Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Запхати Наташу і Стіва в «Інтерсіті» Київ-Харків — DONE.
АВ. Месники не розбіглися. Рамлоу — зрадник. Вдови працюють на терористів.
Він не любить потяги. І навіть не з того моменту, як Бакі впав з потяга, ні. Задовго до війни виникла ця нелюбов, коли його постійно били в тамбурі, відбираючи жалюгідні центи на обід. Задовго до того, як він змінився.
Вона не любить потяги. Там, в занюханій, ненависні росії, задовго до того, як вона стала тою, ким її зробив Дрейков, вона жебракувала в міжміських потягах, співаючи тужливих пісень. З тих пір вона не співала ніколи.
— Головне — вдавай, ніби ти спиш. — вона тихенько шепче собі під ніс, спостерігаючи за ним з протилежного боку вагону. — Розслабся, ти надто напружений.
— Не можу. — його голос в навушнику ледь чутний за шумом голосів пасажирів. — Я знаю, що буде, не можу розслабитись.
— А ти через «не можу»! — сичить роздратованою коброю Наташа. — Вважай, що це наказ.
— Слухаюсь, мем. — Кеп вміє навіть пошепки саркастично пирхнути.
Вона спостерігає, як поступово розслабляються його м’язи в замалому для його кремезного тіла кріслі. Дурнувата була ідея — ловити терористів на живця, використовуючи в якості наживки Стіва Роджерса. Та ще дурнішою була би ідея зробити його спостерігачем. Надто яскравий, надто помітний, надто великий — всі погляди зосереджені на ньому. Навіть в простому одязі і без щита, він лишався собою — Капітаном, матір його тричі, Америкою, найсексуальніших чоловіком століття. Буквально.
Вони як слід познущалися з нього, щойно «PEOPLE» присвоїв йому цей титул. Старк навіть образився, тож підколи стали просто нестерпними. Саме тому Стів втік на цю місію в Київ, прихопивши із собою Наташу в якості перекладача. Саме тому вони вдвох мчали на «Інтерсіті» в Харків, з неочікуваним комфортом полюючи на парочку Чорних Вдів, що мали виконати замовлення з Кремля.
От кого вони точно не чекали побачити в потязі — то це Брока Рамлоу, що зайшов в вагон на станції Полтава Київська.
— Кеп, в нас проблеми! — та навушник підозріло мовчить. — О, Боже, в вагоні змія! — кричить Наташа перше, що спадає на думку.
Паніка. Крик. Рамлоу, заскочений зненацька вереском мініатюрної брюнетки, застигає на мить, а потім кидається геть, впізнавши в незнайомці Наташу. Стів, що секунду тому правдоподібно вдавав людину, що міцно спить, зривається розпрямленою пружиною.
Та Рамлоу ніколи не був тюхтієм, аж ніяк. Підготовлений незгірш Наташі він встиг вискочити і загубитись в натовпі. Вони втратили його, і мусять продовжувати полювання.
Потяг слідує маршрутом. В вагоні темно — майже північ. Стів дрімає, притулившися головою до темного вікна. Наташа лише вдає сон, з-під вій контролюючи ситуацію. Хоча на плечі Стіва затишно і зручно, та вона не може підвести напарника.
Тим більше, коли крім Вдів десь поряд вештається Рамлоу.