його поведінку на краще.

- навіть ревнувати не будеш?—мовив Нірагі, сідаючи в машину.

- з чого раптом?

- ну може нечиста сила закохався?

Йону сів в машину, виїжджаючи на дорогу.

- яке закохався? В мене є справи важливіші за кохання.

- досі сподіваєшся знайти реінкарнацію Ван Рі?

Йону поглянув на жнеця. - я ні на що не сподіваюсь, Нірагі. За тисячу років я ні разу не зустрічав Ван Рі, тому не надто сильно вірю в те, що він переродився чи переродиться до того часу, як я піду.

- ти досі його кохаєш? 

Демон помовчав, зосередившись на дорозі.

- так, він єдине світле з того часу, єдине, що в мене було і що я боявся втратити. 

- божества такі злі. 

Йону посміхнувся. - чого раптом невдоволений від їхніх дій?

- вони часто діють з опалу, самі керують долями і це дратує. 

- хіба не краще все забути і не жити минулим? Зараз в тебе нове життя, нова сутність, хіба цього не достатньо?

- я не знаю, Йону, не знаю. Я не можу спати від того моменту, як приїхав сюди. Мене щось мучить та тривожить, в голові не зрозумілі кадри чийогось життя і мені здається, що це моє життя. 

- може вийде згадати частину і зібрати все до купи. Не пожалієш, якщо почнеш в цьому розбиратися? Може те, що ти зробив в минулому житті було надто травмуючим і тобі буде тільки гірше, якщо все пригадаєш?Тим паче тебе покарають за подібне. 

- поки не знаю, потім вирішу, що мені робити. 

- гаразд. Ми на місці, йдеш чи хочеш трохи заспокоїтися?

- ходімо, не будемо змушувати рудоволосу хвилюватися, ще чогось надумає. 

- твоя правда.—хлопці вийшли з машини, після чого зайшли всередину приміщення і згодом підійшли до Ю Шина.

- здрастуйте і дякую за запрошення.—Нірагі трохи схилив голову і з посмішкою заговорив до Ю Шина.

- я радий, що ви прийняли моє запрошення. 

До них підійшов Ю Рі разом з Нарі.

- Ю Шин, це Хі Нарі, я говорив про неї кілька днів назад. 

Чоловік посміхнувся і привітався з дівчиною, після чого почав з нею розмову на тему, яка була цікава їм обом. 

Через кілька годин перебування на відкритті Йону вирішив вийти на балкон, щоб трохи відволіктися від галасу всередині.

- а я тебе шукав.

- невже тобі немає з ким поговорити? 

- з ними не цікаво. Слухай, Йону, тобі справді тут подобається? Давай пройдемося, терпіти не можу таку велику кількість людей в одному місці. 

- спочатку попереджу Нарі, а потім підемо.

Нірагі кивнув і став під стіною, чекаючи на Йону. 

Після короткої розмови та кількох настанов для Нарі, Йону повернувся до Нірагі, а потім вони обоє йшли вздовж вулиці, яка вела в місцевий парк. 

- що буде з Ю Шином, якщо ти помреш раніше ніж він? 

- нічого, він продовжить жити і продовжить свою справу. Не думаю, що для них багато чого зміниться. 

- а мені здається, що багато чого. Ю Шин з таким теплом та повагою говорить про тебе, думаю він любить тебе, як свого сина.

- я намагаюсь не думати про те, чого може не статися. 

- ну в цілому варіант непоганий.

Сонце майже сіло, а вітер посилився, від чого листя падало частіше ніж кілька хвилин до цього.

- до речі, нещодавно в мою чайну прийшла душа, яка розповіла мені про одну річ.

- і що за річ?

- вона сказала, якщо спіймати падаючий лист, то обов’язково закохаєшся в людину, яка буде поруч з тобою в цей момент. 

- і жнець, по типу тебе, повірив в такі історії?

- вона говорила переконливо, може й правда.—Нірагі подивився вверх і підняв руку, щоб зловити падаючий лист. 

- ти мене дивуєш.—промовив Йону, тримаючи в руці червоний лист. 

- ой, та хто би говорив, сам от спіймав. Віддаси? Тобі він наврядчи потрібен.—Нірагі підійшов ближче, намагаючись забрати листок з руки демона.

- але й хитрий ти, невже думаєш, що я віддам його тобі так просто? 

- Йону, хоч раз давай без угод. Гаразд?

- так геть не цікаво.—Мун Йону підійшов впритул до Нірагі, серйозно дивлячись в його чорні очі, які з незрозумілих для нього причин все частіше і частіше вабили його ближче до себе.

Пориви вітру гралися з, колись ідеальною, зачіскою Нірагі, роблячи його вид ще привабливішим, через що Йону не міг і не хотів відводити очей. 

Жнець не став відводити свій погляд, а навпаки дивився на демона з ще більшою цікавістю, ніж до цього, ніби намагався розгледіти щось нове, щось невідоме, розгледіти те, що демон так сильно намагався заховати далеко в собі протягом всіх цих років, які переходили в століття, а згодом перейшли рубіж за тисячоліття.

Вперше за чотириста років серце Нірагі забилось швидше, що було чимось новим та незвичним для нього самого і навіть трохи лякало, бо було якимось чужим і незрозумілим. 

Вітер посилився ще сильніше, а сонце майже зайшло за обрій, кидаючи на бліде обличчя Йону червоні відблиски, які робили його більш живим.

В решті решт демон не витримав і засміявся, даючи жнецю такий бажаний червоний лист.

- ти зараз зовсім не схожий на серйозного жнеця, скоріше на кошеня. 

- хей, я просто хотів листок. —Нірагі забрав лист і поправив пасмо волосся, яким до цього грався вітер. - ти теж не виглядав, як серйозна та вічно мовчазна нечиста сила. 

- тоді один один, але було весело.—Йону потис плечима і посміхаючись пішов далі.

Нірагі постояв кілька секунд, дивлячись на лист в своїх руках, а згодом побіг за демоном. 

- будемо повертатися на свято? 

- а може відразу додому? По-моєму вже пізно туди їхати.

- маєш рацію. Тоді подзвоню Ю Рі нехай везе Нарі додому, краще нехай буде на очах.  

- гаразд. 

- Нірагі, ти ж скажеш мені, якщо тобі прийде картка з її ім’ям?

- цікаве питання.— жнець подивився на демона, роблячи серйозний вираз обличчя.

- відправлю відповідь на вашу пошту, Мун Йону.