Розділ 13.

 

 

Зранку Нірагі прокинувся першим. Побачивши біля себе сплячого Йону той посміхнувся, поправляючи пасмо волосся, яке падало на обличчя демона. 

- зараз виглядаєш таким спокійним.—тихо мовив жнець.

- а зазвичай схожий на ходячий апокаліпсис?—сонним голосом промовив Йону.

- особливо коли злишся, тоді аж блискавки літають. 

- справді, я вже й забув. Виспався?—Нірагі кивнув.

- давно я так добре не спав, навіть кошмари не снились. 

- чудово.—Йону припіднявся і поцілував Нірагі в щоку. - вставай. Так як роботи ближчий місяць в тебе немає сьогодні ти вільний, так склалися обставини, що в мене немає роботи на першу половину дня, тому ми підемо поснідаємо, а потім будемо гуляти. 

- ти глянь на нього, вже все розписав. 

- можна подумати ти проти.

- авжеж.—жнець швидко встав з ліжка і підійшов до демона.

- дай мені десять хвилин.

- гаразд, чекатиму внизу.

Нірагі коротко поцілував Йону і пішов в душ.

Демон пішов до своєї кімнати, прийнявши душ переодягнувся в чорне худі і чорні штани, після чого спустився вниз. 

Через десять хвилин до нього спустився Нірагі, в сірому одязі.

- ого, ви сьогодні не в чорних костюмах?—спитала Нарі, п’ючи каву.

- сьогодні в нас вихідний, тому не офіційно.—мовив Йону, беручи Нірагі за руку і ведучи до дверей. 

- а, от в чому справа.—Нарі сумно посміхнулась. - розважайтесь. 

- до зустрічі, спасіння. 

Вийшовши на вулицю Нірагі трохи стурбовано подивився на Йону.

- що це з нею таке?

- що не так?

- здається вона була сумна.

- може погано спала? В будь-якому випадку вдома є Ю Рі, разом щось придумають. Ходімо. 

 

Через півгодини в кафе за столиком біля вікна.

 

- чому вирішив прийти сюди? Могли б і вдома щось приготувати і посидіти.

- я хочу побути з тобою наодинці, давай, їж. 

- невже ти заразився настроєм від Ромео?—мовив Нірагі, після чого почав їсти.

- а так схоже?

- може зовсім трохи.

- краплю.—Йону посміхнувся і зробив кілька ковтків кави, дивлячись на Нірагі. 

- куди хочеш піти?

- точно в парк, а далі вибирай сам. 

- хочеш новий листок?

- о ні, я вже один отримав, знайшов кого треба, так що обійдуся.

- молодець, це я і хотів чути, пане жнець. 

Після сніданку демон та жнець ходили тим самим осіннім парком.

На деревах залишалося все менше і менше листя, в повітрі відчувався швидкий прихід зими. 

- Йону, зимою тут теж буде чим зайнятися, сходимо якось?

Демон трохи помовчав.

- вирішимо це тоді, коли випаде сніг.

- інтрига яка.—Нірагі взяв Йону під руку, не поспішаючи йдучи поруч. - може воно і найкраще, що все так склалося.

- що саме?

- те, що ми живемо зараз, а не так, щоб все закінчилось ще тоді в імперії Мун. Там у нас майже не було шансів. Тебе б одружили з якоюсь красунею зі знатної сім’ї на благо імперії, а я залишився б один і зійшов би з розуму. 

Йону поглянув на Нірагі.

- мабуть так, справді краще, мене не одружили на знатній красуні, зате зараз я гуляю з симпатичним темним жнецем.

- і я про це, правда ж краще?

- звичайно, значно краще. 

- зараз я справді почуваю себе живим, ніби нема ніяких проклять, роботи, душ, набридливого імператора та інших проблем. Не хочу щоб цей день закінчувався. 

- попереду в тебе буде багато хороших днів.

- з тобою. 

За прогулянками по місту пройшла половина дня, по обіді Йону та Нірагі повернулися додому і сіли дивитися фільм.

- та ну, вона не могла здогадатися? По ньому видно, що він робить все, аби вона запам’ятала тільки найкращі моменти з ним, адже він помирає.

- мабуть вона не хоче про це думати, тому і не звертає уваги. 

- навіть шкода її, сьогодні щаслива, а завтра плакатиме над його могилою. —т рохи міцніше обійняв Йону за плече. 

- їм просто не пощастило в цьому житті.

- не хотів би я опинитися на її місці..хоча я був на ньому, так собі задоволення. 

- не думай про це, якщо хочеш можемо увімкнути щось інше.

- та ні, мені цікаво як все складеться далі. 

Під кінець фільму жнець заснув. Йону накрив його ковдрою, поцілував в чоло і вийшов з будинку. 

Сівши в машину Йону виїхав на дорогу, але через кілька метрів звернув на узбіччя, зупинив машину і постукуючи пальцями по керму дивився у вікно.

- візьми себе в руки нарешті вже.—видихнув і посидівши кілька хвилин знову завів двигун та поїхав до офісу, в якому працював Ю Рі.

Коли Йону підійшов до кабінету Рі, хлопець сидів за столом, розмовляючи по телефону та уважно вивчаючи документи,які стояли на його столі. 

- в тебе вийде, Ю Рі.

Буду сумувати за тобою, дурнику.—посміхнувся, стоячи і спостерігаючи за племінником ще кілька хвилин. 

- шеф?—до Йону підійшов чоловік, років сорока, який багато років працював на компанію.

- привіт, Кім Хіль.

- здрастуйте, сьогодні знову будете працювати в офісі?

- ні, хотів подивитися на роботу Ю Рі.—чоловік став поруч з Йону і подивився у вікно на Ю Рі.

- він став краще виконувати поставлені завдання. 

- знаю, бачу як він поринає в роботу. Кім Хіль, приглядай за ним, давай поради і будь поруч, йому не завадить підтримка такої людини, як ти. 

- можете не хвилюватися, все зроблю. 

- дякую, Кім Хіль.—ще раз глянувши на племінника Йону повернувся в машину і поїхав до квартири Нарі. 

- допомогти з речима?

- ой, ти як тут опинився? 

- на машині приїхав.—сказав демон, оглядаючи житло. - подобається тут?

- дуже. Згодом перевезу решту речей, Ю Рі погодився допомогти. 

- буде чим відволіктися. 

- від чого?

Йону перевів погляд на дівчину.

- нам час їхати в одне місце. 

- ти впевнений?

- так, ходімо. 

На землю опускався вечір, один за одним вмикалися ліхтарі, кидаючи промені світла в темні закутки вулиць. 

- сьогодні ні хмаринки.—сказав Йону, піднявшись на дах багатоповерхівки. 

- той самий дах, де ти вперше врятував мене від падіння. Якщо би трохи запізнився–імператор скинув би мене з даху. 

- я вже зачекався.—проговорив імператор, виходячи з протилежного боку від Нарі та Йону. 

- я думав доведеться довше чекати твоєї появи. 

- я й так надто довго чекав підходящого моменту.

- якраз підходящий момент щоб позбутися тебе. 

Імператор зареготав.

- невже ти знаєш, як це зробити?

- знаю, в мене було достатньо часу, щоб все зрозуміти. 

- ну, здивуй, синку. 

Йону подивився на Нарі і підійшов трохи ближче. 

- коли зробиш те, про що я казав–йди звідси і не озирайся. 

Нарі кивнула і стала за спиною Йону. 

- ніяк не можете попрощатися? Жалюгідно, хоча я можу відправити вас обох на той світ, щоб сумно не було. 

- я заберу тебе з собою, так і справді веселіше буде.—Йону посміхнувся. - якраз надолужимо втрачені роки, покажеш себе як батька, може щось корисне скажеш?

Хоча в нас буде багато часу щоб дізнатися один про одного щось нове. 

- твоїм вихованням займалися слуги, воно і видно.—імператор засміявся, після чого почав робити крок за кроком, наближаючись до Нарі та Йону. 

- спасіння, пора діяти.—після сказаного Нарі взялась обома руками за мотузку на шиї демона, намагаючись розв’язати петлю. 

- що? Ти вирішив просто померти?—привид зайшовся сміхом, втративши пильність. 

Ще кілька рухів і мотузка лежала в руках Нарі, але не довго, Йону вхопив мотузку і підбіг до імператора, стаючи за його спину і затягуючи мотузку на його шиї. 

- я зрозумів для чого вона потрібна насправді, батьку. 

- щ..що?—голос привида захрипів. 

- Йону, що ти накоїв?—прокричав Нірагі, вибігаючи на дах. 

Перед ним стала Нарі, кладучи руки на плечі жнеця. 

- дядечку, не треба його зупиняти, будь ласка, краще допоможіть. 

Нірагі подивився на дівчину повними сліз очима. 

- Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.—після слів Нірагі, Йону ще сильніше затягнув мотузку на шиї імператора, а сам імператор закляк на місці. 

- Мун Хан Сон, я забираю вашу душу.—обійшов Нарі і став перед привидом. - демон Мун Хан Сон, я забираю вашу душу. 

Йону відпустив мотузку, а душа імператора почала перетворюватися на попіл, розлітаючись за вітром над нічним Сеулом, в якому навіть в цей час кипіло життя.

Через кілька секунд Йону впав на коліна.

- тільки не зараз, будь ласка.—Нірагі присів перед Йону, кладучи руки на його обличчя. - ти вирішив вчинити як той тип в кіно, Йону, навіщо?—сльози бігли по блідому обличчю жнеця.

- Нірагі…пробач за це, але я більше не міг ризикувати вами, не міг…не міг дозволити імператору і далі розгулювати цим світом, псуючи життя людям. 

- Йону, дурень, про себе хоч подумав? Про мене? Що мені тепер робити? Тільки знайшов тебе і знову втрачаю. 

Йону слабо посміхнувся і поклав руку на мокру від сліз щоку жнеця. 

- ти впораєшся і без мене, в тебе є Нарі та Ю Рі, вони подбають про тебе, а я…я повернусь до тебе, чого б мені це не коштувало, обіцяю..

- тільки спробуй не виконати своєї обіцянки. 

Демон витер сльози з обличчя жнеця. 

- я люблю тебе…Нірагі, обіцяю знайти і любити тебе в цьому…та всіх інших життях, обіцяю, що любитиму тебе вічно.—тіло Йону почало блякнути, а кілька секунд потому перетворюватися на попіл. 

- я люблю тебе, нечиста сила, завжди любитиму.—ще секунда і від демона нічого не залишилося, лише відчуття, ніби його рука і досі на щоці Нірагі, намагаючись втішити жнеця. 

Нарі підійшла до Нірагі, який дивився на те місце, де ще нещодавно сидів Мун Йону, а з його очей продовжували литися сльози, проте більше не залишилося сил, аби кричати та ламати все довкола, як в минулому житті, щоб загасити пекельне полум’я всередині себе.

Дівчина сіла поруч з ним, міцно обіймаючи, а в цей час чисте та зоряне небо вкрили чорні хмари, за якими послідував гуркіт грому.