Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пропущена сцена.
Він ніколи не отримував листів.
Коли люди писали листи, він не мав тих, хто хотів би йому написати. Сотні прихильниць, що слали мішками послання з відбитками губ не рахуються — він не відповів би їм ні за що на світі. А потім, коли отямився, світ навколо вже мав месенджери, і білий конверт зі словами став рідкістю.
Та це був лист.
Справжній, запакований в білий конверт. Дата, штамп, адреса…
Маргарет Картер…
Боляче…
Невже його болю замало? Пеггі мертва вже сім років, а болить, ніби вчора вона посміхалась йому не з портретів, а віч-на-віч.
«Любий Стів, сподіваюсь, ти все ж отримаєш цього листа, і ми не зламаємо священний таймлайн, чи як там його…»
«…скажи я комусь, хто насправді мій чоловік… На щастя, мало хто пам’ятав тебе, тож викрити нас міг лише Говард. Довелося його уникати…»